П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4354/25
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по України, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки при призначенні позивачу пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 18 грудня 2024р. із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона з квітня 2008р. отримує пенсію за вислугу років як працівник охорони здоров'я.
18.12.2024р. позивачка звернулася до пенсійного фонду із заявою, у якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим їй призначено пенсію за віком в розмірі 3 921,71грн..
У подальшому, позивачка звернулася до відповідача із заявою про застосування до розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у відповідності до вимог ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, ГУ ПФУ листом від 27.01.2025р. відмовив позивачці у задоволенні її заяви.
Не погодившись із такими діями ПФУ, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 18.12.2024р. із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком за 2021-2023 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,2грн..
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звертаючись після досягнення пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону №1058-ІV, до пенсійного органу із заявою про перехід з пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів ст.40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області.
З квітня 2008р. позивачка отримувала пенсію за вислугу років як працівник охорони здоров'я.
18.12.2024р. позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.11).
Відповідно до рішення ПФУ за №951180142226 від 25.1.2024р. позивачці призначено пенсію за віком (а.с.51 зв.б.).
З матеріалів пенсійної справи встановлено, що призначаючи пенсію за віком, пенсійний орган при обрахунку пенсії виходив із середнього заробітку за три попередні роки - 2014-2016 роки (а.с.53).
10.01.2025р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Одеській області, у якій просила здійснити перерахунок та обчислити пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 18.12.2024р. (а.с.15).
Листом від 27.01.2025р. за №2181-982/М-02/8-1500/25 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що оскільки позивачка з 1.04.2008р. отримувала пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, проіндексованій відповідно до ч.2 ст.42 Закону №1058-IV. Для розрахунку пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки немає підстав.
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ПФУ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ст.27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, при переведенні з одного виду пенсії, призначеного за Законом №1058-ІV, на інший застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, може відбуватись "за бажанням особи".
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області посилається на те, що у випадку позивачки, має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а відтак застосуванню до даних правовідносин підлягає п.4-3 Розділу XV Закону №1058-IV (у редакції чинній з 1.10.2017р.).
Однак, колегія суддів зазначає, що такі доводи пенсійного органу ґрунтуються на викривленні обставин справи та помилковому тлумаченні норм законодавства.
У матеріалах справи наявний протокол від 23.04.2008р., відповідно до якого ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я (а.с.9).
При цьому, відповідно до ст.2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії, зокрема, за вислугу років.
Судова колегія наголошує, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була призначена позивачці, не входить до правового регулювання Закону №1058-ІV, а визначається виключно Законом №1788-ХІІ і є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
З наведеного слідує, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
За правовою позицією Великої Палати Верховного суду в постанові від 31.10.2018р. у справі №577/2576/17 при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
Отже, при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, позивачка набула право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів ст.40 Закону №1058-IV.
Таким чином, при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, як того вимагає ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV, про що правильно вказав суд першої інстанції.
Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко