Справа № 127/35530/24
Провадження № 1-кп/127/990/24
08.08.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia) в порядку спеціального судового провадження, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2022 за № 22022020000000161, по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Москва Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Російської Федерації,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, -
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, будучи громадянином Російської Федерації, вчинив злочин за наступних обставин.
Відповідно до Конституції України - Основного Закону України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Виключно законами України встановлюються порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч вимогам Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року, Гельсінського заключного акту 1975 року, Гаазької конвенції 1907 року, Женевських конвенцій 1949 року та інших міжнародно-правових актів є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права Президент Російської Федерації та інші високопосадові представники влади держави-агресора, діючи всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй, Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали повномасштабну агресивну війну проти України, шляхом віддання наказу на збройне вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України.
24.02.2022 приблизно о 5 годині Російська Федерація, за результатами здійснених нею підготовчих неправомірних дій, розпочала так звану «спеціальну військову операцію» в Україні, про що оголосив Президент Російської Федерації.
Надалі, Збройні Сили Російської Федерації, які діяли за наказом вищого політичного та військового керівництва, вторглися на територію Україну шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, цивільні та інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське, оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків. Аналогічні дії були вчинені підрозділами терористичних організацій самопроголошених «Луганської народної республіки» та «Донецької народної республіки», які увійшли до складу Збройних Сил Російської Федерації.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан, який у подальшому було неодноразово продовжено Указами Президента України та який діє на даний час. Укази Президента України про введення воєнного стану в Україні, відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», затверджені Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних законів.
Також 01.03.2022 Європейський суд з прав людини, враховуючи свою попередню практику застосування тимчасових заходів, відповідно до правила 39 Регламенту Суду, вирішив в інтересах сторін і належного розгляду справи наказати Уряду Росії утримуватися від військових нападів на цивільне населення та цивільні об'єкти, у тому числі житлові приміщення, транспортні засоби швидкої допомоги й інші цивільні об'єкти, що перебувають під спеціальною охороною, зокрема школи та лікарні, а також негайно забезпечити безпеку закладів медичної допомоги, їх особового складу й автомобілів швидкої допомоги на території, яка піддається нападу або облозі російських військ.
Надалі, 16.03.2022 Міжнародний суд справедливості ООН видав наказ про тимчасові запобіжні заходи, відповідно до якого: 1) Російська Федерація повинна негайно зупинити військові операції, які почала 24.02.2022 на території України; 2) Російська Федерація повинна забезпечити, щоб будь-які військові або нерегулярні збройні формування, які можуть бути керовані або підтримувані нею, а також будь-які організації та особи, які можуть бути під її контролем або керівництвом, не вживали жодних заходів для сприяння військовим операціям, зазначеним у пункті (1); 3) Обидві сторони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити або розширити спір перед Судом або ускладнити його вирішення.
Незважаючи на те, що вищенаведеними міжнародними документами закріплено обов'язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності, інших дій, що заборонені міжнародним гуманітарним правом, Російська Федерація, у порушення Статуту ООН, ігноруючи норми міжнародного права та рішення міжнародних органів, продовжила агресію проти України шляхом застосування збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканності, політичної незалежності України, а також продовжила здійснювати вторгнення та раніше розпочату у 2014 році окупацію території України.
Так, громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 , достеменно знаючи про вищезазначені обставини агресивної війни Російської Федерації проти України, позиціонуючи себе «генеральним секретарем центрального комітету всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)» та «секретарем центрального комітету комуністичної партії радянського союзу (більшовицька платформа)», бажаючи відродження Союзу Радянських Соціалістичних Республік та розділяючи свої погляди з однодумцями та членами його організації, які діяли у тому числі на території України, досудове розслідування стосовно яких здійснювалося та здійснюється в інших кримінальних провадженнях, діючи умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, з метою спонукання невизначеного кола осіб до змін меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані із розпалюванням національної ворожнечі, розповсюдив матеріали відповідного змісту.
Перебуваючи на території Російської Федерації, у період 2022-2023 років, більш точні дата та час слідством не встановлені, достовірно знаючи про можливість вільного сприйняття матеріалів масовою аудиторію та доступність їх для подальшого вільного збереження і поширення іншими особами, у тому числі членами його організації, розповсюдив виготовлені та підписані ним текстові матеріали у розділі «Наши документы и публикации» (текст тут та надалі по змісту зазначається мовою оригіналу - російською) на веб сторінці сайту «www.ck-vkpb.su» так званої «Всесоюзной коммунистической партии (большевиков)», у вигляді відсканованих pdf-файлів уставу, звернень, оповіщень, роз'яснень та інших програмних документів, які містять протиправний зміст.
На протиправний зміст розповсюджуваних ОСОБА_5 , який діяв з єдиним кримінально протиправним умислом, та його організацією матеріалів вказує, зокрема, розповсюджений за посиланням «http://ck-vkpb.su//static/document/002.321%2020220813%20Обращение%20к%20людям%20доброй%20воли.pdf» у всесвітній мережі «Інтернет» у невстановлену слідством дату та час, але не раніше 13.08.2022, документ під назвою «Обращение к людям доброй воли, мировой общественности и ко всему прогрессивному человечеству о недопустимости постановок военной техники, военного оборудования нацистским, неофашистским военным компаниям, возродившися на территории советской Украины от 13 августа 2022 года № 002/321», підписаний ОСОБА_5 , у якому наявне висловлювання: «Мировая общественность совершенно не принимает во внимание того факта, что изначально РСФСР оплатила все долги «бывших» союзных республик и вся советская территория от западных границ Польши до восточных границ России и от Прибалтики до Каспийского юга является единой и неделимой территорией СССР, поскольку демаркационных границ между сегодняшней Россией и Украиной не было, не существует и никогда не будет существовать, а по имущественному праву территория СССР едина и неделима», в якому в безапеляційній формі наголошується твердження про те, що вся територія колишнього Радянського Союзу від Прибалтики до Каспійського моря є неподільна («вся советская территория от западных границ Польши до восточных границ России и от Прибалтики до Каспийского юга является единой и неделимой территорией СССР») й цілісна, мотивуючи це тим, що між сучасними державами, зокрема Україною та Російською Федерацією, відсутні демаркаційні кордони, яких і, на погляд автора, й ніколи не буде встановлено («поскольку демаркационных границ между сегодняшней Россией и Украиной не было, не существует и никогда не будет существовать»).
Використовуючи маніпулятивну тактику підміни правдивих фактів неправдивими, у висловленні «Сегодня на Украине идет война «правительства Украины» с применением войск, вертолетов, танков, БМП, БТР против своих граждан Украины на юго-востоке страны, выступающих за свое конституционное право» ОСОБА_5 проводить думку про наявність громадянського конфлікту в Україні, тим самим заперечуючи розв'язану в 2014 році Російською Федерацією агресивну війну проти України. Підміна фактів, їх оберненість є цілеспрямованою маніпулятивною тактикою формування в масового адресата образу ворога, під яким мається на увазі український уряд («правительства Украины»).
У висловленні «С 24 февраля 2022 года - с начала СВО на Украине укро-бандеровскому Киеву западными странами (США, Канадой, Австралией, Новой Зеландией) была предоставлена военная помощь на общую сумму более 10 млрд. долларов. Кто именно и какое вооружение поставил или обещал передать Украине - указывается ниже. (Сведения на 2 июля 2022 года)» ОСОБА_5 в агресивно-емоційній формі характеризує український народ, українську владу («укро-бандеровскому Киеву»), усіх тих, хто патріотично налаштований та захищає територіальну цілісність Української Держави, непорушність її кордонів, намагаючись сформувати негативний образ української влади, її кроків до відстоювання принципів Української Держави.
Експресивно-емоційну негативну оцінку української влади ОСОБА_5 розвиває також у висловленні «Укро-Правительство ведёт оплату за поставленное вооружение деньгами, которые принадлежат гражданам Украины, в частности, и советским людям, в целом», де знову повторена теза про «Укро-Правительство» в оцінній формі та формуванням його негативного образу.
Повне заперечення сучасного територіального упорядкування колишніх республік Радянського Союзу послідовно витримано у висловленні «Гражданство советских граждан определяется в заграничном паспорте СССР. Не выдача виз США советским гражданам незаконна. Решение о невыдаче виз советским гражданам псевдо государствами (СНГ), которые являются временными корпоративными трастами на территории СССР, в валюте которых преобладает советское золото и Правительства которых управляются западными специальными службами, незаконно и преступно.», де наявна спроба сформувати негативний образ усіх сучасних держав, що постали з колишніх республік Радянського Союзу в поєднанні з розпалюванням національної ворожнечі.
Відповідно до висновку експерта № 816/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 13.03.2024 у публікації, розміщеній за посиланням «http://ckvkpb.su//static/document/002.321%2020220813%20Обращение%20к%20людям%20доброй%20воли.pdf» наявні публічні заклики до зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Окрім цього, продовжуючи свою кримінально протиправну діяльність, діючи з єдиним умислом, ОСОБА_5 за посиланням «http://ck-vkpb.su/static/document/ПЦК205.22учК1БП%2020221230%20Оповещение%20о%20партийной%20коммунистической%20этике%20принятия%20решения.pdf» у всесвітній мережі «Інтернет» у невстановлену слідство дату та час, але не раніше 30.12.2022, розповсюджено документ під назвою «Оповещение о партийной, коммуниcтической этике управленческого политического решения от 30 декабря 2022 года № ПЦК205/&22учК1БП», підписаний ОСОБА_5 , у якому наявне висловлювання: «В связи с чем, коммунисты сохранившие партийные билеты членов КПСС, верные делу партии и советскому народу могут возобновить работу первичных партийных организаций КПСС по производственному или территориальному признаку, определившись в дальнейшем в своей политической платформе, сокрытие которой произошло после 19 съезда партии, со всей очевидностью сегодняшнего дня явилось пагубным для СССР, советского правового поля, советского конституционного строя, КПСС, всего мирового коммунистического движения, советского народа, для всех людей доброй воли и трудящихся людей всего мира», в якому чітко висловлені тенденції до поновлення діяльності первинних партійних організацій колишньої комуністичної партії Радянського Союзу («возобновить работу первичных партийных организаций КПСС») з активізацією їх діяльності за територіальним чи виробничим принципами, що суперечить Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Водночас поновлення дії таких партійних структур має тенденцію до відродження колишнього утворення - Радянського Союзу, що суперечить настановним принципам конституційного ладу Української Держави.
Також у висловленні «ЦК ВКП(б) утверждает, что возобновление советской государственности является актуальнейшей задачей современности в период Специальной Военной Операции (СВО), против полчищ возобновившегося фашиствующего мирового альянса в составе более пятидесяти государств мира на своём кровавом пути завоевания и уничтожения нашей советской Родины» у структурі цього ж тексту виражена настанова на відновлення радянської державності в період проведення так званої «Спеціальної військової операції в Україні» («возобновление советской государственности является актуальнейшей задачей современности в период Специальной Военной Операции (СВО)»), а поновлення колишнього Радянського Союзу можливе лише за умови повної ліквідації державного устрою в Україні, тобто, в цьому висловленні виражений публічний заклик до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України для відновлення радянської державності («возобновление советской государственности»).
Ідея про поновлення радянської державності міститься також у висловленні «ЦК ВКП(б) уведомляет всех советских граждан, не потерявших Веру в своё Отечество, в славный подвиг наших Предков, в святость защиты нашей Родины, что возобновление советской государственности является гарантией существования нашего многонационального государства», чим знову ж таки проголошується теза про зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, й повну втрату Української державності.
Відповідно до висновку експерта № 816/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 13.03.2024 у публікації, розміщеній за посиланням «http://ck-vkpb.su/static/document/ПЦК205.22учК1БП%2020221230%20Оповещение%20о%20партийной%20коммунистической%20этике%20принятия%20решения.pdf» наявні публічні заклики до зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та публічні заклики до зміни державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Також, продовжуючи свою кримінально протиправну діяльність, діючи з єдиним умислом, ОСОБА_5 за посиланням «http://ck-vkpb.su//static/document/П333.13У.22П1БЛ%2020230303%20Разьяснение%20уведомление%20О%20легитимности%20правоприемственности%20ВКП(б)%20ГИС.pdf» у всесвітній мережі «Інтернет» у невстановлену слідством дату та час, але не раніше 03.04.2023 розповсюджено документ під назвою «Официальное разьяснение и уведомление № П333/13У&22П1БЛ от 3 марта 2023 года», підписаний ОСОБА_5 , у якому наявне висловлювання «В связи, с чем ЦК ВКП(б) призывает всех советских граждан сохранять выдержку, мужество, стойкость, упорство и бдительность, в достижении поставленной цели - реализации Советской юрисдикции в аспекте Конституции СССР 1936 года, возобновлении реальной государственности СССР, правового поля СССР, советской государственно-правовой, мировоззренческо-методологической, социально-политической, духовно-нравственной конституционной законности» з публічним закликом у прямій формі до порушення сучасних кордонів України, її територіальної цілісності, оскільки автор прямо говорить про повернення до територіального утворення в межах Конституції СРСР 1936 року («призывает всех советских граждан сохранять выдержку, мужество, стойкость, упорство и бдительность, в достижении поставленной цели - реализации Советской юрисдикции в аспекте Конституции СССР 1936 года»). Продовженням цього твердження потрібно вважати висловлення «ЦК ВКП(б) категорически придерживается стойкого убеждения, что Советский народ, во главе с Русским народом, возродит Советское государство и в нынешнем духовно-нравственном, военном, политическом, мировоззренческом, правовом, противостоянии с возродившимся фашизмом III, IV Рейхов в составе бандеровских банд на территории Советской Украины, СССР под протекторатом США, Великобритании, НАТО и пятидесяти государств союзников Западного альянса не просто выстоит, но и безусловно и безапелляционно одержит Победу Мира, Справедливости, Разума и Добра под руководством ОСОБА_6 , Гаранта Конституции СССР 1936 года», де чітко проводиться ідея про відновлення колишньої держави СРСР у кордонах, закріплених у конституції цієї держави за 1936 рік, та упевненість, що саме так відбудеться («возродит Советское государство»).
Відповідно до висновку експерта № 816/24-21 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 13.03.2024 у публікації, розміщеній за посиланням «http://ckvkpb.su//static/document/П333.13У.22П1БЛ%2020230303%20Разьяснение%20уведомление%20О%20легитимности%20правоприемственности%20ВКП(б)%20ГИС.pdf» наявні публічні заклики до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані із розпалюванням національної ворожнечі.
Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального досудового та судового провадження, що обумовлюється наступним.
У своїй постанові від 24.04.2019 в справі № 1-24/2009 Велика палата Верховного Суду зазначила про те, що принцип рівності сторін є одним із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 14 (3) (d)) вказується: «Кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, як мінімум, на такі гарантії на основі повної рівності: (d) бути засудженим в його присутності …».
ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов'язаний переконатися, що обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд in absentia допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов'язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді («Пелладоах проти Нідерландів» (16737/90), (1994) §41; «Пуатрімоль проти Франції» (14032 / 88), (1993) §34).
У даній справі суд встановив відмову обвинуваченого від особистої присутності під час її розгляду, адже є дійсним факт того, що у відношенні нього у цьому кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та установлено дані його інформування про цей процес у максимально можливі і доступні способи.
Так, у межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 у відповідності до вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України 15.11.2024 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, шляхом направлення повістки про виклик до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для його допиту як підозрюваного, однак останній не з'явився до слідчого без поважних причин.
Крім того, у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» опубліковано повідомлення про виклик ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для його допиту як підозрюваного, проведення інших слідчих і процесуальних дій у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, однак останній не з'явився до слідчого відділу без поважних причин.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 також вручено захиснику підозрюваного, яка здійснювала захист його інтересів під час проведення досудового розслідування, - адвокату ОСОБА_7 , про що свідчить розписка в матеріалах кримінального провадження.
Для вирішення питання про здійснення спеціального кримінального провадження визначальним є факт оголошення підозрюваного в міжнародний розшук внаслідок ухилення без поважних причин від явки на виклик слідчих органів або суду.
Постановою слідчого від 13.09.2024 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук, який доручено 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Вінницькій області.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2024 по справі №127/31168/24 підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2024 по справі №127/31170/24 задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
У газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» опубліковано повідомлення про здійснення стосовно підозрюваного ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування.
У подальшому, в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для проведення процесуальних дій з його участю, у тому числі: повідомлення про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування, вручення копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, однак останній не з'явився без поважних причин.
Факти численних викликів ОСОБА_5 у порядку ст. 135 КПК України підтверджуються відповідними матеріалами кримінального провадження.
Також, з метою захисту та представлення у кримінальному процесі прав, свобод і законних інтересів підозрюваного ОСОБА_5 , у порядку ст. 46, 48, 49, 52, 110 КПК України та п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», під час досудового розслідування було залучено захисника - адвоката ОСОБА_7 , якій відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України вручено всі копії процесуальних документів, що підлягали врученню підозрюваному.
Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Таким чином, під час досудового розслідування були вжиті всі доступні способи інформування для виклику на той час підозрюваного ОСОБА_5 до слідчого/прокурора.
Після надходження провадження до суду, обвинувачений ОСОБА_5 інформувався також у всі доступні процесуальні можливості для суду, передбачені ст. 323 КПК України. Зокрема, повідомлення про виклик до суду розміщувалися на офіційному веб-сайті суду - https://vnm.vn.court.gov.ua, а також публікувалися в газеті «Урядовий кур'єр». Крім того, про всі судові засідання інформувався захисник обвинуваченого.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.06.2025 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження та вирішено проводити спеціальне судове провадження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
У підсумку, суд констатує, що з наявних матеріалів справи (численні документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження. Також обвинувачений отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, маючи можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; приймати участь в розгляді і захищати себе особисто або за посередництвом обраного захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно для нього.
Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Натомість, обвинувачений скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та інші), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого ОСОБА_5 , який знає про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Також, суд зауважує, що згідно з рішенням Ради адвокатів України № 183 від 27.12.2022 (1) неможливість в таких ситуаціях (йдеться про in absentia) виконання адвокатом правил адвокатської етики (наприклад, інформування адвокатом клієнта щодо ведення дорученої йому справи) не зумовлює обов'язкової неможливості здійснювати захист особи від кримінального обвинувачення за її відсутності. Можливість надання правової (правничої) допомоги визначається адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи та інтересів клієнта у ній; (2) адвокат, діючи як захисник відсутньої особи, самостійно визначає свою правову позицію у справі. Ця правова позиція включає в себе форму участі (не участі) в засіданні, заявлення (не заявлення) клопотань, надання (не надання) доказів суду, позицію по суті справи чи клопотання, позицію щодо оскарження судових рішень тощо.
Отже, зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, констатує, що надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Прокурор у кримінальному провадженні у ході судового розгляду підтримав висунуте обвинуваченому ОСОБА_5 обвинувачення у повному обсязі.
Залучений судом через Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просила виправдати свого підзахисного, оскільки вважає, що вина останнього не доведена.
В ході судового розгляду судом всебічно та ретельно досліджено докази надані стороною обвинувачення.
Зокрема, на підставі матеріалів правоохоронних органів до ЄРДР 07.09.2022 за № 22022020000000161 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
Також судом досліджено постанови про об'єднання матеріалів досудових розслідувань та про виділення таких матеріалів.
Крім того, досліджено письмові докази щодо інформування ОСОБА_5 з приводу наявного кримінального провадження та проведеного відносно нього досудового розслідування, а також докази з яких встановлено інформацію щодо особи обвинуваченого.
Акт огляду від 22.08.2022.
Протокол огляду від 02.08.2023, об'єктом якого були загальнодоступні публікації в соціальних мережах «Вконтакте», «Одноклассники» та в російських пошукових системах де фігурує ім'я ОСОБА_8 . Отримана інформація зафіксована у вигляді скріншотів.
Протокол огляду від 29.01.2024, об'єктом якого був сайт www.ck-vkpb.su, який належить т.зв. «Всесоюзной коммунистической партии (большевиков). Отримана інформація зафіксована у вигляді скріншотів та записана на DVD-R диск, який є додатком до даного протоколу.
Висновок експерта від 13.03.2024 №816/24-21 за результатами проведення судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у кримінальному провадженні.
Суд, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходить з наступного в своїх висновках.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
Частиною 1 статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Підстав для визнання будь-якого із доказів чи всіх недопустимими не установлено, оскільки не було з'ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод обвинуваченого, регламентованих ст. 87 КПК України.
Таким чином, суд вважає загальновідомими і такими, що не потребують доказування в межах даного кримінального провадження факти того, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24.02.2022, а також анексія з боку РФ частини території України є за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб'єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за злочин, вчиненню якого послугувало прийняття таких актів; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
Відтак, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину в повному обсязі підтверджується дослідженими судом протоколами оглядів з додатками та дослідженим судом експертним висновком.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує позицію Верховного Суду від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, відповідно до якої, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Об'єктом злочину, передбаченого ст. 110 КК України є безпека держави у політичній і воєнній сферах, яка полягає у відсутності загрози порушення встановлених Конституцією України, законами України і міжнародними правовими актами територіальної цілісності України та порядку визначення її території.
Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України, а саме: межі суходолу, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України «Про державний кордон України»). Ця лінія проходить: на суходолі - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах, на морі по зовнішній межі територіального моря України, а також певним чином на річках, озерах та інших водоймах, на мостах, греблях, інших спорудах, і позначається на місцевості чітко видимими прикордонними знаками (демаркація).
Об'єктивна сторона злочину характеризується діями, які можуть виявитися у таких чотирьох формах: дії, спрямовані на зміну меж території України; дії, спрямовані на зміну меж державного кордону України; публічні заклики до вчинення таких дій; розповсюдження матеріалів із закликами до вказаних дій.
Перші дві форми дій можуть бути вчинені насильницьким (в тому числі і збройним) або іншим шляхом всупереч Конституції України або нормам міжнародного права (наприклад, спроба змінити межі території України на користь іншої держави; вчинення конфлікту на державному кордоні України, пов'язаного зі спробою змінити межі кордону, в тому числі шляхом збройного нападу на прикордонну заставу).
Публічні заклики до вчинення вказаних дій означають усні (на мітингу, зборах, по радіо тощо) або письмові звернення до громадян (невизначеної або певної групи людей). Заклики можуть бути пов'язані зі спробами схилити невизначену кількість людей або певні організації чи інші угруповання до виходу автономної республіки, області, району або міста зі складу України або до відокремлення частини території України і приєднання її до території іншої держави.
Розповсюдження матеріалів до вчинення вказаних дій - це ознайомлення різними способами (розкидання, розклеювання, розсилання тощо) змісту матеріалів до відома невизначеної кількості осіб. Відповідні матеріали - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації листівки, плакати, газети тощо - тут виступають засобами вчинення злочину.
Зміна території - це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України.
Зміна меж - створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через державний кордон тощо.
Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у частині першій статті 110 КК України дій.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов'язковою ознакою злочину є наявність спеціальної мети - змінити межі території або державного кордону України.
Для публічних закликів до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території (державного кордону) України, і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій зазначена мета не є обов'язковою ознакою складу. Відповідальність за ці дії має нести й особа, яка особисто не має такої мети.
Частина 2 статті 110 КК України передбачає такі кваліфікуючі ознаки: 1) вчинення вказаних у ч. 1 ст. 110 КК дій особою, яка є представником влади; 2) повторність; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) дії, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.
Відтак, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 110 КК України як розповсюдження матеріалів із публічними закликами до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані з розпалюванням національної ворожнечі.
Вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшували б покарання обвинуваченого ОСОБА_5 та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання судом не встановлено.
За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, зафіксоване у протоколах огляду, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а також поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій та вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування ним покарання. На переконання суду ОСОБА_5 доцільно призначити покарання за ч. 2 ст. 110 КК України у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Під час досудового розслідування ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, а також його було оголошено в розшук на підставі ст. 281 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
При цьому, строк відбування основного покарання обвинуваченому необхідно рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду. Строк відбування додаткового покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна - з дня набрання вироком суду законної сили.
Речові докази та накладені арешти в даному кримінальному провадженні відсутні.
Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи №816/24-21 від 13.03.2024 в сумі 7572 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн 80 коп., оскільки її проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 59, 65-67, 110 КК України, ст. 84-86, 124, 371, 323, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його фактичного затримання на виконання вироку суду.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2024 по справі №127/31168/24 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України - залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 7572 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн 80 коп.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження у разі відсутності апеляційної скарги.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_5 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Суддя: