06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1834/25
Суддя І інстанції - Черниш О.А.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України в сумі 7405,03 грн. за 2014 - 2016 роки при призначенні їй пенсії в 2023 році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2020 - 2022 роки в сумі 12236,71 грн., починаючи з 17.11.2023 року.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період з 17.11.2023 року по 20.09.2024 року залишено без розгляду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 21.09.2024 року перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши для обчислення пенсії заробітну плату, визначену за весь період страхового стажу відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки), та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки. При цьому скаржник посилається на те, що позовні вимоги заявлено до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень по відношенню до позивача, оскільки не приймав рішення щодо розгляду заяви позивача від 17.11.2023 року.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 1983 - 2013 роках працювала медичною сестрою у лікарняних закладах.
У жовтні 2013 року вона, маючи 32 роки спеціального стажу, звернулася за призначенням пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я. Перед цим вона залишила роботу, яка дає право на таку пенсію.
Протоколом УПФУ в Голованівському районі Кіровоградській області №1125 від 30.10.2013 року ОСОБА_1 з 18.10.2013 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (шифр пенсії 202).
Після призначення пенсії позивачка працевлаштувалася і набула додатковий страховий стаж.
Органи Пенсійного фонду неодноразово проводили перерахунки пенсії позивачки відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У листопаді 2023 року, позивачка, досягнувши віку 60 років, звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 17.11.2023 року про призначення/перерахунок пенсії. У цій заяві встановленого зразка, яка виготовлена співробітником ГУ ПФУ в Кіровоградській області за допомогою комп'ютерної техніки, вказано, що заявник просить перерахувати пенсію, вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуло цю заяву та прийняло рішення №935160131633 від 23.11.2023 року про перерахунок пенсії, яким позивачку переведено на пенсію за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 17.11.2023 року (шифр пенсії 101).
За розрахунками відповідача розмір пенсії за віком для позивачки з 17.11.2023 року склав 2199,59 грн., який визначений з урахуванням заробітку в сумі 5406,05 грн. та страхового стажу - 39 років 3 місяці (коефіцієнт страхового стажу - 0,39250).
До заробітку для обчислення пенсії врахована заробітна плата за період з 01.07.2000 року по 30.09.2013 року (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,75679) та застосований єдиний показник середньої заробітної плати - 7405,03 грн. (показник середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки - 3764,40 грн., збільшений на коефіцієнт підвищення: з 01.03.2019 року - на 1,17, з 01.03.2020 року - на 1,11, з 01.03.2021 року - на 1,11, з 01.03.2022 року - на 1,14, з 01.03.2023 року на 1,197).
У січні 2025 року представник позивачки звернувся до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із адвокатським запитом, у якому просив повідомити про показник середньої заробітної плати, застосований при обчисленні пенсії позивачки, та надати розпорядження про призначення та перерахунок її пенсії.
Відповідач надав відповідь від 18.02.2025 року разом із запитаними документами.
Позивач, не погоджуючись із розміром пенсії, перерахованої та виплачуваної їй з листопада 2023 року, звернулася до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі Закон №1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
При цьому, відповідно до абз. 2 п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У справі, яка розглядається встановлено, що позивачу з 18.10.2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Далі Закон №1788-ХІІ), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 17.11.2023 року, а відтак в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Такого ж висновку у схожій ситуації Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23, від 27.11.2024 року у справі №560/11681/23.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки.
При цьому, посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на те, що він не є належним відповідачем у справі є безпідставними, оскільки з наявних в матеріалах справи протоколів перерахунків пенсії вбачається, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області приймало рішення №935160131633 від 23.11.2023 року про перерахунок пенсії «перехід з виду на вид» ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 21.09.2024 року перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши для обчислення пенсії заробітну плату, визначену за весь період страхового стажу відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки), та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 06 серпня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова