ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16375/25
провадження № 1-кс/753/2266/25
"06" серпня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Дарницької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, громадянина України, не одруженого, який має середню спеціальну освіту (зі слів), офіційно не працюючого, який перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра (зі слів), депутатом не являється, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
06.08.2025 старший слідчий СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що в провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12025100020002941 від 04.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 03.08.2025 приблизно о 12 год 25 хв, перебуваючи на сходах між 8 та 9 поверхом в першому під'їзді будинку АДРЕСА_3 побачив раніше незнайому ОСОБА_7 , після чого у нього виник протиправний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії є відкритими, підійшов до потерпілої ОСОБА_7 , використовуючи свою фізичну перевагу та похилий вік потерпілої, відкрито заволодів золотим ланцюжком, вартістю 100 000,00 грн.
Після чого, ОСОБА_5 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а відкрито викраденими майном, розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріального збитку на 100 000,00 гривень.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування доказах.
Таким чином у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років що, відповідно до ст. 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.
Стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, на аргументовану думку органу досудового розслідування, наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів, слідчий вказав, що домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вищевказаним ризикам. З цієї ж позиції, на думку органу досудового розслідування, недостатнім є і застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Орган досудового розслідування вважає доцільним застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив суд його задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Під час судового засідання підозрюваний повідомив, що бажає відмовитись від захисника призначеного йому Центром безоплатної вторинної правничої допомоги, оскільки висловлює йому недовіру та вважає, що останній неналежним чином здійснює його захист.
06.08.2025 Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги на виконання ухвали слідчого судді від 06.08.2025 видано доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_5 , яким залучено захисника ОСОБА_4 .
Захисник в судовому засідання не погодився із клопотанням слідчого щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зауважив, що тяжкість покарання за вказане кримінальне правопорушення не може бути покладена в основу обґрунтування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином захисник вважав недоведеним. Захисник погодився, що може мати місце ризик впливу на потерпілу, однак підозрюваний не має на меті реалізації таких дій. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також вважав необґрунтованим, оскільки підозрюваний після звільнення від відбування покарання, жодного разу не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності. На думку захисника прокурором також не доведено неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Підозрюваний підтримав позицію захисника. Свою провину категорично заперечував, оскільки підозра на його думку є необґрунтованою. Просив відмовити в задоволенні клопотання та у своїх поясненнях зазначив, що потерпіла особисто та добровільно передала йому золотий ланцюг. Наразі він шкодує, що його взяв.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Як вбачається із матеріалів клопотання, 04.08.2025 о 15 год 45 хв ОСОБА_5 затримано без ухвали слідчого судді на підставі ст. 208 КПК України.
05.08.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов'язковому здійсненню, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Практикою ЄСПЛ в рішеннях «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України» напрацьовані стандарти розуміння поняття «обґрунтована підозра», що передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що певна особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та подію від 03.04.2025; протоколом огляду місця події від 03.08.2025; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 04.08.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання та фотознімками від 04.08.2025; протоколом огляду ланцюжка від 05.08.2025, який вилучено під час особистого обшуку ОСОБА_5 ; протоколом обшуку затриманої особи від 04.08.2025, а також іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Костянтинівка, Донецької області, громадянин України, не одружений, який має середню спеціальну освіту (зі слів), офіційно не працюючий, який перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра (зі слів), депутатом не являється, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий.
Прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Усвідомлюючи реальність можливого покарання, яке передбачене за вчинення інкримінованого йому злочину, останній може умисно переховуватися від суду, з метою уникнення покарання. Відповідно до практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 раніше судимий, у тому числі і за вчинення корисливих злочинів, має відбуте покарання у вигляді позбавлення волі, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, у нього відсутні сталі соціальні зв'язки, не має постійного джерела доходу.
Вищевказані дані про особу підозрюваного вказують на існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Наявність ризику того, що підозрюваний, може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни ними показів та уникнення кримінальної відповідальності, може бути визнано на даній стадії процесу (Jarzynski проти Польщі, § 43), в разі наявності відповідних обставин.
Враховуючи кваліфікацію кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , а також обставини вчиненого, які зазначені у підозрі, показах потерпілої, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик має місце.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювати точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що до підозрюваного в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Не можливе застосування до підозрюваного і запобіжного заходу вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове тримання підозрюваного під вартою, є найбільш доцільним і обґрунтованим забезпеченням кримінального провадження, оскільки інші запобіжні заходи, з урахуванням особи підозрюваного, будуть не дієвими для забезпечення виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків з мотивів щодо ризиків, які наведені вище.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, крім передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У контексті обставин цього кримінального правопорушення, суд вважає, що застава в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.10.2025 включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 15 год. 45 хв. 04.08.2025.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, та надати документ, що підтверджує сплату слідчому, прокурору, суду.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 02.10.2025 обов'язки: прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали складено 08.08.2025.
Слідча суддя ОСОБА_1