П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39008/24
Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,
повний текст судового рішення
складено 10.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.12.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в обмеженні максимального розміру пенсії при її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі №420/25482/24, з 01.03.2023 сумою 28040 грн при нарахуванні пенсії в розмірі 49674,69 грн, з 01.03.2024 сумою 30076,42 грн при нарахуванні пенсії в розмірі 51710,69 грн та з 01.01.2025 сумою 30076,42 грн при нарахуванні пенсії в розмірі 51710,69 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі №420/25482/24 пенсії з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.01.2025 без обмеження її максимального розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час проведення відповідачем перерахунку його пенсії на підставі рішення у справі №420/25482/24, пенсія яку він отримав була обмежена граничним розміром 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025. Таке обмеження позивач вважав протиправним та таким, що не відповідає нормам Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та порушує його право на належний рівень пенсійного забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.01.2025 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про необґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки вимоги про виплату пенсії без обмеження граничним розміром є безпідставними, адже пенсійний територіальний орган діяв у відповідності до вимог статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», норми якого су першої інстанції безпідставно не застосував одо спірних правовідносин.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, з 01.11.2007 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №420/25482/24, яке набрало законної сиди 15.11.2024 (ЄДРСР №122359439) задоволений позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та, окрім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 на підставі довідки №ЮО109907 від 29.07.2024, виданої станом на 01.02.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до матеріалів справи, 05.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023, за результатом якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 49674,96 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 28040,42 грн..
16.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024, за результатом якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 51710,69 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 30076,42 грн
05.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025, за результатом якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 51710,69 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії - 30076,42 грн
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон №2262-ХІІ не передбачає обмеження пенсії, призначених за цим законом, граничним розміром, а застосування у спірних правовідносинах положень Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» по відношенню до військовослужбовців призведе до нехтування висновками Конституційного Суду України, висловленими у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначені Законом №2262-ХІІ.
Законом України від 24 грудня 2015 року №848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.43 Закону №2262-XII була доповнена ч.7, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказане положення в цілому було визнане неконституційним Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Згідно із п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, зокрема, ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року нечинною є ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, 06.12.2016 був прийнятий Закон України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, та яким у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774, до ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, першої інстанції дійшов правильного висновку, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправним.
Так, колегія суддів, як і суд першої інстанції, зазначає, зо за приписами ч.3 ст.1-1 Закону №2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перевіряючи доводи апелянта щодо застосування до спірних правовідносин приписів Закону №3668-VI, колегія суддів зазначає таке.
Закон №2262-ХІІ має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Закон України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не спеціальним законом, який регулює питання пенсійного забезпечення військовослужбовців, а його норми, зокрема приписи статті 2 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022.
Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки відповідач помилково ототожнює момент, коли у позивача виникло право на перерахунок пенсії з моментом, коли таке його право було порушено та виникли підстави для звернення до суду. Адже перерахунок пенсії був проведений у першій половині грудня 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №420/25482/24, яке набрало законної сиди 15.11.2024, в той час як до суду з позовом у справі, яка переглядається апеляційним судом, позивач звернувся 17.12.2024, тобто з дотриманням строку звернення до суду, встановленого абз.1 ч.2 ст.122 КАС України,
Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька