П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3572/24
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
повний текст судового рішення
складено 16.01.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Градовського Ю.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.09.2020 року по 14.12.2022 року відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача фіксовану індексацію 4463,15 грн. в місяць за період з 08.09.2020 року по 14.12.2022 року включно відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідачем не виплачено в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період 08.09.2020 року по 14.12.2022 року відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що в період з 08.09.2020 року по 14.12.2022 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом з послужного списку позивача станом на 04.08.2023.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2022 №274 позивача виключено з 14.12.2022 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 не нарахувала та не виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 08.09.2020 року по 14.12.2022 року, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Вважаючи, що він має право на виплату сум щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 08.09.2020 року по 14.12.2022 року сума індексації з урахуванням абзацу абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення має виплачуватися позивачу у розмірі 4463,15 грн. в місяць.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 року №1282-ХІІ визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами ч.2 ст.5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (далі - Порядок №1078).
Як встановлено п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
Додатково колегія суддів враховує, що поточна індексація грошового забезпечення за період з 2020 по 2022 рік не є предметом даного спору, нараховувалась і виплачувалась позивачу, що визнається у позовній заяві.
Натомість позивач наголошує, що відповідач не нараховував і не виплачував йому індексацію різницю грошового забезпечення у щомісячному розмірі 4463,15 грн за період з 08.09.2020 року по 14.12.2022 року.
З огляду на приписи пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22, від 19.12.2024 року у справі №420/11410/23).
Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
З урахуванням вищевикладеного та актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн * 253,30% = 4463,15 грн..
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
Так, з матеріалів справи вбачається, що станом у період з 17.12.2016 року по 02.05.2018 року позивач перебував на посаді командира мотопіхотної роти в ОК «Південь», разом з тим, у період з 08.09.2020 року по 24.11.2022 року позивач перебував на посаді офіцера групи безпеки військової частини НОМЕР_1 .
Поза увагою позивача залишилася та обставина, що індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з умови перебування на тій же посаді.
Отже, позивач в період з 08.09.2020 року по 24.11.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і у вказаний період Кабінет Міністрів України не встановлював нові розміри окладів військовослужбовців.
Позивач вважав, що за період його військової служби мала застосовуватися фіксована індексація 4463,15 гривень відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078, що підтверджується листом Мінсоцполітики України від 29.12.2017 №122/о/66-17 «Про індексацію грошового забезпечення» на звернення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, яким надано роз'яснення розрахунку мінімальної фіксованої індексації, а саме якщо посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року, то сума індексації в березні 2018 року становить 4463,15 грн. (1762 х 253,3 : 100).
Проте, ці доводи є неприйнятними з огляду на наступне.
Згідно пункту 10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Як зазначалось вище, позивач прибув на військову службу до відповідача у період з 08.09.2020 року по 24.11.2022 року, тобто позивач проходив військову службу у відповідача пізніше березня 2018 року - місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.
Тобто позивач проходив службу в оскаржуваний період у військовій частині НОМЕР_1 вже на момент дії Постанови №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а також за іншого показника приросту споживчих цін, який впливає на показник індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відтак, позивач не має права на отримання індексації-різниці за період військової служби у Військовій частини НОМЕР_1 за період з 08.09.2020 року по 24.11.2022 року.
Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року - скасувати з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Ю.М. Градовський