Номер провадження: 22-ц/813/751/25
Справа № 522/15141/22-Е
Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.
Доповідач Назарова М. В.
05.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Ярема Х.С. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 25.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 дав ОСОБА_2 в борг кошти в розмірі 177 550 грн, що за курсом в AT КБ «ПРИВАТБАНК» (1 долар США = 26.80 грн) на день укладення договору становило 6 625 доларів США. ОСОБА_2 власноручно склала розписку від 25.08.2021 про отримання коштів. Сторони також погодили, що загальна сума в гривнях, яка підлягатиме поверненню, буде відповідати еквіваленту 6 625 доларів США за курсом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на дату здійснення платежу. Окрім того, сторони погодили графік повернення позичальником грошових коштів, відповідно до якого позичальник зобов'язався сплачувати борг частинами до 25.01.2022. Також з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань між ними був також укладений договір застави транспортного засобу. Відповідач не виконує боргове зобов'язання, не сплатила жодної частини боргу.
Тому позивач із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ч. 1, 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 т. 509, ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 530, ст. 526, ч. 1, 2 ст. 533, ч. 2 с. 625 ЦК України просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики 345 224,78 грн з яких: 264 337,50 грн - основна сума боргу (еквівалент 6 625 доларів США); 4 229,40 грн - інфляційні збитки; 76 657,88 грн - неустойка; стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, стягнути судові витрати, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми ст. 216, 238, 239 ЦК України до вказаних правовідносин в оскаржуваному рішенні, оскільки на момент укладення договору позики № 0250821-02 від 25.08.2021, представник за довіреністю ОСОБА_3 мав необхідні повноваження на укладення та підписання вказаного договору від імені позивача, з подальшою передачею грошових коштів позичальнику ОСОБА_2 , якій було достеменно відомо про те, що договір позики і передача грошових коштів здійснювалися представником позикодавця за довіреністю, і така написала власноруч розписку про отримання коштів від позивача.
Зазначає, що невірним є посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду в постанові від 01.04.2020 в справі № 522/4840/18, оскільки даний висновок Верховного Суду не може бути застосований по аналогії до обставин справи № 522/15141/22-Е, так як на момент укладення вказаного договору позики, представник позичальника ОСОБА_3 діяв на підставі довіреності, виданою ОСОБА_1 як фізичною особою, подальшими наслідками для позивача, як для фізичної особи, а не як для засновника ТОВ, тощо. А тому застосування судом першої інстанції даного висновку є недоречним.
Крім того, вказує, що представником позивача ОСОБА_4 було запропоновано суду надати оригінал зазначеної довіреності на наступне судове засідання, що судом було проігноровано та свідчить про неповне дослідження судом фактичних обставин справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_5 .
Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Луганського апеляційного суду (відрядженої до Одеського апеляційного суду), у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Лозко Ю.П., Коновалова В.А. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду на 18 лютого 2025 року на 12.15 год, розгляд справи відкладено на 22 квітня 2025 року о 15-40 год, останній раз - на 05 серпня 2025 року о 17-й.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи: позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Жекало І.С. про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки повістку отримали 13.06.2025 22:50:47 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 135, 135 зв.); надійшла заява від представника позивача - Жекало І.С. про розгляд справи без участі позивача та його представника; відповідачка ОСОБА_2 вважається повідомленою у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (повернення судової повістки-повідомлення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою», якою є адреса відповідачки, встановлена у визначеному ч. 7 ст. 187 ЦПК України порядку) (а.с. 25, 136, 137).
Вказане відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України видами забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, право довірчої власності.
Згідно ч. 1 ст. 572 ЦК УКраїни в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом вимог ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.08.2021 між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої Бежаном А.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.05.2020 за реєстровим № 1146 (позикодавець), та з другої сторони ОСОБА_2 (позичальник) було укладено Договір позики № О250821-02.
За умовами Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику, а Позичальник приймає у власність від Позикодавця грошові кошти у сумі 177 550 грн, що за курсом продажу доларів США в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (1 долар США = 26.80 грн) на день укладення Договору еквівалентно становить 6 625 доларів США. В свою чергу Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк та згідно з визначеними цим договором умовами. Сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку передбаченому Договором буде відповідати 6 625 доларів США, за курсом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 5 місяців з моменту укладення Договору, тобто до 25.01.2022. За домовленістю Сторін позика є безвідсотковою (п. 1 Договору).
Сума позики, встановлена в п. 1 Договору, отримана Позичальником від Позикодавця до моменту підписання даного договору в повному обсязі (п. 2 Договору).
Сторонами погоджено (п. 5 Договору) графік повернення позичальником грошових коштів:
- 7 102 грн. (еквівалент 265 дол. США) - до 25.09.2021 р. включно;
- 7 102 грн. (еквівалент 265 дол. США) - до 25.10.2021 р. включно;
- 7 102 грн. (еквівалент 265 дол. США) - до 25.11.2021 р. включно;
- 7 102 грн. (еквівалент 265 дол. США) - до 25.12.2021 р. включно;
- 149 142 грн. (еквівалент 5565 дол. США) - до 25.01.2022 р. включно.
Договір забезпечений заставою транспортного засобу (п. 13 Договору).
Позичальник зобов'язаний у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору або Договору застави, а також у разі втрати предмету забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором або погіршення його стану або умов його використання, повернути всю суму Позики, сплатити нараховані пеню і штрафні санкції, а також виконати усі інші зобов'язання за цим Договором та іншим договором, укладеним Сторонами в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (у разі їх укладення) (п. 16.4. Договору).
На підтвердження отримання коштів ОСОБА_2 власноручно склала розписку від 25.08.2021 (оригінал оглянуто в судовому засіданні), за якою вона 25.08.2021 отримала позику від ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 на підставі нотаріальної довіреності від 22.05.2020 № 1146, в сумі 177 550 грн, що за курсом продажу долару США в АТ КБ «Приватбанк» на день укладення Договору складає 6 625 доларів США, яку зобов'язується повернути ОСОБА_1 в строк до 25.01.2022.
25.08.2021 ОСОБА_2 (заставодавець) та ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 на підставі нотаріальної довіреності від 22.05.2020 № 1146 (заставодержатель) уклали Договір застави транспортного засобу, відповідно до якого забезпечується заставою виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором позики грошових коштів № О250821-02 від 25.08.2021. Предметом застави є транспортний засіб, належний Заставодавцю, а саме автомобіль Mazda 6, 2014 р.в., код НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
Згідно з розрахунком боргу, складеним позивачем, заборгованість складає 345 224,78 грн, з яких: 264 337,50 грн - основна сума боргу (еквівалент 6 625 доларів США станом на час звернення позивача до суду із позовом); 4 229,40 грн - інфляційні збитки; 76 657,88 грн - неустойка (1% за кожний день).
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу позики як між позичальником/заставодавцем ОСОБА_2 та позикодавцем/заставодержателем ОСОБА_1 , оскільки відповідачка не виконує взяті на себе за договором позики зобов'язання.
Відмовляючи у задовленні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики № О250821-02 від 25.08.2021 та договір застави від 25.08.2021, який укладено між сторонами в забезпечення виконання зобов'язання позики, підписував від імені ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діяв на підставі нотаріальної довіреності від 22.05.2020 № 1146, і суд позбавлений можливості пересвідчитися в обсязі повноважень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , чинності доведеності станом на дату укладеня договорів, оскільки нотаріальну довіреність суду не надано.
Вказаний висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи, і переглядаючи його за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов'язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.
Перевищенням повноважень слід розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто, відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених в довіреності.
Разом з цим, у випадку, коли у представника взагалі відсутні повноваження на вчинення конкретного правочину, такі дії не можна вважати перевищенням повноважень в розмінні статті 241 ЦК України, оскільки вони де-факто відсутні.
Оскільки єдиною підставою відмови у задоволенні позову стала неможливість пересвідчитися в обсязі повноважень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , чинності доведеності станом на дату укладеня договорів, оскільки нотаріальну довіреність суду не надано, то апеляційному перегляду підлягає перевірка саме цієї обставини.
За наданими позивачем суду доказами, ОСОБА_1 особисто не приймав участь в укладенні договору позики, і від його імені договір позики № О250821-02 від 25.08.2021 та договір застави від 25.08.2021 підписував Бондаренко Д.О., який діяв на підставі нотаріальної довіреності від 22.05.2020 № 1146, посвідченої Бежаном А.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.05.2020 за реєстровим № 1146, про що прямо зазначено в обох договорах.
При цьому, аналіз змісту обох договорів свідчить про те, що в договорі позики (п. 13 Договору позики) такий має бути забезпечений заставою транспортного засобу.
На виконання вказаного пункту договору позики Договір застави транспортного засобу укладений того ж дня - 25.08.2021 - між сторонами, при цьому позивач як заставодержатель діяв в особі свого повноважного представника ОСОБА_3 , посвідчений нотаріально, під час чого нотаріус мав пересвідчитися у повноваженнях повіренного (п. 4 глави 4 Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, перевірка повноважень представника фізичної особи Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також матеріали справи містять копію власноруч складеної відповідачкою ОСОБА_2 розписки від 25.08.2021, оригінал якої досліджено судом першої інстанції, про отримання нею позики саме від ОСОБА_1 і що від його імені діяв ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, і що кошти вона зобов'язується повернути саме ОСОБА_1 (а.с. 12-13).
Вказана сукупність доказів беззаперечно свідчить про укладення між сторонами договору позики із погодженням сторонами всіх істотних його умов: суми позики, валюти, строку повернення та графіку такого повернення, а також забезпечення виконання вказаного зобов'язання укладенням договору застави транспортного засобу.
Отже, саме відсутність оцінки доказів по справі у їх сукупності призвела до помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
До апеляційної скарги позивачем додана копія довіреності від 22.05.2020, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Бежаном А.В., зареєстрована в реєстрі за № 1146, на підставі якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси : « у всіх без винятку організаціях, установах, підприємствах …з питань укладання та підписання договорів позики грошей (в яких я виступатиму виключно позикодавцем), договорів застави ТЗ ( в яких я виступатиму виключно Заставодержателем)….».
Довіреність видана без права передоручення строком на три роки.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та долучити до матеріалів справи вказаний доказ, оскільки на таке містяться посилання в усіх наданих позивачем доказах (договора, розписці) і таке відповідає змісту вимог ч. 10 ст. 83 ЦПК України.
Крім того, суд розглядає цивільні справи, керуючись такими засадами як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, згідно яких кожна сторона має довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України) і суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставу доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом в передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи, що стороною відповідача не заявлено про недійсність правочину позики та не заявлено про таке, у суду були відсутні підстави для висновку про вчинення правочину позики неповноважною особою.
Стосовно заявленого розміру сум, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача колегія суддів за умови відсутності заперечень відповідачки в наведеній частині також погоджує розмір заборгованості за договором позики 340995,38 грн, з яких: 264 337,50 грн - основна сума боргу (еквівалент 6 625 доларів США за курсом НБУ станом на час звернення до суду із позовом); 76 657,88 грн - неустойка, погоджена сторонами у п. 11 Договору позики у розмірі 1% від загальної суми заборгованості за кожний календарний день простроченої заборгованості, розрахована наступним чином:
період прострочення : 26.01.2022 - 23.02.2022, сума заборгованості- 264337,50 грн, кількість днів прострочення = 29 (до введення в дію п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), розмір договорної пені = 264337.50*1.00/100*29 = 76657,88 грн.
Вказані суми відповідачкою у встановленому законом порядку не спростовані та не оспорений вказаний розрахунок позивача, і в такому випадку суд розглядає позов і визначає розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21), що і зроблено колегією суддів у даному випадку.
Що стосується стягнення інфляційних збитків у сумі 4229,40 грн, то згідно усталеної практики Верховного Суду та вимог закону інфляційні нарахування не здійснюються, якщо сума зобов'язання визначена у іноземній валюті або еквіваленті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року усправі № 296/10217/15), а теперішнє зобов'язання має виконуватися у доларах США відповідно до еквіваленту гривні за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «Приватбанк» на день здійснення платежу за цим Договором.
Вказане неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвели до ухвалення помилкового рішення в наведеній частині.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 25 серпня 2021 року у розмірі 340995,38 грн, з яких 264337,50 грн - основна сума боргу (еквівалент 6625 доларів США); 76657,88 грн - неустойка (у розмірі 1/% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості, від суми заборгованості).У задоволення вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 4229,40 грн відмовити.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі ст. 133, 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову у розмірі - 3409,95 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та апеляційної скарги у розмірі - 5114,93 грн (3409,95 х150%), що разом становить - 8524,88 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України.
Представником позивача на виконання ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 134 ЦПК України (щодо стадії подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи) було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн та надано відповідні докази у першій заяві по суті справи - позовній заяві (а.с. 6, 55-58).
На підтвердження понесення витрат представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги № 22/08-1 від 22 серпня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Жекало І.С., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; відповідно до п. 3.1 Договору, сторони домовились, що за послуги, що надаються адвокатом у відповідності з умовами данного Договору, клієнт сплачує адвокату погодинний гонорар у розмірі 2000 грн за годину роботи адвоката. Гонорар сплачується згідно акту виконаних робіт, який підписується стронами; копію акту виконаних робіт від 01.12.2022 до договору про надання правничої допомоги № 22/08-1 від 22 серпня 2022 року, на виконання п.1.1 Договору, адвокатом надано клієнтові послуги, а саме: надання правничої консультації 0,5 год- 1000 грн; підготовка та направлення позову до Приморського районного суду м. Одеси 5 год- 10000 грн; участь у судових засіданнях 2 год - 4000 грн, всього 15000 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 01/12-1 від 01.12.2022; ордер серії ВН № 1176349, виданий на підставі зазначеного Договору № 22/08-1 від 22 серпня 2022 року, на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Приморському районному суді м. Одеси та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Жекало І.С. (а.с. 20, 21, 55, 56, 57, 58).
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30 вересня 2020 року, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Від відповідачки заперечень на вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, так і клопотання про не співмірність заявлених до стягнення витрат не надходило.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача Жекало І.С. представляв інтереси ОСОБА_1 шляхом участі у судових засіданнях в Приморському районному суді м. Одеса 25 квітня 2023 року (тривалістю близько 5 хв) та 19 вересня 2023 (тривалістю близько 26 хв), про що свідчать протоколи судових засідань.
Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами, незалежно від фактично проведеного у судовому засіданні часу (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21).
Тому вказана сума представником позивача 4000 грн за 2 годині участі у судових засіданнях відповідає критеріям розумності та справедливості, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про її задоволення також.
За таких обставин апеляційний суд, враховуючи час витрачений адвокатом Жекало І.С. на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики від 25 серпня 2021 року у розмірі 340995,38 грн, з яких 264337,50 грн - основна сума боргу (еквівалент 6625 доларів США); 76657,88 грн - неустойка (у розмірі 1/% за кожний календарний день існування простроченої заборгованості, від суми заборгованості).
У задоволення вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 4229,40 грн відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 8524,88 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 05 серпня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко