П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1844/25
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.,
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якому просила:
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області надати довідки про заробітну плату згідно Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений Постановою КМУ від 14 вересня 2016р. №622, а саме: довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для державного службовця, який до 1 січня 2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (Додаток 4); довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної (Додаток 6);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити і здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII на підставі виданих довідок.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 18.10.2024р. вона звернулася до ГУ ПФУ у Миколаївській області із заявою про надання довідок про заробітну плату згідно із Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 14 вересня 2016р. №622.
Листом від 4.11.2024р. ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило позивачку, що в зв'язку з недосягненням пенсійного віку відсутні підстави для видачі довідок для призначення пенсії державного службовця.
Вважаючи дії пенсійного органу щодо відмови у видачі довідок протиправними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Миколаївській області у наданні ОСОБА_1 довідок про заробітну плату згідно Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений Постановою КМУ від 14 вересня 2016р. №622, а саме: довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для державного службовця, який до 1 січня 2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (Додаток 4); довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах , віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної (Додаток 6).
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області надати ОСОБА_1 довідки про заробітну плату згідно Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016р. №622, а саме: довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) для державного службовця, який до 1 січня 2024р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (Додаток 4); довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах , віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної (Додаток 6).
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, то вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст.37 Закону №3723-XII. Також суд вказав на безпідставність посилань відповідача на необхідність досягнення пенсійного віку позивачкою, оскільки відповідна норма не поширюється на осіб з інвалідністю І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.
Таким чином, відмова відповідача у видачі позивачці довідок з тих мотивів, що остання не має права на пенсію державного службовця як особа, що не досягла пенсійного віку, є протиправною.
Крім того, суд зазначив, що оскільки позовна заява містить лише вимоги зобов'язального характеру, то з метою ефективного захисту порушеного права позивачки, слід визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачці довідок про заробітну плату державних службовців, визначених додатками 4, 6 до Порядку № 622.
Щодо вимоги позивачки зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити і нарахувати їй пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України №3723-ХІІ на підставі виданих довідок, суд зазначив, що ці позовні вимоги є передчасними і задоволенню не підлягають, оскільки спірними обставинами в даній справі є наявність у позивачки права на отримання довідок про заробітну плату державних службовців, визначених додатками 4, 6 до Порядку №62.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 2012 року.
7.05.2015р. при повторному огляді МСЕК позивачці було встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою акту огляду МСЕК серії 10 ААВ за №363651.
Згідно записам трудової книжки від 6.10.1994р. НОМЕР_1 позивачка працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців з 6.10.1994р. по 22.06.2015р. (а.с.21-23).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №521299 від 10.07.2024р. під час повторного огляду позивачку визнано особою з ІІ групою інвалідності, встановленої безстроково (а.с.24 зв.б.).
18.10.2024р. позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою, у якій просила видати довідки для призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» як особа, яка має більше 20 років державної служби, яка звільнилась з посади до 1.01.2024р. (а.с.7).
Листом від 4.11.2024р. №1400-0503-8/8786 ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило позивачку, що в зв'язку з недосягненням пенсійного віку відсутні підстави для видачі довідок для призначення пенсії державного службовця (а.с.13 зв.б.).
Аналогічні підстави для відмови у видачі довідок викладені і Пенсійним фондом України у листі від 17.12.2024р. у відповідь на скаргу позивачки на бездіяльність органу Пенсійного фонду України регіонального рівня (а.с.14 зв.б.-15).
Такі ж мотиви відмови (недосягнення пенсійного віку) пенсійний орган зазначив і у листах на адресу позивачки від 6.01.2025р. (а.с.19 зв.б.-20).
Не погодившись із відмовою щодо видачі довідок про заробітну плату, позивачка звернулася до суду.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), п.2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено, що ЗУ «Про державну службу» №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10, 12 розділу XI Закону №889-VIII.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 1.01.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст.37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, приписами ч.9 ст.37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч.10 ст.37 Закону №3723-XII).
У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ) (ч.11 ст.37 Закону №3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч.12 ст.37 Закону №3723-XII).
Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб затверджено Постановою КМУ від 14.09.2016р. №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок №622).
Відповідно до п.5 Порядку №622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015р. №889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993р. №3723-XII “Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивачка має стаж державної служби, який становить 20 років 08 місяців 20 днів (а.с.21-23).
Даний факт не заперечується ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Таким чином, на момент звернення позивачки до пенсійного органу із заявою щодо видачі довідок про заробітну плату згідно із Порядком №622, нею виконано всі умови, необхідні для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ч.9 ст.37 Закону №3723-XII, а саме: 1) визнання позивачки особою з інвалідністю II групи у період перебування на державній службі та у подальшому в період повторного огляду; 2) стаж державної служби понад 20 років.
Що стосується посилань пенсійного органу на те, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 не досягла визначеного пунктом 3 Порядку №622 пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058, тому у Головного управління відсутні підстави для видачі довідок про складові заробітної плати для державного службовця за формою згідно із Додатками 4 та 6 до Порядку №622, то колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим та таким, що ґрунтується на помилковому трактуванні законодавчих норм, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №822/524/18, в постановах Верховного Суду від 25.03.2021р. у справі №645/3044/17, від 29.06.2023р. у справі №560/5061/22, від 12.02.2025р. у справі №580/6600/24.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною відмову ГУ ПФУ в Миколаївській області у наданні ОСОБА_1 довідок про заробітну плату згідно із Порядком №622.
Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області надати позивачці довідки про заробітну плату за формами Додатків 4 та 6 Порядку №622.
При цьому, судова колегія зауважує, що доводи апеляційної інстанції ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права.
Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко