П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1789/25
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, ГУ ПФУ в Харківській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області за №204650021474 від 3.01.2024р. про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 30.12.2024р., та зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області виплатити призначену дострокову пенсію за віком з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 30.12.2024р..
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 30.12.2024р. вона звернулась через вебпортал електронних послуг ПФУ із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як матері дитини з інвалідності відповідно до п.3 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням за №204650021474 від 3.01.2024р. ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовило позивачці у призначенні дострокової пенсії за віком, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують факт виховання дитини з інвалідністю до шести років.
Не погодившись із вказаним рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2025р. задоволено частково.
Скасовано рішення від 3.01.2025р. №204650021474.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2024р. про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,6грн., сплачений квитанцією №1 від 6.03.2025р..
Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати в частині відмови та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Миколаївській області, часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення суду в частині та прийняття в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, що підтверджено висновками лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Відтак, рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком позивачці підлягає скасуванню.
Разом з тим, оскільки позивачка доказів надання при зверненні із заявою про призначення пенсії копій висновків ЛЛК, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку до суду не надала, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивачки від 30.12.2024р. про призначення їй дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує в частині та приймає в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.12.2024р. звернулась до органів ПФУ із заявою про призначення дострокової пенсії за віком згідно із п.3 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто ГУ ПФУ в Миколаївській області.
3.01.2025р. ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за №204650021474, в обґрунтування якого зазначено, що відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку.
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка завернулась до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Отже, для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.10 ст.7 ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6.10.2005р. №2961-IV положення про порядок, умови та критерії встановлення дітям інвалідності лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я та положення про індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим Постановою КМУ від 21.11.2013р. №917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку (абз.7 пп.6 п.7 цього Положення).
Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Підпунктом 6 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Пунктом 2.18 розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується посвідченням одержувача допомоги, довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров'я, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 березня 2021р. №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021р. за №510/36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид отриманої допомоги та період її одержання (за наявності).
Тобто. висновок МСЕК дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058.
Крім того, право на призначення дострокової пенсії також має матір з тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, за умови надання відповідних підтверджуючих документів, зокрема, медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
З аналізу вищевказаного, судова колегія дійшла висновку, що мати дитини з інвалідністю має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення нею шестирічного віку, або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
За таких обставин особа має право на призначення дострокової пенсії за віком, якщо вона надала до пенсійного органу висновок лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019р. по справі №330/2181/16-а та Касаційним адміністративним судом у постанові від 19.01.2022р. по справі №636/2618/17.
Як встановлено апеляційним судом, ГУ ПФУ в Миколаївській області не заперечено обставини, які надають право позивачці на призначення дострокової пенсії за віком, а саме: наявність у позивачки відповідного страхового стажу не менше 15 років та досягнення відповідного віку - 51 рік.
Разом з тим, відмовляючи у призначенні дострокової пенсії за віком, пенсійний орган виходив з того, що висновки ЛЛК, передбачені Порядком №22-1, про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку (висновок про час настання інвалідності) не надано.
Однак, із таким висновком пенсійного органу не може погодитись судова колегія, з огляду на наступне.
Як вбачається зі скріншоту електронного кабінету на порталі електронних послуг ПФУ, наданого представником позивачки під час апеляційного розгляду, до заяви про призначення дострокової пенсії позивачкою подано до органів ПФУ, зокрема, висновки ЛЛК з 1995р. по 2007р..
Дослідивши висновки ЛЛК з 1995р. по 2007р., колегія суддів дійшла висновку, що вказані документи підтверджують факт, що син позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Отже, вказані обставини дають ОСОБА_1 право на призначенні їй пенсії на підстав п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області за №204650021474 від 3.01.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню, про що також правильно вказав суд першої інстанції.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін є сутністю офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.2, ч.4 ст.9 КАС України.
Проте, у цій справі, в порушення вимог приписів ст.2, ч.4 ст.9 КАС України, суд першої інстанції продемонстрував формальний підхід до з'ясування фактичних обставин в частині дослідження факту надання/ненадання позивачкою під час звернення до органів ПФУ копії висновків ЛЛК на підтвердження факту, що син позивачки мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що суд попередньої інстанції не вжив усіх заходів, визначених законом та не встановив усі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків по суті спору.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 8.11.2019р. у справі №227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023р. у справі №480/4288/21, від 22.09.2022р. у справі №380/12913/21.
З огляду на викладене, оскільки колегією суддів встановлено наявність у ОСОБА_1 права на дострокову пенсію за віком та протиправність рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії позивачці, то належним способом захисту прав останньої буде зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити позивачці пенсію за віком з моменту звернення із заявою - з 30.12.2024р..
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області виплатити призначену дострокову пенсію за віком з дня звернення за призначенням пенсії, то судова колегія відмовляє у її задоволенні, оскільки нарахування та виплата позивачці пенсії є безумовним наслідком призначення пенсії.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати в частині та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139,246,315,317,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2025р. скасувати в частині:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 30.12.2024 року про призначення дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків суду.».
Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії - 30.12.2024р..
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 453,44грн. (тисяча чотириста п'ятдесят три гривні 44коп.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко