Справа №348/1679/25
Провадження № 2/348/1122/25
08 серпня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Гундяка Т.Д.,
секретар судового засідання Дмитрук С.І.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Ейс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 17.01.2020 уклали кредитний договір №368313502 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний веб-сайт первісного кредитора, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, за результатами заповнення якої здійснювалася перевірка дійсності та аутентифікації платіжної картки позичальника.
Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 8R4K6BQ9. 17.01.2020 відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.
Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 24 850 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошовий коштів у позику.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 17.01.2020 перерахувало грошові кошти в сумі 24 850 грн позичальнику на його банківську карту № НОМЕР_1 , що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2019 уклали додаткову угоду, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому, інші умови договору залишилися без змін.
Між клієнтом та фактором 31.12.2020 укладено додаткову угоду до договору факторингу, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
Також, сторони договору факторингу 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 уклали додаткові угоди, які продовжили строк дії договору до 31.12.2022, 31.12.2023 та до 31.12.2024 відповідно. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №98 від 08.09.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 14 896,29 грн.
Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 укладено договір факторингу №05/0820-01.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №7 від 28.10.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 896,29 грн.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач 28.10.2024 уклали договір факторингу №2810/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 896,29 грн, що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.
Посилаючись на викладене та те, що відповідач на момент подання позову має непогашену заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 14 896,29 грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 772,71 грн - заборгованість за процентами, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь вказану заборгованість.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнала. Вказала, що вона сплатила кошти за кредитним договором ще п'ять років тому. Кредитор нарахував кошти в сумі близько 40 000 грн та вона на його вимогу сплатила близько 30 000 грн і її в телефонному режимі запевнили, що кредит сплачено. Після того до неї жодних вимог не пред'являлося, з нею ніхто не контактував з приводу цього кредиту. Їй не було відомо про наявність заборгованості, оскільки вона була впевнена, що кредит погашено в повному обсязі. З нарахованими процентами вона не погоджується, оскільки заборгованість сплатила. Просила відмовити у задоволенні позову. Також зазначила, що заявлені позивачем витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.
Встановлено, що 17.01.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №368313502.
Відповідно до п. 4.2. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.
Електронний підпис - одноразовий ідентифікатор 8R4K6BQ9 відправлено 17.01.2020 о 23:28:59 на номер телефону відповідача та введено ним 17.01.2020 о 23:30:07, що стверджується розділом 5 кредитного договору та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 24 850,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договору, додатках до нього та правилах.
Кредит надається строком на 126 днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит (п. 1.2, п. 1.3).
Відповідно до п. 1.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному розмірі - 351,36 відсотків річних від суми кредиту за весь час користування, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
Проценти за користування кредитом, в розмірі передбаченому в п. 1.4. договору, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника (п. 1.7).
Відповідно до п. 3.3 договору якщо позичальник не сплатив платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної графіком платежів, з наступного календарного дня він повинен виплатити кредитодавцю штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми Кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.
Відповідно до п. 2 графіка платежів до договору №368313502 від 17.01.2020 загальна вартість кредиту складає 178,26 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 44 297,68 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом, які складають 78,26% від суми кредиту або 19 447,68 грн; суму (тіло) кредиту в розмірі 24 850 грн. Також за період з 31.01.2020 по 22.05.2020 визначено періодичні суми до сплати в розмірі 4 921,97 грн.
Реальна річна процентна ставка складає 350,93 % (п. 3).
Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 17.01.2020 сума кредиту -24 850 грн, строк кредиту - 126 днів, номер карти - 5168-75ХХ-ХХХХ-5938.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено паспорт споживчого кредиту, яким ОСОБА_1 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.
Також до позовної заяви долучено правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які є пропозицією укласти електронний договір в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до платіжного доручення №732da6fc-b809-4b40-a244-59f6730b0083 від 17.01.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало кошти ОСОБА_1 згідно договору №368313502 від 17.01.2020 на її картку № НОМЕР_1 в сумі 24 850 грн.
Довідкою №06_1/2024 АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує, що було здійснено за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» успішно платіж через платіжний сервіс LiqPay 17.01.2020 у сумі 24 850 грн на платіжну карту НОМЕР_2 ,ID платежу 1221771694.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №368313502 від 17.01.2020 загальна сума до сплати 14 896,29 грн, з яких 11 123,58 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 772,71 грн - заборгованість за процентами. Позичальником здійснено оплати з загальній сумі 30 444,80 грн. Проценти нараховано щоденно з 18.01.2020 по 22.05.2020 (126 днів) за ставкою 351,36 % річних, з урахуванням сплачених сум тіла кредиту.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.11.2018 уклали договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 8.2 договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено договір в новій редакції та визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою №27 від 31.12.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2022, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою №31 від 31.12.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2023, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою №32 від 31.12.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2024, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Відповідно до довідки № 368313502/ФК від 28.10.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує, що 08.09.2020 було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 368313502 від 17.01.2020 ТОВ «Таліон Плюс» згідно укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 98 від 08.09.2020 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 896,29 грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за основним боргом, 3 772,71 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №368313502 від 17.01.2020 загальна сума до сплати 14 896,29 грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 772,71 грн - заборгованість за процентами.
ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 уклали договір факторингу № 05/0820-01 згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників.
Відповідно до цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою №2 від 03.08.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що строк дії договору закінчується 31.12.2022 включно.
Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що строк дії договору закінчується 30.12.2024 включно.
Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 368313502 від 17.01.2020 на загальну суму 14 896,29 грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 772,71 грн - заборгованість за відсотками.
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 28.10.2024 уклали договір факторингу № 2810/24/Е згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 368313502 від 17.01.2020.
Відповідно до цього договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 896,29 грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 772,71 грн - заборгованість за відсотками.
Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 визначено, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників після чого з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 2810/24/Е від 28.10.2024 від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Таким чином між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли зобов'язальні цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
За обставин доведення позивачем порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, його порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що відповідач, отримавши кошти за кредитним договором, вчасно їх не повернула, і позивач, до якого перейшло право вимоги до відповідача, має право вимагати повернення кредиту та сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту, процентами, узгоджується з умовами кредитного договору та відповідачем не спростований. За кредитним договором № 368313502 від 17.01.2020 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в розмірі 14 896,29 грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3 772,71 грн - заборгованість за процентами.
Проценти нараховано первісним кредитором відповідно до умов договору щоденно з 18.01.2020 по 22.05.2020 (126 днів) за ставкою 351,36 % річних, з урахуванням сплачених сум тіла кредиту. Позичальником здійснено оплати з загальній сумі 30 444,80 грн, які зараховано на погашення процентів та тіла кредиту. При цьому, відповідно до графіка платежів до договору №368313502 від 17.01.2020 за умови сплати платежів в ануїтетній формі в розмірі по 4921,97 грн загальна вартість кредиту складає 178,26 % від суми кредиту (у процентному вираженні) або 44 297,68 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе: проценти за користування кредитом, які складають 78,26% від суми кредиту або 19 447,68 грн; суму (тіло) кредиту в розмірі 24 850 грн. Відповідач порушила графік платежів, сплачувала платежі в меншому розмірі, ніж передбачено умовами договору, в результат чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
Таким чином, не заслуговують на увагу посилання відповідача, що кредит сплачено в повному обсязі, а також щодо неправомірного нарахування процентів.
При цьому, відповідач не надала доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту, як і не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, свого розрахунку.
Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимоги до відповідача, заборгованості за укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договором № 368313502 у розмірі 14 896,29 грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 3 772,71 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору про надання правничої допомоги №30/10/24-01, укладеного 30.10.2024 між позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №30/10/24-01 від 30.10.2024; додаткової угоди № 1 до договору надання правничої допомоги № 30/10/24-01 від 30.10.2024; акту прийому - передачі наданих послуг від 30.10.2024 до договору про надання правничої допомоги №30/10/24-01 від 30.10.2024.
З акту прийому - передачі наданих послуг від 30.10.2024 до договору про надання правничої допомоги №30/10/24-01 від 30.10.2024 вбачається, що надано наступні послуги: складання позовної заяви - 5 000,00 грн, 2 год.; вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн, 2 год.
Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує наявність заперечення відповідача та її клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, і чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Так само, суд зауважує, що вивчення матеріалів справи є частиною послуги складання позовної заяви.
Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 6 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Також при зверненні до суду позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору, які згідно виписки зараховані до спеціального державного бюджету України.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 368313502 від 17.01.2020 в розмірі 14 896,29 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість грн 29 коп.) грн, з яких: 11 123,58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 772,71 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та 2 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 19 офіс 2005, 02090.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Гундяк Т.Д.
Повний текст рішення складено 08.08.2025.