28 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю особи, яка подала скаргу - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, проте, факти, викладені у його заяві, не свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Тому невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення особою, вказаною у скарзі та доданих до неї матеріалах, кримінального правопорушення за такою заявою, відповідає вимогам діючого законодавства, а відтак, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою ________________________________________
Справа №11-сс/824/5286/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу представника - адвоката ОСОБА_5 та зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочати розслідування, згідно заяви від 23.05.2025 року представника - адвоката ОСОБА_5 , поданої в інтересах ОСОБА_6 та її малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за фактом вчинення 01.04.2025 року детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 , заступником керівника підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 та іншими невстановленими на даний час працівниками Національного антикорупційного бюро України і працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 23.05.2025 року ним в інтересах ОСОБА_6 та її малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, службовими особами Національного антикорупційного бюро України та поліції.
Однак, на час подачі скарги до суду, уповноваженими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, всупереч вимог ст. 214 КПК України, відомості за вказаною заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.
Лише 10.06.2025 року надійшов лист від уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (вих. № 11822зкп/к/11-03-11262725 від 03.06.2025 року), зміст якого зведений до відмови у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки нібито доводи, викладені у заяві, не містять відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до поняття, визначеного ст. 11 КК України, а також ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Разом з тим, уповноважені особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, не уповноважені нічого вивчати чи перевіряти на відповідність ст. 11 КК України, зокрема подану заяву про вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язані виконати вимоги ст. 214 КПК України та без будь-яких застережень, безальтернативно внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказані порушення також не усунув слідчий суддя та в ухвалі від 04.06.2025 року вказав, що факти, викладені в заяві, не свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Однак вказане не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується заявою від 23.05.2025 і доданими до неї матеріалами.
Наведені у заяві про злочин від 23.05.2025 року обставини, дають всі підстави вважати, що працівниками Національного антикорупційного бюро України в особі детектива ОСОБА_10 , заступника керівника підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 разом з іншими невідомими на даний час працівниками Національного антикорупційного бюро України і працівниками поліції, в порушення вимог ст.ст. 40, 208, 213, 227, 492 КПК України, ст. 33 Конституції України, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст. 33 Закону України «Про охорону дитинства», 01.04.2025 року об 08 год. 33 хв., перебуваючи на КПК № 58 (блокпост) за адресою: м. Київ, вул. Бродівська, неподалік будинку 72, діючи за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя і здоров'я із застосуванням зброї, незаконно позбавили волі двох малолітніх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та утримували їх в автомобілі AUDI SQ5, державний номерний знак НОМЕР_1 , без належних на те правових підстав до 10 год. 00 хв., тобто до приїзду їх матері ОСОБА_6 .
Таким чином, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва в ухвалі від 04.06.2025 року проігнорував вимоги ст. 214 КПК України, чим допустив істотне порушення вимог КПК України.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що під час проголошення ухвали - 04.06.2025 року сторони не були присутніми, а її копію адвокат отримав 04.07.2025 року. Станом на 04.07.2025 року ухвала в Єдиному державному реєстрі судових рішень не опублікована. Таким чином, апелянт не був обізнаний про прийняте рішення та з мотивами його прийняття.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не надсилав, а тому апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_5 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Пропущений строк, згідно положень ст. 399 КПК України, підлягає поновленню, якщо суд апеляційної інстанції, за заявою особи, знайде підстави для цього.
Враховуючи ті обставини, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року було постановлена без участі сторін, а її копію адвокат ОСОБА_5 отримав 04.07.2025 року, та оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим він підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість постановленого слідчим суддею рішення, то колегія суддів враховує наступне.
Як вбачається з наданих матеріалів, до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва адвокатом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було подано скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно доводів скарги адвоката ОСОБА_5 , 23.05.2025 року ним, в інтересах ОСОБА_6 та її малолітніх дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, подано заяву про вчинення службовими особами Національного антикорупційного бюро України та поліції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, відомості по якій до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було.
Зі змісту заяви від 23.05.2025 року вбачається, що 01.04.2025 року ОСОБА_6 зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_13 , щоб дізнатися чи відвіз він дітей до школи та садочку, однак останній не відповідав. Приблизно об 09 год. 50 хв. вона поїхала на власному автомобілі тим маршрутом, яким її чоловік мав везти дітей, і на КП № 508 (блокпост) побачила на узбіччі автомобіль чоловіка, а самого чоловіка неподалік на вулиці. Чоловік повідомив, що він затриманий, але йому заборонили повідомляти про це родичам або адвокату, а також вони не повідомили завчасно Комітет захисту адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Крім того, чоловік повідомив, що йому заборонили дзвонити ОСОБА_6 , щоб вона забрала дітей. Біля автомобіля були люди у військовій формі з шевронами НАБУ (близько 5 осіб) зі зброєю, поліцейські, а також люди у цивільному одязі. Про причину затримання чоловіка та дітей ОСОБА_6 не повідомили. Фактично діти майже півтори години знаходилися в машині без доступу до засобів зв'язку, води та їжі. Таким чином, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року у задоволенні вказаної скарги було відмовлено і таке рішення мотивовано тим, що заява адвоката ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, в розумінні ст.ст. 2, 11 КК України, не містить даних про вчинення діяння, яке містить ознаки злочину, та є суспільно небезпечним.
З висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, виходячи з наступних обставин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Наведені у заяві адвоката ОСОБА_5 обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Вказана заява взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення уповноваженими особами НАБУ або працівниками поліції протиправних дій, а містить лише незгоду з діями вказаних осіб, які пов'язані з виконанням ними свої процесуальних обов'язків (проведення обшуку автомобіля AUDI SQ5, державний номерний знак НОМЕР_1 ), що виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
У зв'язку із зазначеним, заява адвоката ОСОБА_5 від 23.05.2025 року не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст. 214 КПК України. Таким чином, невнесення по цій заяві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є бездіяльністю, про яку зазначає апелянт.
Твердження адвоката ОСОБА_5 про те, що уповноважені особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, не уповноважені перевіряти зміст заяви на відповідність ст. 11 КК України, а зобов'язані внести по ній відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, положення ст. 214 КПК України регулюють порядок реєстрації заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення. Однак, як слідує з вищенаведеного, не кожна заява, з огляду лише на одну її назву, є заявою про кримінальне правопорушення, а лише та, яка містить відомості, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тому закон і уповноважує посадову особу, яка отримала заяву, та слідчого суддю, який розглядає скаргу на бездіяльність такої особи щодо невнесення відомостей за заявою про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перевірити її на наявність відомостей, що можуть вказувати саме про вчинення кримінального правопорушення.
В ході апеляційного перегляду ухвали встановлено, що слідчий суддя розглянув скаргу у відповідності до вимог закону, на підставі повного і об'єктивного дослідження усіх наданих йому матеріалів, з наведенням мотивів прийняття відповідного рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування, а відтак, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити адвокату ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвалислідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3