08 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/7221/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олексійовича
про стягнення судових витрат у справі №160/7221/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОВА-Х» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича про визнання протиправною та скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОНОВА-Х» звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ТОВ «АГРОНОВА-Х» основної винагороди в сумі 887 992,90 грн., винесену 10.07.2024 в межах виконавчого провадження № 75507886 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олексійовича задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Приватний виконавець звернувся із заявою про стягнення судових витрат у справі у вигляді сплачено судового збору у розмірі 15 983,87грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 34 000,0грн.
Вивчивши подану відповідачем заяву про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу
адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Абзац 1 частини першої статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, на користь суб'єкта владних повноважень можуть бути стягнути виключно витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закон №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Стаття 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачає, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Приписи статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлюють, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Отже, в силу положень наведених норм права приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень п.7 ч.1 ст.4 КАС України, у в'язку з чим відсутні підстави для стягнення на його користь судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 139, 252 КАС України, суд,-
В задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталія Олексійовича про стягнення судових витрат - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 08.08.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров