Справа № 640/12442/21 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
07 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 02.04.2021 №135 "ОС";
- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України або посаді, рівнозначній тій, з якої його було звільнено наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.04.2021 №135 "ОС";
- стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Державної інспекції архітектури та містобудування України) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 02.04.2021 по дату ухвалення судового рішення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2022 у справі №640/12442/21, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №640/12442/21 замінено відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України на правонаступника Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №640/12442/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:
- скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі №640/12442/21;
- визнано протиправним і скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.04.2021 №135 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу справу №640/12442/21 направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 позовні вимоги задоволено:
- поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України з 21.04.2021;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної інспекції архітектури та містобудування України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.04.2021 по 22.08.2024 в розмірі 343935,06 грн;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України з 21.04.2021;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної інспекції архітектури та містобудування України суми заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким:
- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно будівельного контролю або на посаді, рівнозначній тій, з якої його було звільнено наказом Державної архітектурно будівельної інспекції України від 02.04.2021 №135 "ОС" в Державній інспекції архітектури та містобудування України;
- стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 02.04.2021 по 22.08.2024 (дату ухвалення судового рішення) в розмірі 745 445,19 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції поновлено позивача на посаді провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в неіснуючому (ліквідованому) органі - Державній архітектурно-будівельній інспекції України, що унеможливлює поновлення його порушених прав.
Додатково зазначив про те, що судом першої інстанції невірно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки довідка Державної архітектурно-будівельної інспекції від 12.07.2021 №40-602-14/248 містить невірні дані щодо розміру заробітної плати за лютий-березень 2021 року та не враховує надбавки за інтенсивність праці, за вислугу років, за ранг та інших.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати з процедурою призначення на посаду, що на лежить до компетенції роботодавця.
Звернув увагу суду, що на момент прийняття наказу Державної архітектурно будівельної інспекції України від 02.04.2021 №135 "ОС" Державна інспекція архітектури та містобудування України не була зареєстрована в якості юридичної особи, а її штатний розпис був затверджений лише 16.06.2021, що виключало можливість пропонування позивачу посад.
Додатково зазначив про те, що позивач, будучи обізнаним з довідкою Державної архітектурно-будівельної інспекції від 12.07.2021 №40-602-14/248, з 2021 року не висловлював жодних заперечень щодо визначного розміру заробітної плати, в тому числі, під час нового розгляду справи, водночас архівна довідка подана позивачем разом з апеляційною скаргою без належного обґрунтування неможливості її подання до суду першої інстанції. Крім того надана позивачем архівна довідка від 10.09.2024 №10/09 не містить відомостей про те, які саме складові входили до заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в України воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 01.09.2020 №398 "ОС" ОСОБА_1 з 02.09.2020 переведено на посаду провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
02.09.2020 ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції відповідно до постанови Кабінету Міністру України від 13.03.2020.
Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 02.04.2021 №135 "ОС" ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1-1 ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу" на підставі попередження про наступне звільнення від 02.09.2020.
Згідно з п. 2 вказаного наказу визначено: "Вважати датою звільнення ОСОБА_1 перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність".
Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 20.04.2021 №156 "ОС" датою звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду визначено 20.04.2021.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №640/12442/21 визнано протиправним і скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.04.2021 №135 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 ".
В частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу справу направлено на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Скасовуючи рішення суді першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зазначив про те, що у даній справі необхідно визначитись із правовим статусом ДІАМ та ДАБІ, видом (характером) їх правонаступництва, чи можуть позивачу бути запропоновані посади в ДІАМ.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про те, що ДАБІ під час звільнення позивача була порушена (не дотримана) процедура звільнення, встановлена ч. 3 ст.87 Закону №889 - VIII (відсутня пропозиція іншої рівнозначної посади), зазначені порушення є істотними порушеннями припинення державної служби за ініціативою суб'єкта владних повноважень, які впливають на остаточний її результат.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи сформовану Верховним Судом правову позицію стосовно необхідності поновлення працівника саме на тій посаді, з якої його звільнили, та неможливість поновлення на рівнозначній посаді шляхом "переведення", зважаючи на те, що звільнення позивача відбулось із порушенням процедури звільнення, позивач в силу вимог ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України підлягає поновленню на попередній роботі, а саме: на посаді провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 звільнений з посади провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у даній справі визнано протиправним і скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.04.2021 №135 "ОС" "Про звільнення ОСОБА_1 ", в частині позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі №640/12871/21.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 (далі - Положення №294), Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Згідно з нормами ч. 1 та 5 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 №3166-VI міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
13.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №218, відповідно до п. 1 якої, постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.
Згідно з п. 2 Постанови №218 постановлено утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.
Пунктом 3 Постанови №218 затверджено Положення про Державну сервісну службу містобудування України.
Згідно з п. 4 Постанови №218, Державна архітектурно-будівельна інспекція України продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219 утворено:
- Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;
- Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань технічного регулювання у сфері містобудування.
Пунктом 2 Постанови №219 затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Пунктом 2 Постанови №1340 затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
Пунктом 3 Постанови №1340 ліквідовано Державну інспекцію містобудування та Державну сервісну службу містобудування.
Пунктом 7 Постанови №1340 визначено Державну інспекцію архітектури та містобудування України суб'єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються.
29.03.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" №303, відповідно до якої Державна архітектурно-будівельна інспекція України продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної інспекції архітектури та містобудування України (п. 2).
Постановою Кабінету Міністрів України "Питання Державної інспекції архітектури та містобудування" від 15.09.2021 №960 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Також, вказаною постановою, визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України".
Таким чином, з 15.09.2021 повноваження і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України перейшли до Державною інспекцією архітектури та містобудування України.
Згідно з п.п. 1 та 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340, Державна інспекція архітектури та містобудування України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив про необхідність визначення правового статусу Державної інспекції архітектури та містобудування України та Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1000701110026047267 про припинення Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 у справі №2а-15057/09/2670 дійшов висновку про те, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції .
Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень (повне правонаступництво).
У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов'язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.
Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 30.11.2022 у справі №640/15797/21, ДІАМ є тим самим "центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, яким раніше була ДАБІ. Також Верховний Суд констатував, що відбулася не "повна ліквідація" ДАБІ, як написано у спірному наказі, а її реорганізація в ДІАМ.
Отже враховуючи встановлені обставини, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" роботодавець зобов'язаний був запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в державному органі, якому передаються повноваження та функції ДАБІ, відповідно до вимог абз. 2 ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 витребувано від відповідача докази на підтвердження пропозиції позивачу іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, в державному органі, якому передаються повноваження та функції ДАБІ.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України не було запропоновано позивачу інших посад державної служби для переведення. Крім того зазначені обставини підтверджуються копією Попередження про наступне звільнення, з яким ознайомлено позивача 02.09.2020.
06.03.2021 чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" №1285-ІХ (далі - Закон№1285-ІХ), яким змінено особливості процедури звільнення державних службовців на підставі п.п. 1 та 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та викладено ч. 3 Закону України "Про державну службу" в наступній редакції: "Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду".
Отже, після внесення Законом №1285-ІХ змін до ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" існування обставин, з якими законодавець пов'язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті включає зобов'язання роботодавця (держави) в особі суб'єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
Оскільки Державною архітектурно-будівельною інспекцією України не було запропоновано позивачу інші рівнозначні посади державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей в державному органі, якому передаються повноваження та функції Державної архітектурно-будівельної інспекцією України, зазначені порушення є істотними порушеннями припинення державної служби за ініціативою суб'єкта владних повноважень, які впливають на остаточний її результат.
При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 по справі № 825/1017/17.
У постановах Верховного Суду від 27.04.2021 в справі №826/8332/17, від 31.05.2021 в справі №0840/3202/18 зазначив про те, що ураховуючи приписи ч. 1 ст. 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Відтак, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді, як того бажає позивач.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3994/20, від 05.04.2023 у справі №640/12871/21, від 20.02.2019 у справі №819/691/17, від 20.01.2021 справа №640/18679/18.
Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в ч. 1 ст. 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
При цьому, повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Разом з тим, повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення дискреційних повноважень державного органу.
Обов'язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.
Аналогічну правову позицію сформована Верховним Судом у постановах від 19.12.2018 у справі №807/2391/15, від 26.05.2021 у справі №260/261/20, від 27.04.2021 в справі №826/8332/17, від 20.01.2021 у справі №640/18679/18, від 31.05.2021 у справі №0840/3202/18, від 06.07.2021 у справі №640/3456/20, від 06.07.2021 у справі №640/1627/20, від 21.10.2021 у справі №809/2894/13-а.
Отже, враховуючи встановлені обставини та висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки звільнення позивача відбулось із порушенням процедури, останній в силу вимог ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України підлягає поновленню на попередній роботі, а саме: на посаді провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Щодо можливості пропозиції позивачу рівнозначної посади в Державній інспекції архітектури та містобудування України то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну службу" рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну службу" посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Отже переведення державного службовця без проведення конкурсу можливе лише на рівнозначну або нижчу посаду (за згодою працівника).
Як встановлено судом наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 01.09.2020 №398 "ОС" ОСОБА_1 з 02.09.2020 переведено на посаду провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Згідно з Штатним розписом на 2024 рік, затвердженим головою Державної інспекції архітектури та містобудування України від 15.01.2024 та введеним в дію наказом від 31.01.2024 №16 відсутня посада провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами, що на переконання колегії суддів свідчить про неможливість пропонування рівнозначної посади.
Як встановлено судом першої інстанції наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції від 20.04.2021 №156 "ОС" датою звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу контролю за проведенням перевірок територіальними органами Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України визначено 20.04.2021, таким чином позивач підлягає поновленню на попередній посаді з 21.04.2021, а не з 02.04.2021 як визначено останнім.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції невірно визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки довідка Державної архітектурно-будівельної інспекції від 12.07.2021 №40-602-14/248 містить невірні дані щодо розміру заробітної плати за лютий-березень 2021 року та не враховує надбавки, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Згідно з ст. 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу.
Згідно з п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 витребувано у Державної інспекції архітектури та містобудування України зокрема довідку про середню заробітну плату позивача за останні два повністю відпрацюванні календарні місяці роботи перед звільненням.
Державна інспекція архітектури та містобудування України заявою від 29.02.2024 повідомила суд про неможливість надання довідки про середню заробітну плату позивача за останні два місяці роботи перед звільненням, оскільки створювався як новий орган та до нього не передавались особові справи працівників Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.07.2021 №40-602-14/248 про доходи ОСОБА_1 , видана відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (т. 1 а.с. 61).
Згідно з вказаною довідкою розмір заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2021 року становить 6151,70 грн., за березень 2021 року 2236,99 грн., середньоденна заробітна плата 399,46 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що довідка Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.07.2021 №40-602-14/248 містить невірні дані щодо розміру заробітної плати на підтвердження чого позивачем надано архівну довідку Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 10.09.2024 №10/09, а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 по 4 квартал 2021 року відповідно до яких останньому Державною архітектурно-будівельною інспекцією нараховано заробітну плату у лютому 2021 року - 15944,60 грн, у березні 2021 року - 2236,99 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції, апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції не зобов'язував його надати відповідну довідку, оскільки такий обов'язок покладено на відповідача, як роботодавця, проте ознайомившись з рішенням суду першої інстанції та враховуючи невідповідність розміру заробітної плати врахованої судом, позивач самостійно отримав вказану довідку та надає разом з апеляційною скаргою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що довідка про доходи ОСОБА_1 від 12.07.2021 №40-602-14/248 подана до Окружного адміністративного суду міста Києва разом з відзивом на позовну заяву 14.07.2021, водночас жодних заперечень позивача щодо складових вказаної довідки матеріали справи не містять. Крім того, заява про неможливість надання витребуваної судом довідки про заробітну плату позивача Державною інспекцією архітектури та містобудування України подана до суду 29.02.2024 та згідно з квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС доставлена представнику позивача 29.02.2024.
Разом з тим надана позивачем архівна довідка Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 10.09.2024 №10/09 не відповідає вимогам Порядку №100, а з її змісту неможливо встановити складові нарахованої заробітної плати за лютий 2021 року.
Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для врахування наданої до суду апеляційної інстанції архівної довідки Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 10.09.2024 №10/09, оскільки позивач не висловлював заперечень щодо розміру заробітної плати визначених в довідці від 12.07.2021 №40-602-14/248 під час розгляду справи судом першої інстанції та не був позбавлений права, у разі незгоди з вказаною довідкою надати відповідно докази.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 07 серпня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма