ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13843/22
провадження № 2/753/62/25
07 серпня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
представників позивачки - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачки - ОСОБА_3 ,
представників відповідачки - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
Позивачка ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у розмірі 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_7 , з яким відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі. За життя батько позивачки склав заповіт, відповідно до якого усе належне йому майно заповідав їй.
Зазначає, що до складу спадщини входять готівкові грошові кошти у розмірі 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро, які її батько зберігав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав зі своєю дружиною - відповідачкою ОСОБА_3 .
Вищевказані грошові кошти накопичені із заробітної плати батька у ТОВ «ВІНІЛ», орендної плати за нерухоме майно за договором №168 від 31.10.2016 року, №167 від 31.10.2016 року, плати за використання торгової марки згідно ліцензійного договору від 20.08.2020 року, поворотної фінансової допомоги за договором №23/12 від 23.12.2020 року, №29/05 від 29.05.2020 року, безповоротної фінансової допомоги за договором №6 від 17.11.2020 року, повернутої заборгованості, дивідендів ТОВ «ВІНІЛ», та інших заощаджень батька. Зокрема, з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року самих лише дивідендів від ТОВ «ВІНІЛ» батько отримав у розмірі 15 096 015,08 грн., а його щомісячний дохід становив близько 2 500 000,00 грн.
27.01.2021 року було відкрито кримінальне провадження № 12021100000000053 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 190 КК України, у якому відповідачку ОСОБА_3 повідомлено про підозру.
24.02.2021 року вищевказані грошові кошти у розмірі 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро були вилучені під час проведення обшуку у кримінальному провадженні №12021100000000053 від 27.01.2021 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі №761/32879/21 грошові кошти у розмірі 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро були повернуті відповідачці ОСОБА_3 та на теперішній час перебувають у її володінні.
Позивачка стверджує, що вказані кошти належали її батькові, а не відповідачці ОСОБА_3 та є складовою спадкової маси, а тому їх утримання відповідачкою є неправомірним.
У зв'язку з викладеним, просить суд стягнути з відповідачки на її користь, як єдиної спадкоємиці ОСОБА_7 за заповітом, 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро.
Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 211 т. 1).
У відзиві на позов відповідачка ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що грошові кошти у розмірі 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро є її особистою приватною власністю, а не власністю померлого ОСОБА_7 . Саме з цих підстав, їй як власниці майна, ці грошові кошти були повернуті ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі №761/32879/21. Зазначила, що з червня 2008 року по січень 2015 року вона працювала у ДП «Обслуговування повітряного транспорту України», де отримувала заробітну плату, яку мала змогу відкладати. За життя ОСОБА_7 був забезпечений фінансово, що дозволяло надавати їй матеріальну підтримку, він також утримував її сина, а 14.01.2015 року подарував їй транспортний засіб марки «Mercedes-Benz». На початку 2019 року вона з ОСОБА_7 вирішили переїхати жити до Республіки Кіпр, та 20.02.2019 року вона продала свій автомобіль за 50 000,00 доларів США. Саме ці кошти, пенсія її батьків та інші заощадження зберігалися у сейфі в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , які в подальшому були вилучені під час обшуку. Зазначає, що 12.03.2018 року між нею та ОСОБА_7 було укладено шлюбний договір, у відповідності до якого, особистою приватною власністю кожного із подружжя є все майно, рухоме і не рухоме, придбане та/або набуте кожною із сторін до реєстрації шлюбу. Крім того, грошові кошти, які знаходяться на особистих рахунках чоловіка та дружини, не залежно від того, коли вони були внесені на такі рахунки, а також заробітна плата, доходи у вигляді дивідендів та/або інших прибутків від реалізації своїх корпоративних прав, інші доходи, одержані одним з подружжя є особистою приватною власністю того з подружжя, хто їх отримав. Вважає, що позивачка не має жодних прав на вилучені під час обшуку грошові кошти, оскільки вони не були власністю померлого ОСОБА_7 , а тому не могли увійти до складу спадщини (а.с. 1-65 т. 2).
Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с. 34 т. 3).
У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_6 адвокати Єлькін В.Б. та Соловей В.О. підтримали позов з підстав викладених у ньому та просили його задовольнити.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 та її представники адвокати Грабик М.В. та Дроботько О.В. заперечували проти задоволення позову, підтримали позицію, викладену у відзиві.
Суд, перевіривши доводи сторін та дослідивши надані докази, дійшов до висновку про необґрунтованість позову, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджені наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є батьком позивачки та чоловіком відповідачки.
За життя ОСОБА_7 склав заповіт від 02.01.2021 року, у відповідності до якого він заповів все своє майно (рухоме та нерухоме), а також майнові права, речові права на території (у межах) України та за її межами (в інших державах), які належатимуть йому на день його смерті, у повному обсязі, без будь-яких винятків ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 28, 32 т. 2).
04.04.2022 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/1 частку в спадщині на майно, яке зазначено у заповіті ОСОБА_7 (а.с. 29-30 т. 1).
Після смерті ОСОБА_7 в квартирі, де він проживав з відповідачкою, за адресою: АДРЕСА_1 , був проведений обшук, під час якого вилучено грошові кошти в іноземній валюті в сумі 62 800 доларів США та 47 000 євро.
Обшук проводився у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100000000053 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 190 КК України.
На вилучені кошти ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2021 накладено арешт, який скасовано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2021.
В подальшому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.12.2021 року у справі №761/32879/21 грошові кошти у розмірі 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро були повернуті відповідачці ОСОБА_3 (а.с. 24-27 т. 1).
Позивачка стверджує, що власником спірних грошових коштів був її батько. Відповідачка цю обставину заперечує та стверджує, що власником спірних грошових кошів є вона.
Тобто спір виник з приводу права власності на готівкові грошові кошти, які є майном у розумінні ст. 190 ЦК України.
Позивачка заявила вимогу про стягнення з відповідачки цих грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, посилаючись на те, що відповідачка безпідставно утримує у себе грошові кошти, які є спадковим майном після смерті ОСОБА_7 .
За змістом ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Проте, положення ст. 1212 ЦК України не можуть застосовуватися в разі наявності між сторонами спору про право або в разі наявності іншого спеціального способу захисту, що прямо випливає із суті спірних правовідносин (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).
З огляду на викладене, спір у даній справі не може бути вирішений у межах механізму безпідставного збагачення без попереднього вирішення спору про право власності, оскільки за змістом п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути заявлена власником майна.
Правовстановлюючим документом про право власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину або у разі спору - рішення суду про визнання права власності на спадкове майно.
У позивачки відсутнє свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті батька, яке складається з готівкових грошових коштів у розмірі 62 800,00 доларів США та 47 000,00 Євро. Також спір про право на це спадкове майно не вирішувався судом.
Не набувши права власності на спірне майно (грошові кошти) у визначеному законом порядку, позивачка не наділена правом вимоги про стягнення їх з відповідачки у порядку передбаченому ст. 1212 ЦК України.
Отже, позивачкою обраний неналежний спосіб захисту спадкових прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Відмовляючи у задоволенні позову з вказаної підстави, суд не встановлює обставини щодо права власності на спірні готівкові грошові кошти та не надає їм правової оцінки, адже позивачка не позбавлена права звернутись до суду повторно із аналогічною позовною заявою, обравши спосіб захисту порушеного права, який визначений законом.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 263, 265, 355 ЦПК, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Осіпенко Л.М.