П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2947/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (суддя Тарасишина О.М., м. Одеса повний текст рішення складений 19.03.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо сплати щорічної грошової виплати за 2024 рік у меншій сумі та зобов'язання вчинити певні дії,-
29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо сплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати за 2024 рік у меншій сумі, ніж це визначено у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024 рік у розмірах п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум такої виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачці на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» від 21.07.2023 р. №754, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2023 році" у серпні поточного року нараховано грошову допомогу у розмірі 1000 грн. Законодавчі підстави для нарахування та виплати вказаної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відсутні, тому позовні вимоги позивачки є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачка своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 13.07.2016 року отримала статус та посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 13.07.2016 року.
Згідно банківського повідомлення про зарахування коштів за 16.08.2024 року на користь позивачки було зараховано 1000,00 грн. від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області через в/ч НОМЕР_2 відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема як щорічна, до Дня Незалежності України, разова грошова виплата у меншій сумі, ніж це визначено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплаті разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, позивачка звернулася з позовом до суду.
Задовольняючи її позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році як учасник бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Проте суд апеляційної інстанції не може погодитися з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі -Закон №3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 2 Закону №3551-XII визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них передбачені статтею 12 Закону №3551-XII.
Зокрема, частиною 5 статтею 12 Закону №3551-XII передбачено виплату учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 року №367-XIV та доповненням ст.12 Закону №3551-ХІІ частиною 4 наступного змісту:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
У подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Так, зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ були внесені зміни до ч.5 ст.12 Закону №3551-XII виклавши норму в наступній редакції «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Однак, вказані вище зміни були визнані неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року №79-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015 року) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26, яке визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У лютому 2020 року, після ухвалення Конституційним Судом України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) частина 5 ст.12 Закону №3551-XII діяла у своїй первісній редакції.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 року №2983-IX внесено зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закону). Статтю 17-1 Закону про виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня виключено. Частину 5 статті 12 викладено в новій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 1 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15,частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частини третьої статей 6-1-6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 липня 2023 № 754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 754).
Постановою № 754 затверджуються порядки використання коштів для соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань і виплати до Дня Незалежності України.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженого Постановою №754, грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі:
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції гідності та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків в розмірі 1000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2023 році позивачці виплачено 1000,00 грн, разової грошової допомога до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій.
14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі №440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни (що регулюється статтею 13 Закону №3551-XII, аналогічно до статті 12 для учасників бойових дій) у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону №3551-XII.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких ключових висновків:
- порівняння редакцій ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII та Порядку №754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону;
- запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
- зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає ст. 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст. ст. 17, 22 Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що обставини справи №440/14216/23 є подібними до обставин справи, що розглядається, оскільки питання щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, регулюється одним розділом ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: Розділом III «Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту».
В контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23, колегія суддів зазначає, що виплата, передбачена ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII за своєю природою є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.
Відтак, органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону №3551-XII, діяли правомірно.
Разом з тим, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройній агресії російської федерації проти України. Тому всебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, які беруть участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.
Отже, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.
Відтак, зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Таким чином, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23, колегія суддів зазначає, що за своєю природою грошова виплата, що передбачена п'ятою статті 12 Закону №3551-XII є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги, відтак не слід таку допомогу вважати новим видом соціального забезпечення.
З огляду встановлені обставини справи та викладені висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, виплативши позивачці учасниці бойових дій щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX) та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року №754.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням у справі нового рішення суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо сплати щорічної грошової виплати за 2024 рік у меншій сумі та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов