Справа № 355/1222/25
Провадження № 2/355/834/25
24 липня 2025 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Ткаченко Марії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.
До суду звернувся директор ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №1005456286 від 20 квітня 2021 року у розмірі 71171,87 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень, а також понесені витрати на правову допомогу у сумі 25000,00 гривень.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 квітня 2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір №100546286 про споживчий кредит. Згідно п.1.1 договору кредитодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором на строк 30 днів з 20 квітня 2021 року. Відповідно до п.1.2 сума кредиту становить 15000,00 гривень. Позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно п.1.4 термін та виконання інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки, що визначені договором. Відповідно п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом 7650,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,7 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6 договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково. А саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Відповідно розділу 2 сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгація строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
30 листопада 2021 року було укладено договір №30-11-65 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників в тому числі за договором №100546286.
10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступає на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників в тому числі за договором №100546286. Таким чином ТОВ «Коллект Центр» по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №100546286 від 20 квітня 2021 року наділено правом вимоги до відповідача за договором №100546286. Загальний розмір заборгованості що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 71171,87 гривень., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) -11522,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 59649,87 гривень.
Представник позивача від ТОВ «Коллект Центр» до судового засідання не з'явився, однак повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутністю позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, передала свої повноваження представнику адвокату Реві І.М..
Представник відповідача адвокат Рева І.М. до судового засідання не з'явилась повідомила про можливість розгляду справи за її відсутністю надала до суду письмові пояснення з яких слід, що з позовними вимоги не погоджується вважає їх необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволенню зважаючи на таке, що 20 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №100546286(розмір кредиту-15000 гривень, строк кредитування-30 днів). Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 71171,87 гривень з них заборгованість за тілом кредиту - 11522,00 гривень, заборгованість за відсотками-59649,87 гривень. На обґрунтування позивачем даної копії договору, який взагалі не містить підпису відповідача(навіть цифрового). Разом з тим в матеріалах справи наявні також не підписані ніким паспорт споживчого кредиту, анкета-заява на кредит, Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» та розрахунки заборгованості, які на думку відповідача підтверджують існування договірних відносин між сторонами. 30 листопада 2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №30-11-65, а вже 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір №10-03/2023 про відступлення права вимоги(купівля-продаж) прав вимоги. Відтак на думку позивача, останній набув право вимоги за вказаним договором. Було вказано, що стороною позивача не було надано доказів, які б свідчили на укладання договору за допомогою електронного підпису через смс-повідомлення чи підтвердження яке надходить у формі листа до електронної адреси. В матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора для підпису договору. Відповідачем не отримувались листи електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «Мілоан», особистий кабінет не реєструвався, договір не укладався. Про вказане товариство вперше дізналась після отримання позовної заяви. Наявна в матеріалах довідка про ідентифікацію без номеру та дати, видана ТОВ «Мілоан» містить посилання на одноразовий ідентифікатор U64780? Який згідно з наданими до позовної заяви документами, ніде не використовувався. В матеріалах справи немає даних про належність вказаного в договорах мобільного номера (на який ймовірно надсилався ідентифікатор) саме відповідачу. Відповідач використовує номер телефону відмінний від вказаного в позовній заяві та довідці про ідентифікацію.
Електронних доказів на підтвердження того, що відповідач вчинив дії з використанням абонентського номеру мобільного телефону, який йому належить, матеріали справи не містять. Отже наявність укладення кредитного договору та наявність заборгованості позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, а надані ним паперові копії договору не відповідають критеріям допустимості й достовірності доказів, а також вимогам щодо визначення доказів, оскільки згідно ст.76 ЦПК України не підпадають ні під поняття письмового, ні під поняття електронного доказу. Довідка про ідентифікацію сформована ТОВ «Мілоан» не містить підпису позичальника, а отже не є належним та допустимим доказом проходження ідентифікації відповідачем. Звертає увагу суду на обставини, що згідно з відміткою на договорі, останній підписано 20 квітня 2021 року о 17:25 проте згідно з анкетою-заявою на кредит підписання договору відбулось 20 квітня 2025 року 04:26:20. Разом з тим матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачу будь-яких грошових коштів за вказаним договором (серед іншого в матеріалах справи відсутній номер банківського рахунку на який перераховувалися грошові кошти). Оскільки позивач набув право вимоги за вказаним договором на підставі укладених договорів факторингу, саме на останнього покладається обов'язок з доведення перерахування позичальнику грошових коштів на вказаний картковий рахунок. Наявна в матеріалах справи квитанція про перерахування коштів у розмірі 15000 гривень не містить найменування отримувача платежу та повної інформації про номер рахунку на який кошти перераховувалися. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач володіє зазначеною частково карткою 473121*50. В матеріалах справи не міститься банківської виписки по рахунку відповідача, як і не містять доказів видачі в будь-який спосіб кредитних коштів чи факт використання відповідачем кредитних коштів та доказів зарахування коштів на рахунок що належить відповідачу. Розрахунок на який посилається відповідач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту користування ним укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а також не належним доказом існування боргу. Щодо нарахування заборгованості поза межами строку кредитування слід, що п.2.2.2 договору визначено про нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгації) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Доказів того, що кредитний договір був пролонгований позивачем не надано, відтак строк кредитування сплинув ще 19 травня 2021 року. Разом з тим ТОВ «Мілоан», а в подальшому ТОВ «Коллект Центр» продовжували нараховувати відсотки за користування кредитом. Отже, доводи позивача про необхідність нараховування процентів за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору не гуртуються на нормі закону. Щодо відступлення права вимоги необхідно зауважити, необхідною умовою, для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимоги (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17). Як вбачається з матеріалів справи предметом укладеного ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» договору факторингу є відступлення права вимоги за зобов'язаннями до боржників за плату. З договору факторингу невід'ємною частиною договорів є реєстр боржників. Разом з тим в матеріалах справи наявне лише витяг з реєстру, який не містить інформації про боржників з 61 по 17450 та з 17545 по 29227 тобто є лише фрагментом документу. Верховний суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення прав вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договорим про відступлення прав вимоги, реєстр договорів права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитними договором. а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Таким чином підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у даному випадку кредитора у матеріальних правовідносинах.
Фактично наданий суду витяг не є витягом із оригінального реєстру боржників, оскільки являє собою аркуші паперу, в якому позивачем надрукована певна інформація, яка на його думку відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу. Іншими словами, зазначений документ є лише твердження позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах. Оригінальний реєстр боржників, є документом, що відписується всіма учасниками правочину, витяг з нього, як його частина, що стосується конкретного боржника, також має бути підписана як «Фактором» та і «Клієнтом». Відсутність підпису «Фактора» на витягу з реєстру боржників не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким фактором «Клієнту», тільки тому, що останній стверджує про таку передачу. Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі прав вимоги від первісного кредитора до позивача за договором №9468385 від 17 лютого 2023 року, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором на користь позивача. Стосовно витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 гривень представник відповідача послалась на те , що слід виходити з критерію реальністю адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Зазначений спір є незначною складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України. Вивчення матеріалів справи та підготовка процесуальних документів по даній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Окрім того, детальний опис робіт містить посилання на підготовку адвокатом пропозиції. Встановити процесуальний документ та якого він змісту на складання якого знадобилось 3 години стороною позивача надано не було як і написання типової позовної заяви могло зайняти в нього 5 годин часу. До предмету доказування у справі для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше) документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат пов'язаних з наданням правової допомоги і оформлені у встановленому законом порядку(квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) Зважаючи на не доведеність понесених витрат за договором про надання правової допомоги у задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до положень ч.1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підставі ч.1ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Суд дослідив надані докази, а саме:
Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» ( в редакції від 29грудня 2020 року).(а.с.64-67)
Копію довідки про ідентифікацію, яка надана генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В. з якої слід, що клієнт ОСОБА_1 отримала акцепт договору позичальником U64780 20 квітня 2021 на номер телефону НОМЕР_1 .(а.с.68)
Копію анкети-заяви на кредит№100546286 від 20 квітня 2021 року в якій вказано реквізити позичальника та сума у розмірі 15000,00 гривень, яку вона просить позичити у кредит. Підпис сторін відсутня.(а.с.63)
Договір про споживчий кредит №100546286 від 20 квітня 2021 року з якого слід, що ТОВ «Мілоан» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит. Стосовно п.1.1 кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові (фінансові зобов'язання (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконання інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Згідно п.1.2 сума кредиту становить 15000,00 гривень. Відповідно до п.1.3 кредит надається строком на 30 днів з 20 квітня 2021 року. За п.1.4 термін (дата)повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом: 20 травня 2021 року. Будь який підпис відсутній (а.с.24-27)
Копію паспорта споживчого кредиту №100546286 (додаток до договору про споживчий кредит №100546286 від 20 квітня 2021 року) підпис сторін відсутня.(а.с.62)
Копію квитанції на 15000,00 гривень від 20 квітня 2021 року призначення кошти згідно договору 100546286, отримувач картка 473121*50.(а.с.69)
Копію договору факторингу №30-11-65 від 30 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» стосовно якого первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 65369380 гривень 75 копійок, а фактор зобов'язується здійснити фінансування в порядку передбаченому цим договором прийняття право грошової вимоги до боржників, що належить клієнтові і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеним між клієнтом і боржниками. Відповідно до п.6.1.2. реєстр боржників в електронному вигляді передається фактору за Актом приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь клієнта. Відповідно до п.6.1.4 право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердження передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.(а.с.14-18)
Витяг з додатку №3 до договору факторингу №30-11-65 від 30 листопада 2021 року, форма реєстру боржників Реєстр Боржників до договору факторингу №30-11-65 від 30 листопада 2021 року в якому зазначено, що ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» про наступне: клієнт відступає факторові право вимоги заборгованості до боржників клієнта на умовах передбачених договором факторингу №30-11-65 від 30 листопада 2021 року згідно наступного-порядковий номер №62 ОСОБА_1 номер договору 100546286, сума кредиту 15000,00 гривень, заборгованість за тілом кредиту 11522,00 гривень, заборгованість по процентам 23101,27 гривень, заборгованість по комісії 2250,00 гривень, загальна сума заборгованості за кредитом 36873,27 гривень.(а.с.29)
Копію реєстру боржників до договору факторингу №30-11-65 від 30 листопада 2021 року відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступає право вимоги заборгованості до боржників клієнта на умовах передбачених договором факторингу, а фактор ТОВ «Вердикт Капітал» отримує право до боржників про стягнення як первісний кредитор боргів за укладеними договорами позики. Під номером 62 знаходиться відповідач ОСОБА_1 (а.с.13,23)
Копію платіжного доручення №308250004 від 03 грудня 2021 року стосовно якої ТОВ «Вердикт капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 2601567,70 гривень оплату лоту згідно договору факторингу №30-11-65 від 30 листопада 2021 року .(а.с.11)
Копію розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 березня 2023 року слід, що заборгованість по основній сумі кредиту становить 11522,00 гривень, заборгованість по відсотками 23101,27 гривень на дату відступлення права вимоги, 5496,00 сума погашень боржником до 10 березня 2023 року 5496,00 гривень, загальна сума станом на дату початку розрахунку 36873,27 гривень, сума погашень боржником до 10 березня 2023 року 7746,00 гривень, станом на дату розрахунку 10 березня 2023 року 78671,87 гривень.(а.с.9-10)
Був досліджений статут ТОВ «Коллект Центр».(а.с.50-51)
Копію договору №10-03/2023/01 право відступлення(купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року слід, що ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Відповідно до п.2.1 за цим договором в порядку і на умовах з визначних цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі боржники зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору включаючи права вимоги до правонаступників боржників спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за договором позики з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку визначених цим договором. Відповідно до п.5.1 первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору реєстри боржників(в електронному та друкованому вигляді) та документацію на умовах та в порядку визначених цим договором первісний кредитор має право передавати документацію в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому умови передачі документації будуть вважатися виконаними. Первісний кредитор не несе будь якої відповідальності за стан та наявність документації. Відповідно до п.5.1.1 реєстр боржників в електронному вигляді передається новому кредитору за актом прийому передачі реєстру боржників в електронному вигляді Згідно п.5.1.2 реєстр боржників в друковому вигляді передаються новому кредитору за актом прийому-передачі не пізніше наступного робочого дня після підписання новим кредитором цього договору.(а.с.32-37)
Копію Акту зарахування зустрічних одноразових вимог від 31 березня 2023 року складений ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений про наступне сторона 1 має перед стороною 2 непогашені грошові зобов'язання у сумі 1138105,89 гривень, які виникли на підставі договорів про відступлення прав вимоги. Сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов'язання у сумі 1153105,89 гривень на підставі договору №11-01/23 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 11 січня 2023 року.(а.с.30)
Копію Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали про те, що на виконання умов договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог від 10 березня 2023 року первісний кредитор передав, а новий прийняв реєстр боржників кількості 29141. Після цього з урахуванням умов договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги заборгованість до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.(а.с.31)
Копію форми акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, додаток №2 до договору №10-03/2023/01 про відступлення(купівлі-продажу)право вимоги від 10 березня 2023 року, Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали про те, що на виконання умов договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог від 10 березня 2023 року первісний кредитор передав а новий прийняв реєстр боржників кількості 29141. Після цього з урахуванням умов договору №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги заборгованість до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.(а.с.31,39)
Копію реєстру боржників до договору №1010-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року з якого слід, що до нього включено і відповідача ОСОБА_1 з сумою боргу 67149,87 гривень знаходиться під номером 17542.(43-46)
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно п.п.5,6,7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За ч.1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як слід з ст.536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За ст.1082 ЦК України слід, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як слід з правової позиції Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року (справа №301/2368/14-ц) де було зазначено, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором. На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний суд у постанові від 29 вересня 2021 року в справі №2-879/11(провадження №61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
В Постанові Верховний Суд зауважив, що: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.»
Аналогічна позиція стосовно первинних документів відображена і в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2018 у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Така ж позиція була висловлена і в Ухвалі Верховного Суду України від 15.06.2011 по справі №6-4882св11 згідно якої, належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості.
Отже, як вбачається із сталої судової практики Верховного суду, належними та допустимими доказами, які б могли підтвердити отримання Відповідачем коштів є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості.
Банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Доказів таких розрахунків стороною позивача надано не було.
Дана позиція суду узгоджується з висновками ВС від 24 травня 2018 року у справі №630/366/16-ц та від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Позивач не позбавлений можливості подати до суду клопотання про витребування з банку-емітенту картки відомостей щодо належних відповідачу карток та руху коштів по рахунку.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
Слід звернути увагу на пояснення представника відповідача, які є суттєвими для прийняття рішення, а саме стосовно довідки про ідентифікацію без номеру та дати, виданої ТОВ «Мілоан», яка містить посилання на одноразовий ідентифікатор, який ніде не використовувався ним не підписано жодного документу, який би свідчив про укладання договору про споживчий кредит паспорт споживчого кредиту, анкету заяви. В матеріалах справи, які надані стороною позивача приналежність вказаного в договорах мобільного номера на який ймовірно надсилається ідентифікатор саме відповідачу. Відповідач використовує інший номер телефону, що відмінний від того, який вказаний в позовній заяві та довідці про ідентифікацію. Довідка про ідентифікацію, яка сформована ТОВ «Мілоан» не містить підпису позичальника і не є належним та допустимим доказом проходження ідентифікації відповідачем. Крім того виникає сумнів у тих обставинах , що мається відмітка на договорі, останній підписано 20 квітня 2021 року о 17 годині 25 хвилин, проте згідно з анкетою-заявою на кредит підписання договору відбулося 20 квітня 2025 року 04 годині 26 хвилин. Ця довідка не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації при укладенні договору. Аналізуючи квитанцію про перерахування коштів у розмірі 15000,00 гривень слід, що вона не містить найменування отримувача платежу та повної інформації про номер рахунку на який кошти перераховані та чи належить вона відповідачу. Стосовно нарахування процентів які зазначені у договорі та видані строком на 30 днів стороною позивача не надано доказів про пролонгацію договору строк кредитування сплинув 19 травня 2021 року, однак сторона позивача продовжує нараховувати відсотки за користуванням кредитом. З таких підстав у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.6,205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048,1050,1052,1054 ЦК України,-
У задоволенні позовних вимог директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Ткаченко Марії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 29 липня 2025 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов