П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28085/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
повний текст судового рішення
складено 04.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурії О. В.
суддів - Вербицької Н. В.
- Кравченка К. В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , що є законним представником Рутковського Кирила Івановича та ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , що є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
У вересні 2024 року адвокат Дабіжа О. А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , що є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2, звернулась до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо неповного нарахування грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 у розмірі 100 686,10 грн, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) та постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок №884);
- зобов'язати виплатити в повному обсязі грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 у розмірі 100 686,10 грн, передбаченого Постановою №168 та Порядком №884;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 у розмірі 167 293,02 грн, передбаченого Постановою №168 та Порядком №884, за період з 01 жовтня 2023 по 08 грудня 2023 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити в повному обсязі грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 у розмірі 167 293,02 грн, передбаченого Постановою №168 та Порядку №884, за період з 01 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог адвокат пояснює, що ОСОБА_4 був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 з 01 березня 2022 року та вважався зниклим безвісти з 19 лютого 2023 року. ОСОБА_4 являвся батьком трьох дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Адвокат стверджує, що в період з березня 2023 року по грудень 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 , не в повному обсязі нараховував грошове забезпечення ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та має право на отримання грошового забезпечення в розмірі 2/3 частини.
Так, загальна сума недоплати становить 267 969,12 грн, яке складається з недоплати за період з лютого 2023 року по вересень 2023 року - 100 686,10 грн та фактично не нарахованого грошового забезпечення за жовтень, листопад та грудень 2023 року в сумі 167 293,02 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не повної виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою №168 від 24.02.2022, безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 , в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року №884.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період жовтень 2023 року - 07 грудня 2023 року, в тому числі додаткову грошову винагороду, визначену згідно з Постановою №168, безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року №884.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що в період з 19.02.2023 по фактичну дату визнання солдата ОСОБА_4 загиблим ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) він мав рахуватись як безвісно відсутній, що підтверджується сповіщенням сім'ї від 06.03.2023 №169/993, актом службового розслідування, свідоцтвом про смерть.
Однак, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.12.2023 №342 ОСОБА_4 був виключений зі списків особового складу 20.02.2023 (наступний день після дати загибелі).
Тобто, враховуючи наведене, фактичне виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу відбулось не 08.12.2023 (дата наказу), а «заднім числом» - 20.02.2023.
Відповідач не обґрунтував підстав, з яких станом на 20.02.2023 ОСОБА_4 був виключений зі списків особового складу за наказом, який був прийнятий у грудні 2023 року.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що до моменту отримання результатів встановлення особи трупа, відповідач був зобов'язаний обліковувати солдата ОСОБА_4 як безвісно відсутнього військовослужбовця, здійснювати йому нарахування грошового забезпечення та виплачувати це забезпечення його неповнолітнім дітям, здійснювати таке нарахування і виплату до визнання військовослужбовця померлим.
Щодо посилань позивачки на її право на отримання грошового забезпечення як законного представника неповнолітніх дітей до 08.12.2023 включно (дата прийняття наказу про виключення зі списків особового складу), суд першої інстанції указав таке.
Приписами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та пункту 6 Порядку №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється, зокрема, до визнання особи померлою, в установленому законом порядку. Виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Суд першої інстанції констатував, оскільки ОСОБА_4 визнаний померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , то саме до цієї дати позивачка має право на грошове забезпечення.
Разом з цим, суд першої інстанції указав, що саме відповідач є органом, який має нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, суд не може його підміняти та на свій розсуд розраховувати належні до виплати суми.
За таких умов, суд вважав, що належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період жовтень 2023 року - 07 грудня 2023 року, в тому числі додаткову грошову винагороду, визначену згідно з Постановою №168, безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року №884.
Щодо іншого періоду недоплати з лютого 2023 року по вересень 2023 року в сумі 93892,93 грн, яка визначена судом першої інстанції, суд вважав, що позивачка не довела належними доказами неотримання цієї суми, а тому відмовив у задоволенні цієї частини позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, адвокат Дабіжа О. А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_4 у розмірі 93 892,93 грн та зобов'язати виплатити в повному обсязі вказане грошове забезпечення.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що долучені до позовної заяви докази в повній мірі підтверджують факт недоплати ОСОБА_1 відповідних коштів, а ненадання платіжних документів до суду не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, адже судом встановлено факт недоплати грошового забезпечення та інших виплат солдата ОСОБА_4 за період його безвісної відсутності.
Адвокат звертає увагу на те, що довідка №943/9/565 від 08 квітня 2024 року, яка наявна в матеріалах справи та була у розпорядженні суду першої інстанції, свідчить про те, що сума недоплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з лютого 2023 року по вересень 2023 року становить 93892,93 грн.
На думку адвоката, якщо суд першої інстанції вважав наявні в матеріалах справи докази недостатніми, він міг витребувати такі докази.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Лісовський І. І. був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 з 01.03.2022, вважався зниклим безвісти з 19.02.2023, що підтверджується довідкою №281 від 20.04.2022.
ОСОБА_4 є батьком трьох дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5
ОСОБА_1 є матір'ю - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до сповіщення сім'ї №169/993 від 06.03.2023 старший солдат ОСОБА_4 , старший оператор протитанкового взводу Військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти на позиціях поблизу населеного пункту Новобахмутівка Донецької області, внаслідок інтенсивних бойових зіткнень з противником, які супроводжувалися активним вогневим ураженням зі стрілецької зброї та артилерії.
Актом службового розслідування від 06.03.2023, проведеного Військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджено, що зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_4 старшого оператора протитанкового взводу Військової частини НОМЕР_1 , є таким, що сталося під час виконання обов'язків військової служби в районі бойових бій, під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно п.5.3 акту вважати, що старший солдат ОСОБА_4 , старший оператор протитанкового взводу Військової частини НОМЕР_1 , має право на призначення та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, відповідно до пункту 7 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.
Пунктом 5.4 акту службового розслідування встановлено: «Вважати, що члени сім'ї, батьки та утриманці зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_4 , старшого оператора танкового взводу Військової частини НОМЕР_1 , мають право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
14.03.2023 ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (дітей зниклого безвісти) звернулась до Військової частини НОМЕР_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою отримання грошового забезпечення безвісти відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 . До заяв долучено копію паспорту, копію РНОКПП, копії свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , довідку про склад сім'ї та довідку з банківськими реквізитами.
Відповідно до директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 08.05.2023 №30 дск та директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 02.09.2023 №52 дск «Про внесення змін до директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 08.05.2023 №30 дск» Військова частина НОМЕР_1 розформована 30.09.2023 та правонаступником Військової частини НОМЕР_1 є ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З червня 2023 року ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почала отримувати грошове забезпечення безвісти відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_4 .
З копії постанови ГУНП в Київській області від 07.11.2023 про встановлення особи трупа вбачається, що труп невстановленої особи чоловічої генетичної статі №320 доставлений відповідно до Порядку передачі та репатріації тіл (останків), визнати як труп - ОСОБА_4 . Свідоцтво про смерть ОСОБА_4 оформлено 07.12.2023.
У відповіді на скаргу адвоката позивачки до Міністерства оборони України, відповідач повідомив, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2023 №342 ОСОБА_4 виключений із списків особового складу 20.02.2023, у зв'язку із загибеллю.
Згідно довідки відповідача від 08.04.2024 № 943/91565 за період лютий - листопад 2023 року розмір нарахованого грошового забезпечення та інших виплат солдата ОСОБА_4 за мінусом військового збору склав 1 008 175 грн. 07 коп. (з урахуванням компенсації за невикористану відпустку 20685 грн. 18 коп.), при цьому за жовтень не було нараховано додаткову грошову винагороду за Постановою №168 в сумі 100 000 грн, нарахування та виплати грошового забезпечення за листопад та грудень 2023 року в довідці відсутні.
Також, згідно цієї довідки ОСОБА_1 було виплачено 578 223 грн. 78 коп., в т. ч. травень - 134 891 грн. 94 коп., червень - 80 223,44 грн., липень - 80 223,44 грн, серпень - 120 335 грн. 16 коп., вересень - 120 335 грн. 16 коп.; жовтень - 21 835,16 грн; листопад 2023 року - 20 379 грн. 48 коп.
У відповіді на адвокатський запит від 04 вересня 2023 року №943/3232 посадовими особами фінансового органу Військової частини НОМЕР_1 визнано, що у період з лютого по квітень 2023 року було невірно визначено суму нарахованого та сплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди на користь ОСОБА_1 , що призвело до недоплати їй належних грошових коштів.
Що стосується нарахування грошового забезпечення за листопад та грудень 2023 року, то у листі відповідача від 19.07.2024 № 943/9/1740 вказано, що підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди за жовтень 2023 року, грошового забезпечення та додаткової винагороди за листопад 2023 року відсутні, оскільки виключення із списків особового складу здійснено на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2023 №342, відповідно до якого ОСОБА_4 виключений із списків особового складу 20 лютого 2023 року та його знято з усіх видів забезпечення.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів виходить з такого.
Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №260).
Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку №260.
Пунктом 1 розділу ХХХ цього Порядку визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату (пункт 2 розділу ХХХ Порядку №260).
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок №884 визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
Згідно з п. 3 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до пункту 4 цього ж Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).4. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: (І) подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; (ІІ) подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; (ІІІ) подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; (IV) з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Відповідно до п.6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави погодитись з висновком суду першої інстанції, що з 19.02.2023 по фактичну дату визнання солдата ОСОБА_4 загиблим ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) він мав рахуватись як безвісно відсутній.
Тобто, у цей період позивачка мала право на отримання дві третини від суми грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_4 , який є батьком двох дітей ОСОБА_1 .
Разом з цим, суд першої інстанції встановив, що з лютого 2023 року по вересень 2023 року позивачка недоотримала грошове забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_4 в сумі 93 892,93 грн.
Однак, суд першої інстанції, вважаючи, що позивачка не довела належними доказами неотримання цієї суми, відмовив у задоволенні цієї частини позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №943/9/565 від 08 квітня 2024 року (а.с.46) загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_4 , що підлягала виплаті за період з лютого 2023 року по вересень 2023 року становить 1 008 175,07 грн.
Разом з цим, ОСОБА_1 має право на дві третини від зазначеної суми, а саме: 672 116,71 грн.
Однак, відповідно до указаної довідки №943/9/565 від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 виплачено 578 223,78 грн.
У результаті чого, позивачці не нараховано та не виплачено 93 892,93 грн (672 116,71 - 578 223,78 грн) грошового забезпечення солдата ОСОБА_4 у період безвісної відсутності.
За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому, згідно пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалення нового рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_4 у розмірі 93 892,93 грн та зобов'язання нарахувати та виплатити вказану суму грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які свідчать про недоплату частини грошового забезпечення ОСОБА_4 ОСОБА_1 , що призвело до безпідставної відмови в задоволенні частини позовних вимог.
Також слід зазначити, у разі наявності у суду першої інстанції сумнівів у наданих сторонами доказах, суд має право витребувати їх, у тому числі і за власною ініціативою.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд першої інстанції у рішенні зазначив про те, що судові витрати по справі відсутні.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки позивачка при зверненні до суду з даним позовом сплатила судовий збір у сумі 2679,69 грн, що підтверджується квитанцією від 04.09.2024 (а.с.12). Також позивачка сплатила судовий збір за подання апеляції в сумі 3215,63 грн, що підтверджується квитанцією від 05.05.2025.
Отже, загальна сума сплаченого позивачкою судового збору становить 5895,32 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивачки сплачений судовий збір у сумі 5895,32 грн.
Керуючись статтями 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_4 у розмірі 93 892,93 грн та зобов'язання нарахувати та виплатити вказану суму грошового забезпечення - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов адвоката Дабіжи Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , що є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_4 у розмірі 93 892,93 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_4 у розмірі 93 892 (дев'яносто три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн 93 коп.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 5895 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн 32 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька