П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5907/25
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,
повний текст судового рішення
складено 01.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання зарахувати періоди роботи до страхового стажу та призначити пенсію за віком,-
21.02.2025 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №154950000413 від 27.01.2025, щодо відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з датою заповнення 10.01.1978, періоди роботи з 10.01.1978 по 03.07.1978, а також призначити пенсію за віком з 20.01.2023, відповідно даті першого звернення із заявою про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що 20.01.2025 вона звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка за екстериторіальним принципом була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області.
Позивач зазначала, що оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 27.01.2025 їй було відмовлено у призначені пенсії з посиланням на те, що відповідно до поданих документів страховий стаж склав 14 років 09 місяців 02 дні. При цьому до страхового стажу, на думку повивача, протиправно були не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , оскільки титульна сторінка цієї трудової книжки не була засвідчена печаткою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 :
- визнане протиправним та скасоване рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №154950000413 від 27.01.2025;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 10.01.1978 по 03.07.1978;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних ОСОБА_1 вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки 26.01.2023 позивач вже зверталась до пенсійного органу за призначенням пенсії та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 26.01.2023 №154950000413 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 19 років, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.01.1978 з 10.01.1978 по 03.07.1978, внаслідок того, що на першій сторінці трудової книжки відсутня печатка.
Апелянт звертав увагу на те, що вказане рішення від 26.01.2023 не було оскаржене.
Проте позивач повторно подала заяву про призначення пенсії 20.01.2025, за наслідками розгляду якої було прийняте рішення від 27.01.2025 про відмову у призначенні пенсії, оскільки за доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи з 10.01.1978 по 03.07.1978, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.01.1978 оскільки титульну сторінку не засвідчено печаткою.
Враховуючи наведені фактичні обставини, апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, зокрема ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», адже позивач не має достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком, що встановлено, як рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 26.01.2023 №154950000413, не оскарженими у судовому порядку, так і рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.01.2025, в той час як жодних допустимих доказів, передбачених п.3 Порядку №637, позивач під час звернення за призначенням пенсії надав.
Апелянт вважає, що оскільки оскаржуване в цій справі рішення було прийняте ГУ ПФУ в Донецькій області, то саме цей орган має повторно розглядати заяву позивача.
Також, на думку апелянта суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження територіального пенсійного органу, зобов'язавши повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також подало апеляційну скаргу, якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних ОСОБА_1 вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є такими самими як і доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційні скарги не скористалася.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ), 20.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №154950000413 від 27.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із частиною 3 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійна страхування».
Відповідно до вказаного рішення, датою звернення до територіальних органів ПФУ - 20.01.2025, пенсійний вік згідно із статтею 26 Закону №1058-IV становить 65 років; вік заявниці - 65 років; необхідний страховий стаж згідно із статтею 26 Закону №1058-IV становить 15 років; страховий стаж особи складає 14 років 09 місяців 02 дні.
Також, в рішенні №154950000413 від 27.01.2025 вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.01.1978, оскільки титульну сторінку не засвідчено печаткою.
За вказаних обставин, рішення №154950000413 від 27.01.2025 містить висновок територіального пенсійного органу про те, що вирішено відмовити в призначені пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до першого аркушу наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.01.1978, вона оформлена на прізвище « ОСОБА_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , професія, спеціальність - «кладовщица буфетного склада», дата заповнення трудової книжки - 10.01.1978. Перший аркуш містить підпис власника трудової книжки, прізвище та ініціали і підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки. Проте, перший аркуш трудової книжки не містить печатки підприємства, на якому вперше була заповнена трудова книжка.
Другий та третій аркуші трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.01.1978 містять два записи: перший від 10.01.1978 про прийняття на роботу «кладовщиком буфетного склада цеха №2» Бендерской мебельной фабрики №7, на підставі наказу №14-к від 06.01.1978; другий запис від 03.07.1978 про звільнення з роботи за ст.36 КЗоТ МССР, на підставі наказу №339-к від 28.06.1978. Запис про звільнення засвідчений печаткою відділу кадрів (а.с.20).
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, в той час як не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі Закон №1058-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - 20.01.2025) право на отримання пенсії мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до Закону №1058-IV в солідарній системі призначається, зокрема пенсія за віком (ч.1 ст.9).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абз.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови від правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (надалі Порядок №22-1 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Заява про призначення пенсії подається безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію), або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, або засобами Порталу Дія (п.1.1 Порядку №22-1).
Одним з документів, які подаються до заяви про призначення пенсії за віком є документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) (абз.1 пп.2 п.2.1 Порядку №22-1).
За приписами ст.48 КЗпП України від 10.12.1971 (в редакції чинній на час працевлаштування позивача відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.01.1978) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості, зокрема, про роботу, а записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Також, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), пунктом 1 Порядку №637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За приписами пунктів 1, 2, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для не зарахування спірних періодів роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 стало відсутність засвідчення печаткою роботодавця титульної сторінки цієї трудової книжки, а не відсутність самої трудової книжки як такої або відсутність в цій трудовій книжці необхідних записів.
Апеляційний суд погоджується із посиланням суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а,якій суд касаційної інстанції звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що на час заповнення трудової книжки серії НОМЕР_3 була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974, за приписами якої:
- «п.2.10. Сведения о работнике за писываются на первой странице (титульном листе) трудовой книжки. Фамилия, имя и отчество (полностью, без сокращения или замены имени и отчества инициалами) и дата рождения указываются на основании паспорта или свидетельства о рождении.»;
- «п.2.11. После указания даты заполнения трудовой книжки работник своей подписью заверяет правильность внесенных сведений. Первую страницу (титульный лист) трудовой книжки подписывает лицо, ответственное за выдачу трудовых книжек, и после этого ставится печать предприятия (или печать отдела кадров), на котором впервые заполнялась трудовая книжка.»;
- «п.8.1 Контроль за соблюдением порядка ведения трудовых книжек осуществляется в порядке, предусмотренном постановлением Совета Министров СССР и ВЦСПС от 6 сентября 1973 г. №656 "О трудовых книжках рабочих и служащих" (СП СССР, 1973 г. №21, ст.115)».
У свою чергу пунктом 18 «постановлением Совета Министров СССР и ВЦСПС от 6 сентября 1973 г. №656 «О трудовых книжках рабочих и служащих» (СП СССР, 1973 г. №21, ст.115)» передбачено, що « Ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на руководителя предприятия, учреждения, организации. Ответственность за своевременное и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное лицо, назначаемое приказом (распоряжением) руководителя предприятия, учреждения, организации. За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут дисциплинарную, а в предусмотренных законом случаях иную ответственность.».
Отже, недотримання роботодавцем вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (не засвідчення печаткою першої сторінки трудової книжки) не може бути підставою для не зарахування позивачу зазначеного в цій трудовій книжці періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
Щодо обраного судом першої інстанції способу відновлення порушеного права, та доводів апеляційних скарги з цього приводу, колегія суддів зазначає таке.
За приписами частини першої статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Оскільки територіальний пенсійний орган протиправно (за відсутності законних на те підстав) не врахував період роботи позивача, вказаний у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , пославшись виключно на відсутність печатки на першій сторінці трудової книжки не висловивши жодних зауважень до записів в ній щодо працевлаштування та звільнення, суд першої дійшов правильного висновку щодо зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із врахуванням до страхового стажу позивача з 10.01.1978 до 03.07.1978.
Доводи апелянта - ГУ ПФУ в Одеській області щодо відсутності правових підстав для зобов'язання саме ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки заява про призначення пенсії подається за місцем фактичного проживання особи (п.1.1 Порядку №22-1). А відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.15), місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 .
Доводи апелянтів щодо наявності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 26.01.2023 №154950000413, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, колегія суддів відхиляє, оскільки таке рішення не є предметом спору в цій справі, та не має для суду преюдиційного значення.
Інші доводи апеляційних скарг не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції, щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька