П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34008/24
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 26.02.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
31.10.3024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в проведенні виплати пенсії без обмеження загального розміру пенсії розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність з 20.03.2024 - дати вступу в силу рішення Конституційного Суду України у справі №2-р(ІІ)/2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 20.03.2024 нарахування та виплачувати пенсію без обмеження її розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
Позивач зазначав, що розмір його пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ. Проте, після визнання неконституційною вказаної норми, та не зважаючи на звернення позивача, відповідач листом від 11.10.2024 №1500-0308-8/155243 відмовив виплачувати позивачу пенсію буз її граничного обмеження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 20.03.2024 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки з одночасним обмеженням статтею 2 Закону №3668-VІ пенсії, призначеної за Законом №796-XII, максимальним розміром, Законом №3668-VІ були внесені зміни до ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» яку викладено в редакції, яка передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Апелянт звертає також увагу і на те, що аналогічні норми містяться у статті 67 Закону №796-XII, а згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
На думку апелянта тлумачення п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень п.2 розділу ІІ Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2023 року у справі №380/12268/20, апелянт зазначає, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, а встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності Законом №3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Апелянт зазначає, що внаслідок перерахунку пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону №796-XII, її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин, на думку апелянта, слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Апелянт звертає увагу, що зазначені положення Закону №3668-VI та ст.67 Закону №796-XI на момент проведення перерахунку неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області, та з 20.11.2006 отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з іонізуючим випроміненням внаслідок аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XІІ.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 28.02.2024 (а.с.74) з 01.03.2024 загальний розмір пенсії позивача (з надбавками) становить 83634,58 грн, проте пенсійні виплати обмежені максимальним розміром в сумі 23610 грн.
28.09.2024 адвокат позивача направив до ГУ ПФУ в Одеській області адвокатський запит, до якого додав заяву позивача про припинення протиправної бездіяльності та здійснення з 20.04.2024 нарахування та виплату пенсії без обмеження її розміром в 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та надати інформацію про вжиті заходи (а.с. 22).
Листом від 11.10.2024 №1500-0308-8/155243 відповідач відмовив у здійсненні вказаного перерахунку та повідомив, що згідно ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому розмір пенсії позивача з 01.03.2024 становить 23610 грн (а.с.22-зворот).
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 ст.67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ст.60-2 Закону №796-XII призначення пенсій провадиться відповідно до законодавства, чинного на час звернення особи за призначенням пенсії. Перерахунок пенсій проводиться відповідно до законодавства, чинного на час проведення перерахунку пенсії.
За приписами ч.3 ст.67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №2-р(ІІ)/24 від 20.03.2024. Припис першого речення частини третьої статті 67 утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
За статтею 2 Закону №3668-VI (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що їх здійснюють із Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначеної (перерахованої) відповідно до, зокрема, Закону №796-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного Суду №2-р(ІІ)/24 від 20.03.2024 визнані таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами,
Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, з 20.03.2024, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, так само, як і приписи ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.
За наведених обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 20.03.2024 у виплаті позивачу пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, є протиправними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду першої інстанції.
Також, апеляційний суд відхиляє, як помилкові, посилання апелянта на приписи абз.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI а також на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2023 року у справі №380/12268/20, оскільки він не є релевантним до спірних правовідносин.
Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька