Номер провадження: 22-ц/813/3730/25
Справа № 503/1545/23
Головуючий у першій інстанції Брюховецький О.Ю.
Доповідач Назарова М. В.
05.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Савранська селищна рада Одеської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Савранського районного суду Одеської області від 24 вересня 2024 року, ухвалене Савранським районним судом Одеської області у складі: судді Брюховецького О.Ю. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області із вказаним позовом та просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю шість місяців для подання до Кодимської районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 24.11.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини передано на розгляд до Савранського районного суду Одеської області.
Вимоги позову обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер двоюрідний брат позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку, розташовану на території Савранської сільської ради Подільського району Одеської області. Вказане майно належить спадкодавцеві. Позивач вказав, що він є спадкоємцем у відповідності до статей 1260-1265 Цивільного кодексу України. Спадкоємців першої черги немає. Для отримання спадщини позивач не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки був юридично необізнаним відповідно строків на подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, позивач вказав, що не подавав заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк, через те, що 24.02.2022 року російські війська вторглися на територію України і всі кордони були перекриті та всі дипломатичні відносини з російською федерацією були припинені. Позивач вказав, що після смерті брата вважав, що якщо він фактично вступив у володіння спадковим майном, тому набув на нього право власності, так як користувався спадковою земельною ділянкою. У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в усній формі до нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини, однак йому було відмовлено у зв'язку з тим, що він пропустив строк на прийняття спадщини.
Від представника Савранської селищної ради Одеської області надійшла заява за підписом секретаря ради, виконуючого обов'язки селищного голови О.Жируна, в якій зазначено, селищна рада не заперечує проти позовних вимог та просить розглянути справу без участі їх представника (а.с. 25).
Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 24 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Савранської селищної ради Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, просить скасувати рішення Савранського районного суду Одеської області від 24 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду зазначено, що 24.09.2024 позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, однак до суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти «адресат відмовився».
Зазначає, що позивач є людиною похилого віку і завжди знаходиться дома. Тому невідомо, з яких причин працівники «Укрпошти» поставили відмітку про те, що позивач відмовився одержувати судову повістку.
Вказує, що позивач був позбавлений на справедливий суд, оскільки ухвалою суду від 02.04.2024 позивача зобов'язано про обов'язкову участь у справі; не мав змоги надавати свої пояснення та надавати додаткові докази.
Інші доводи апеляційної скарги фактично дублюють підстави позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 110), направив заяву про розгляд справи без участі сторони, у зв'язку з зайнятістю, також надав заяву, в якій зазначає, що брат за життя давав йому свій пай по довіреності, брат помер на 3-й день війни, і всі установи не працювали, і поки позивач доводив, що це його брат, пройшли всі строки. Савранська селищна рада Одеської області також повідомлена в установленому законом порядку, повістку отримала 14.06.2025 0:40:48 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с.109), до судового засідання не з'явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено та ніким по справі не оспорюється, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 мовою оригіналу російською « ІНФОРМАЦІЯ_3 , место рождения: Одесска область, Савранский район, с. Гетмановка; в г. Дмитров, Московская область, Российская Федерация», що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 17.02.2022 (а.с. 5).
Згідно свідоцтва про народження позивача, виданого Відділом Державної реєстрації актів цивільного стану Савранського районного управління юстиції Одеської області 03 лютого 2012 року, на підставі актового запису № 01, зробленого вказаним відділом 03 лютого 20112 року, ОСОБА_1 видане свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , вбачається, що в графі батько зазначено ОСОБА_3 , в графі мати - ОСОБА_4 (а.с. 4).
В матеріалах справи міститься довіреність, видана 19 січня 2021 року ОСОБА_2 ОСОБА_1 на представництво його інтересів во всіх державних, муніципальних, комерційних та некомерційних установах та органа з питань оформлення у власність будь-якого майна рухомого та нерухомого), посвідчена тимчасово виконуючим обов'язки нотаріуса Дмитровського нотаріального округу Московської області Мешалкіним О.О. (а.с. 6-7).
Згідно відповіді державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Налдіної М.М. № 517/01-16 від 29.09.2023 на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що видати свідоцтво про право на спадщину, а саме на земельну ділянку площею 3,3746 га, розташовану на території Савранського району Одеської області після смерті ОСОБА_2 неможливо, оскільки пропущений термін для прийняття спадщини, відсутній оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , відсутні докази родинних стосунків з померлим, відсутні довідки про місце реєстрації проживання та про склад сім'ї померлого (а.с. 8).
Згідно листа державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори № 125/01-16 від 27.02.2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємці в державну нотаріальну контору не зверталися та спадкова справа не заводилася (а.с. 33, 34).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що підстави, на які посилається позивач, не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України, а також те, що позивачем не надано доказів, що він входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Переглядаючи вказане рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, тимчасова непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, тимчасові несприятливі погодні умови тощо.
Натомість, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: № 639/1883/16-ц від 11 липня 2018 року, № 681/203/17-ц від 17 жовтня 2018 року, № 653/289/16-ц від 13 грудня 2018 року.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Особі може бути визначений додатковий строк для прийняття спадщини за рішенням суду лише за умови поважності причини його пропуску. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами частини третьої статті 12 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 26 жовтня 2022 року в справі № 522/17925/16 (провадження № 61-1122св22).
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції дав належну оцінку аргументам позивача та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані підстави не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач в позовній заяві вказав, що не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв'язку з юридичною необізнаністю, оскільки вважав, що фактичний вступ у спадщину є юридично значущою дією, а також у зв'язку з вторгненням російських військ на територію України.
В частині доводів апеляційної скарги про фактичний вступ у володіння спадковим майном брата не ґрунтується на вимогах діючого станом на час відкриття спадщини спадкового законодавства, яке не містить вказаного способу прийняття спадщини.
Що стосується необізнаності позивача із спадковим законодавством та початком воєнних дій відразу після смерті брата, то колегія суддів зазначає, що Верховний Суд уже зауважував, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 212/3555/23.
Згідно загальновідомих фактів, територія Одеської області, де позивач звертався до нотаріуса, не перебувала під окупацією, а також що до вересня 2023 року (коли позивач отримав відповідь нотаріуса на своє звернення) була відсутня можливість звернення до нотаріуса через зупинення надання послуг.
Відповідно до положень статей 1258,1263, 1264, 1266 ЦК України 2003 року спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Позивач стверджує, що спадкоємці першої та другої черги відсутні.
Жодних доказів спорідненості із померлим спадкодавцем як двоюрідним братом позивач не надає.
Таким чином, суд вірно вважав, що позивачем не доведено факту родинних відносин зі спадкодавцем, на що також посилався і нотаріус у своїй відповіді про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на ст. 293, 315 ЦПК України про встановлення факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 , який позивачу необхідно для оформлення спадщини, колегія суддів зазначає.
З огляду на частину першу та частину другу статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Апеляційний суд розглядає справу лише в межах тих вимог, які були заявлені в суді першої інстанції.
У суді першої інстанції вимога про встановлення факту родинних відносин не була заявлена, тому вказаний довід апеляційної скарги є виходом за межі позовних вимог та не відповідає вимогам ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Щодо посилання позивача на порушення судом першої інстанції процесуального права, а саме на те, що суд першої інстанції в рішенні суду зазначив, що 24.09.2024 позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, однак до суду повернувся конверт з відміткою Укрпошти «адресат відмовився». Позивач є людиною похилого віку і завжди знаходиться дома. Тому позивач був позбавлений на справедливий суд; не мав змоги надавати свої пояснення та надавати додаткові докази, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами першою, другою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 02.01.2024 відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2024 о 10-й год. Від позивача ОСОБА_1 01.02.2024 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача, в якій зазначив, що в матеріалах справи міститься повний та вичерпний обсяг доказів на наведених позивачем аргументів щодо змісту спірних правовідносин, тому просив проводити розгляд справи без участі позивача (а.с. 24), адреса реєстрації та проживання позивача в позовній заяві та заяві від 23.01.2024 зазначена: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 07.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу на 12.06.2024.
Розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз розгляд справи призначено на 24.09.2024. Судова повістка на 24.09.2024 направлялась ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проте повернулась до суду з відміткою, що «адресат відмовився», що підтверджується довідками про причини повернення, яка містить підпис працівника Укрпошти (а. с. 54).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в розумінні вимог пункту третього частини восьмої статті 128 ЦПК України сторона позивача ОСОБА_1 є належним чином повідомленим судом першої інстанції про час та дату судового засідання на 24.09.2024.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що скаржник був позбавлений на справедливий суд, не мав змоги надати свої пояснення та надавати додаткові докази є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи.
У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).
Зазначення, що позбавлення судом можливості позивача брати участь у судових засіданнях призвело до неможливості ним надавати свої пояснення суду та додаткові докази, то вищенаведене спростовує вказаний довід, а крім того, жодних нових доказів або посилань на обґрунтування своєї заяви позивач не надав і суду апеляційної інстанції.
Крім того, строк для подання суду доказів заявником, який є позивачем по справі, згідно вимог ч. 2 ст. 82 ЦПК України обмежується поданням позовної заяви як першої заяви по суті справи.
Позивач не надав будь-яких інших доказів та не просив суд про поновлення строку для подання суду таких доказів.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Савранського районного суду Одеської області від 24 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 05 серпня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький