Номер провадження: 22-ц/813/3173/25
Справа № 523/15503/22
Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М.
Доповідач Назарова М. В.
05.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Мурманової І.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг,
У грудні 2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання послуг.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу незаконним, просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що стороною відповідача не доведено факту понесених витрат на правничу допомогу, оскільки наданий лише договір про надання правничої допомоги та ордер на надання правничої допомоги, що не є підставою для стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу, інших доказів не надано.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» - Головко І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку вважає необґрунтованою та безпідставною, просить у задоволенні апеляційної скарги в частині скасування стягнення витрат на правничу допомогу відмовити, рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивачки Константинов О.Г. підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи, зокрема, позивачка ОСОБА_1 , представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» - Головко І.В., третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримали 13.06.2025 22:55:45 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 154, 155, 155 зв, т.2).
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.
Оскаржуваним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про стягнення коштів за договором про надання послуг залишено без задоволення та вирішено питання щодо судових витрат.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, суд виходив із того, що визначений адвокатом розмір витрат у розмірі 15 000 гривень на оплату послуг є обґрунтованим та підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача.
Переглядаючи рішення суду в оскаржуваній частині, колегія суддів вважає, що такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України.
Представником відповідача на виконання ч. 8 ст. 141 ЦПК України до суду була подана заява про відшкодування витрат на правничу допомогу та направлена позивачці на електронну пошту, яка нею була зазначена в позовній заяві.
На підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції представником Головко І.В. надано: копію договору про надання правової допомоги № б/н від 12 червня 2023 року; копію ордеру ВН № 1256031 на надання правничої допомоги відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» адвокатом Головко І.В., виданим на підставі договору про надання правової допомогу б/н від 12 червня 2023 року.
Відповідно до п. 4.1 Договору б/н від 12.06.2023 сторони погодили, що ціна договору становить 15 000 грн, які клієнт зобов'язується сплатити адвокату згідно умов даного Договору. Відповідно до п. 4.2. ціна Договору, встановлена п. 4.1. цього Договору, підлягає оплаті в будь-який момент але не пізніше ніж 60 календарних днів після складання повного тексту рішення суду першої інстанції у справі №523/15503/22 (т. 1, а.с. 191-192).
Позивачка клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги не подавала.
Обов'язок доведення не співмірності витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог ч. 6 ст. 137 ЦПК України покладається на сторону, яка заявляє про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Справу розглянуто по суті 17 жовтня 2024 року, про що позивачка була належно повідомлена, від представника позивачки надійшла заява, в якій просив розглянути справу за відсутності сторони позивача (а.с. 93, т. 1), і станом на час ухвалення рішення позивачка також не заперечувала проти заявленого до стягнення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головко І.В. надавалася правнича допомога відповідачу, на підтвердження чого відповідачем надано ордер серії ВН № 1256031 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 12 червня 2023 року в Суворовському районному суді м. Одеси адвокатом Головко І.В. та копію договору про надання правової допомоги № б/н від 12 червня 2023 року, в якому зазначено, що відповідно до п.4.1. Договору б/н від 12.06.2023 сторони погодили, що ціна договору становить 15 000 грн, які клієнт зобов'язується сплатити адвокату згідно умов даного Договору. Відповідно до п. 4.2. ціна Договору, встановлена п. 4.1. цього Договору, підлягає оплаті в будь-який момент але не пізніше ніж 60 календарних днів після складання повного тексту рішення суду першої інстанції у справі № 523/15503/22.
Тобто, представником відповідача надано всі необхідні документи, які передбачені ч. 3 ст. 137, ст. 141 ЦПК, та в термін відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що стороною відповідача не доведено факту понесених витрат на правничу допомогу, оскільки наданий лише договір про надання правничої допомоги та ордер на надання правничої допомоги, не є підставою для стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу, інших доказів не надано не заслуговують на увагу.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйБіСіЛоджистік» витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому у задоволенні апеляційної ска рги ОСОБА_1 слід відмовити та залишити рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині щодо витрат на правову допомогу без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині щодо витрат на правову допомогу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 08 серпня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький