П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16594/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
27 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України, в якій просив:
визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 № 760/20/17278 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі, підпункту «з» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді;
зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі, підпункту «з» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2019 року зарахований до штату Верховного Суду та по теперішній час перебуває на посаді судді Верховного Суду. Загальний стаж на посаді судді становить понад 20 років.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.03.2022 року №31-2 призначений на посаду командира міномета 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 . Має статус учасника бойових дій. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 07.08.2023 року №182 призначений на посаду помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_3 . Військова частина НОМЕР_3 перебуває у прямому підпорядкуванню військової частини НОМЕР_1 , яка є уповноваженим органом на звільнення осіб офіцерського складу у запас.
08 травня 2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 з рапортом про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «з» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у подальшому Закон № 2232-XII) та з урахуванням сталої судової практики (справа № 280/9146/24) - у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді. 27.05.2025 року отримана відповідь від військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволені рапорту про звільнення.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що право на звільнення з лав Збройних сил на підставі пп. «з» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону №2232 набувають особи, які уклали контракт та призначені на посаду судді у період дії воєнного стану. В той же час, позивач призначений суддею Верховного Суду з травня 2019 року, тому не має право на звільнення на підставі наведеної норми.
В аспекті наведеного, відповідач наголошує, шо пп. «з» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону №2232 визначає право на звільнення осіб, які призначені на посаду судді до введення воєнного стану лише для мобілізованих військовослужбовців.
Окремим доводом відповідача вказано на неможливість задоволення вимоги про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення позивача зі служби, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що Закон №2232 передбачає різні підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу у період дії правового режиму воєнного стану, та мають або набувають статус судді залежно від того чи вони мобілізовані, чи проходять військову службу за контрактом.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Відповідно до довідки Верховного Суду від 19.05.2025 року №136/0/11-25 (а.с.7), ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України від 07.05.2019 року №195/2019 «Про призначення суддів» та на підставі наказу в.о. голови Верховного Суду від 14.05.2019 року №849-к «Про зарахування до штату Верховного Суду у Касаційний цивільний суд ОСОБА_1 », позивач зарахований на посаду судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді із 14.05.2019 року та до цього часу перебуває у штаті Верховного Суду.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.03.2022 року №31-2, наказано вважати призначеним сержанта ОСОБА_1 на посаду командира міномета 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 (а.с.9).
Матеріали справи містять контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 02.06.2023, укладений між Міністерством оборони України в особі Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України з одного боку та громадянином України (військовослужбовець) ОСОБА_1 , до оголошення демобілізації (а.с.12-15).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 07.08.2023 року №182, наказано молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.08.2023 року №280 на посаду помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що з 07.08.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.10).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 22.05.2025 року №1839/2646, ОСОБА_1 у цій частині перебуває на військовій службі за контрактом (а.с.8).
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення з військової служби у період дії воєнного стану на підставі підпункту «з» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді.
Військова частина НОМЕР_1 скерувала лист від 27.05.2025 року №760/20/7278 у якому зазначила, що розглянуто рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у період дії воєнного стану на підставі підпункту «з» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді (а.с.6).
За результатами розгляду рапорту повідомлено, що підстав для задоволення рапорту немає.
Вказано, що положеннями підпункту «з» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено право на звільнення за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді.
Тобто, обов'язковою умовою для звільнення на підставі зазначеної норми є призначення (обрання) суддею під час дії правового режиму воєнного стану, після 24.02.2022 року.
У даному випадку обставина призначення (обрання) на посаду судді відбулася 07.05.2019 року (до моменту введення правового режиму воєнного стану та проведення мобілізації), у зв'язку з чим правова підстава для звільнення у період дії воєнного стану, яка передбачена підпунктом «з» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», не застосовується.
Не погоджуючись із відмовою у задоволенні рапорту та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з фактичного порушення права позивача на звільнення з військової служби, яке передбачено Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу». Також суд зазначив про недопустимість обмеження права позивач на здійснення фахової діяльності, що прямо зазначено у статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тому оскаржуване рішення про відмову у звільненні позивача зі служби перешкоджає його професійній діяльності судді.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та є діючим.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 2 ст. 2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до положень ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Приписами ч.5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач з 04.03.2022 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .
З 07.08.2023 року молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.08.2023 року №280 на посаду помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 22.05.2025 №1839/2646 ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом.
Основним доводом відповідача щодо неможливості звільнення позивача зі служби є саме відсутність такої підстави для припинення дії контракту, як перебування особи на посаді судді.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Водночас, колегія суддів враховує, що ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містила такої підстави для звільнення з військової служби, як призначення/обрання на посаду судді, до моменту внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.
Отже, з 11.04.2024 року законодавець визначив окрему підставу для звільнення з військової служби, за контрактом осіб за належністю їх до окремих професій та посад, зокрема це стосується діючих суддів.
Аналізуючи конструкцію норми пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» колегія суддів зауважує, що вона не містить застережень щодо звільнення з військової служби у разі обрання/призначення на посаду судді виключно до моменту введення правового режиму воєнного стану.
Таким чином, приписи пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» розповсюджують свою дію як на осіб, які тільки призначені на посаду судді, так і на тих осіб, які були призначені до введення в дію воєнного стану.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та визнається іншими учасниками справи, позивач є суддею та перебуває у штаті Верховного Суду.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Таким чином, наявність у особи статусу судді є підставою для його звільнення з військової служби на підставі пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стосовно доводів апелянта про неможливість задоволення позовних вимог про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, оскільки вказане буди втручанням у дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зауважує, що саме по собі визначення дискреції передбачає можливість суб'єкта владних повноважень, у разі наявного вибору з декількох правомірних варіантів поведінки, обрати той, який сприятиме кращому захисту прав особи. Відповідно до обставин даної справи та наведених вище висновків суду, подання позивачем рапорту про звільнення на підставі пп. «з» п. 3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає виключно один варіант правомірної поведінки відповідача, а саме задоволення поданого рапорту з подальшим звільненням ОСОБА_1 з військової служби.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 09 червня 2025року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-»г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко