Ухвала від 16.07.2025 по справі 761/23378/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/23378/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4602/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лози, Іршавського району, Закарпатської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді заступника директора ТОВ ПТК «Вуглепром», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року задоволено клопотаннястаршого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковника юстиції ОСОБА_10 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні за № 22025000000000246 від 27.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто по 10 год. 35 хв. 03 серпня 2025 року включно.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою встановлено до 60 днів, тобто по 10 год. 35 хв. 03 серпня 2025 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2025 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_11 , погоджене з прокурором Офісу Генеральною прокурора ОСОБА_8 , про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_12 , погодженого з прокурором Офісу Генеральною прокурора ОСОБА_8 , про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Вказує на те, що зазначене судове рішення підлягає скасуванню в суді апеляційної інстанції у зв'язку із невідповідністю висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що стороною обвинувачення під час судового розгляду клопотання не надано жодних доказів в обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, обставини нібито вчинених ОСОБА_7 злочинних діянь не відповідають заявленій стороною обвинувачення кваліфікації.

Обставини, які у клопотанні і повідомленні про підозру подаються стороноюобвинувачення, як доведеними фактами, насправді є лише слідчими версіями - уявними або «штучно змодельованими» обставинами, які прямо або опосередковано не доведені жодними доказами, і роль яких полягає лише у визначенні перспектив, напрямків (векторів) та запланованих результатів досудового розслідування.

Виходячи з таких обставин здійснюється планування гласних та негласних слідчих (розшукових) дій. Ці обставини не мають стандарту доказування.

Апелянт вважає, що слідчим суддею також не враховано, що після початку широкомасштабної збройної агресії рф проти нашої держави з 24.02.2022 року, господарські відносини між Україною та рфповністю не припинилися і продовжують існувати, як у прямому так і опосередкованому вигляді.

Зокрема, рф досі заробляє 6 мільярдів доларів від продажу нафти через транзит територією України. Більше того, під час останнього візиту до парламенту Прем'єр-міністрУкраїни ОСОБА_13 заявив, що «зупинка транзиту нафтопроводом «Дружба» буде порушенням Україною договору Енергетичної хартії та угоди про асоціацію з ЄвропейськимСоюзом». Як стверджує голова уряду, невиконання зобов'язань може бути використане для притягнення України до відповідальності й виставлення відповідних фінансових вимог.

Захисник зазначає також про відсутність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, сторона обвинувачення у своєму клопотанні посилається на наявність ризиків, визначених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, немає жодних законних підстав, розумних підозр чи доказів вважати, що ОСОБА_7 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки його попередня поведінка говорить про інше. Жодного обвинувального процесуального статусу до моменту повідомлення 18.01.2025 року про підозру він не мав, від органів досудового розслідування він не ховається.

Адвокат зауважує, що сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Водночас стороною обвинувачення не наведено у клопотанні інших об'єктивних та обгрунтованих факторів на підтвердження зазначеного ризику, а наведені у клопотанні фактори є неспроможними по своїй суті.

Ризик знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, як і ризик незаконно впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, сторона обвинувачення безпідставно доводила тим, що нібито: «...на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення. ОСОБА_7 , достовірно знаючи про місце перебування таких документів та/або речей, перебуваючи не під вартою, може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення...».

Захисник вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , стороною обвинувачення також жодним чином не підтверджено.

Разом з тим, застосовуючи до ОСОБА_7 найбільш обтяжливий запобіжний захід без можливості внесення застави (зробивши по суті вказаний запобіжний захід безальтернативним), слідчий суддя навіть не дослідив можливості досягнення завдань застосування запобіжного заходу шляхом визначення розміру застави та покладення відповідних процесуальних обов'язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі сплати застави у розмірі, встановленому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України (від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Застосовуючи до ОСОБА_7 найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею в порушення ч. 3 ст. 176 КПК України, навіть не досліджено можливості досягнення завдань застосування запобіжного заходу шляхом покладення відповідних процесуальних обов'язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України.

Захисник зазначає і про те, що обставини справи, обґрунтування клопотання сторони захисту свідчать про можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.

Адвокат посилається у скарзі на те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживанні і роботу.

Крім того, ОСОБА_7 має проблеми зі здоров'ям у вигляді: МР-ознаки остеоартрозу 2 ступеня, розриву заднього рогу медіального меніска (Soller За), хондромаляції 2 ступеня в пателло-феморальному зчленуванні та медіальних відділах набряку супрапателярного жирового тіла (правий колінний суглоб);

- МР-ознаки остеоартрозу 2 ступеня, розриву заднього рогу медіального меніска (Soller За), хондромаляції 2 ступеня в пателло-феморальному зчленуванні та медіальних відділах, набряку супрапателярного жирового тіла (лівий колінний суглоб);

- поліпозу жовчного міхура;

- хронічного холецистопанкреатиту;

- остеохондрозу, спондилоартрозу та сколіозу;

- екструзії та випинання міжхребцевого диска;

- інші істотні проблеми.

Вказані факти свідчать про здатність і бажання ОСОБА_7 виконувати усі обов'язки, у разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.

Крім того, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває, він має стійкі соціальні зв'язки і на його утриманні перебуває хвора матір похилого віку.

В той же час, в порушення вимог ч. 1 ст. 178 КПК України слідчим суддею не взято до уваги наведені вище доводи сторони захисту і застосовано до ОСОБА_7 найжорсткіший запобіжний захід.

Таким чином, слідчим суддею при постановлені ухвали допущено істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, а його висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

В доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до суду 14.07.2025 року, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що до російських ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» та TOB «ІК Інтермашстрой», які нібито є представниками держави-агресора, - не застосовувались санкції згідно Закону України «Про санкції».

Вказана обставина доводиться витягами з Державного реєстру санкцій (додатки 1-4), виготовленими щодо ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» та TOB «ІК Інтермашстрой» на підставі тих даних, які містяться в матеріалах клопотання та розміщених на офіційному веб-сайті федеральної податкової служби рф. Наведені вище обставини спростовують зміст повідомленої ОСОБА_7 підозри від 05.06.2025 року.

Апелянт зазначає, що продукція, яку ТОВ ПТК «Вуглепром» постачало для словацької компанії «MASAMS.r.o» та турецької компанії «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», не могла використовуватися юридичними особами рф у військових цілях (для виготовлення баражуючих боєприпасів Ланцет).

Також зазначає, що ОСОБА_7 не знав і не міг знати, що продукція, яка постачалася ТОВ ПТК «Вуглепром» для словацької компанії «MASAMS.r.o.» та турецької компанії «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI», фактично призначалася для реекспорту в рф.

ОСОБА_7 до і після 24.02.2022 року в ході виготовлення продукції для словацької компанії «MASAMS.r.o» дійсно спілкувався із генеральним директором ТОВ «ІК Інтермашстрой» ОСОБА_14 , оскільки:

- ТОВ «ІК Інтермашстрой» розробило проект, по якому ТОВ ПТК «Вуглепром» мало забезпечити виготовлення і поставку продукції для словацької компанії «MASAMS.r.o.»;

- фактично ОСОБА_14 від імені ТОВ «ІК Інтермашстрой» здійснював авторський нагляд за процесом виготовлення такої продукції (як проектант);

- саме цим і пояснюється та обставина, що ОСОБА_7 інформував ОСОБА_14 про хід виготовлення і постачання продукції на адресу словацької компанії;

- у проектній документації ТОВ «ІК Інтермашстрой» були недоліки, внаслідок чого продукція, яка була виготовлена і поставлена ТОВ ПТК «Вуглепром» для словацької компанії мала дефекти;

- у зв'язку із цим, в подальшому, коли словацька компанія «MASAMS.r.o.» фактично отримала продукцію і встановила зазначені дефекти, - нею («MASAMS.r.o.») і було прийнято рішення повернути цю продукцію до ТОВ «ІК Інтермашстрой», як проектувальника, для усунення недоліків;

- тому реекспорт в рф обладнання, яке поставлялося для словацької компанії - було спонтанним і не запланованим рішенням самої «MASAMS.r.o.», що продиктоване недоліками отриманої продукції (внаслідок проектних помилок);

- наведені вище обставини прямо зазначені в переписці між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 ;

З ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» у ТОВ ПТК «Вуглепром» були договірні відносини, які розпочалися ще до широкомасштабної збройної агресії рф.

За умовами цих договірних відносин ТОВ ПТК «Вуглепром»:

- приблизно за 1 тиждень до 24.02.2022року виготовило продукцію, наведену у клопотанні і повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 05.06.2025 року;

- саме такий строк виготовлення продукції і був передбачений договором між ТОВ ПТК «Вуглепром» та ТОВ «Картонно-паперовий комбінат»;

- але до 24.02.2022 року ТОВ ПТК «Вуглепром» з об'єктивних причин не встигло поставити зазначену продукцію до ТОВ «Картонно-паперовий комбінат»;

- після 24.02.2022 року ТОВ ПТК «Вуглепром» звернулося до Торгово-промислової палати України (можливо, до регіональної ТПП) але йому було відмовлено в отриманні сертифікату про настання форс-мажорних обставин, оскільки термін виконання договірних зобов'язань на користь ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» сплив ще до 24.02.2022 року;

- у зв'язку із цим, ТОВ ПТК «Вуглепром» було прийнято рішення не поставляти виготовлену продукцію на адресу ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» до моменту закінчення широкомасштабної збройної агресії рф.

Турецька компанія «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» є юридичною особою, яка функціонує орієнтовно 5 років, у статутному капіталі якої відсутня частка резидентів рф і яка не пов'язана з рф. Ця інформація перевірялася ТОВ ПТК «Вуглепром» до укладення контракту. В той же час, TOB ПТК «Вуглепром» не вдалося встановити статутні види діяльності зазначеної юридичної особи, внаслідок особливостей турецького законодавства.

Захисник вказує, що ОСОБА_7 до і після 24.02.2022 року дійсно спілкувався із ОСОБА_15 , який представляв інтереси ТОВ «Картонно-паперовий комбінат», оскільки:

- ОСОБА_16 прагнув знайти законні можливості для повернення ТОВ «Картонно- паперовий комбінат» коштів, які були перераховані ТОВ ПТК «Вуглепром» для виготовлення продукції. Таке повернення мало відбутися після закінчення широкомасштабної збройної агресії рф;

- ОСОБА_16 розумів і аргументував, що ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» не зацікавлене у тому, щоб чекати виготовлену продукцію до закінчення широкомасштабної збройної агресії рф, оскільки до цього часу імовірно ця продукція застаріє;

- у зв'язку із цим ОСОБА_16 підшукав і запропонував поставити виготовлену продукцію турецькій компанії;

- ОСОБА_16 рекомендував цю турецьку компанію, як своїх перевірених партнерів по виробництву і гарантував, що вони куплять цю продукцію і або будуть використовувати її за призначенням, або реалізують її іншим турецьким компаніям, але не в рф;

- ОСОБА_16 аргументував свій інтерес тим, що ТОВ ПТК «Вуглепром», поставивши обладнання на адресу турецької компанії, отримає грошові кошти, які після закінчення широкомасштабної збройної агресії рф, зможуть бути повернуті ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» у зв'язку із невиконанням договірних зобов'язань ТОВ ПТК «Вуглепром»;

- крім того, ОСОБА_16 виступав гарантом для ТОВ ПТК «Вуглепром» у питаннях фінансових розрахунків турецької компанії, оскільки вказана компанія відмовлялася вносити передплату за постачання продукції (це типова практика турецького бізнесу);

- ТОВ ПТК «Вуглепром» також була зацікавлена, щоб реалізувати виготовлену продукцію на адресу турецької компанії;

- при цьому, в ході такого спілкування не обговорювалася можливість реекспорту продукції в рф;

- саме цим і пояснюється та обставина, що ОСОБА_7 інформував ОСОБА_17 про хід постачання продукції на адресу турецької компанії.

З огляду на наведене, захисник вважає, що доводи клопотання слідчого та повідомленої 05.06.2025 року ОСОБА_7 підозри ґрунтуються виключно на необґрунтованих припущеннях сторони обвинувачення і не підтверджуються доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника з доповненнями підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000246, у якому 05.06.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру, а саме про те, що він підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), вчинених громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, вчиненій за попередньою змовою групою осіб за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді першого заступника генерального директора ТОВ ПТК «Вуглепром», діючи за попередньою змовою групою осіб з бенефіціарним власником та генеральним директором ТОВ ПТК «Вуглепром» ОСОБА_18 та іншими невстановленими особами, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили умисний злочин за таких обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до початку повномасштабної військової агресії РФ проти України ТОВ ПТК «Вуглепром» (код ЄДРПОУ 25004022) здійснювало експорт на адресу підприємств Російської Федерації матеріальних ресурсів.

Так, приблизно у жовтні 2021 року, але не пізніше 18.10.2021 року, точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_18 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ ПТК «Вуглепром» (код ЄДРПОУ 25004022), отримав пропозицію від ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» (рос. ООО «Картонно-бумажный комбинат») щодо постачання на адресу останнього папероробної машини, про що було доведено іншим посадовим особам ТОВ ПТК «Вуглепром», в тому числі першому заступнику генерального директора ТОВ ПТК «Вуглепром» ОСОБА_7 . На виконання зазначених домовленостей 18.10.2021 року між ТОВ ПТК «Вуглепром» та ТОВ «Картонно-паперовий комбінат» укладено відповідний договір.

На виконання вказаних домовленостей між ТОВ ПТК «Вуглепром» та компанією «MASAMS.r.o.» укладено контракт № 715 від 27.01.2022 року, відповідно п. 1.1 якого покупець зобов'язується оплатити зазначену у специфікації № 1 та прийняти її, а постачальник зобов'язується поставити продукцію, вказану в специфікації.

Згідно технічного опису, який є додатком № 2 до договору № 715 від 27.01.2022 року, постачанню підлягають матеріальні ресурси, а саме: «станину ИМС221.011.011», «інструментальне оснащення ИМС221.251.000А», «інструментальне оснащення ИМС221.252.000А», «інструментальне оснащення ИМС221.253.000А».

Разом з цим, після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», якою фактично накладено мораторій на виконання, утому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація та кола визначених осіб (пов'язаних з РФ), що фактично унеможливило подальшу спільну господарську діяльність ТОВ ПТК «Вуглепром» з суб'єктами підприємницької діяльності, зареєстрованими в РФ.

Крім цього, 23.04.2022 року набув чинності Закон України № 2198-ІХ від 14.04.2022 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», відповідно до якого внесено зміни до Кримінального кодексу України, а саме його положення доповнено статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору».

Не зважаючи на діючу заборону щодо співпраці з РФ, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді першого заступника генерального директора ТОВ ПТК «Вуглепром», діючи спільно з ОСОБА_18 , який був фактичним співвласником і генеральним директором ТОВ ПТК «Вуглепром», знаходячись на підконтрольній Україні території держави, усвідомлюючи здійснення відкритої збройної агресії РФ проти України та окупацію частини території України, вирішив продовжити виконання взятих на ТОВ ПТК «Вуглепром» зобов'язань щодо постачання матеріальних ресурсів до російської федерації, в тому числі на адресу TOB «ІК Інтермашстрой» та ТОВ «Картонно-паперовий комбінат».

Приблизно у той же період часу у ОСОБА_7 та ОСОБА_18 виник умисел, спрямований на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора. Також ОСОБА_7 достовірно усвідомлював, що з урахуванням повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України наведені дії є незаконними та призведуть до завдання шкоди Україні, оскільки продукція, експортером якого є ТОВ ПТК «Вуглепром», призначалась до підсанкційних підприємств російської федерації.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), вчинених громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

05.06.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.111-2 КК України.

06.06.2025 року старший слідчий в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковник юстиції ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні за № 22025000000000246 від 27.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри від 05.06.2025 року підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами відкритих джерел інформації (протоколи оглядів митних декларацій, що підтверджують факти поставки продукції до підприємств групи компанії ГАЗПРОМ (ІНТЕРМАШСТРОЙ) через транзитне підприємство БАКУ СТІЛ (Азербайджан)); протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, що містять листування ОСОБА_18 із ОСОБА_7 з приводу постачання до РФ продукції, виготовленої на потужностях ДЛМЗ; відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого; іншими доказами у кримінальному провадженні, які відповідно до ст. 222 КПК України на даному етапі не підлягають розголошенню під час досудового розслідування.

Таким чином, орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником, повідомивши ОСОБА_7 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, продовжити злочинну діяльність, вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні слідчий зазначав, що під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_7 , одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Зокрема, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України які вказують, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а також учинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

У зв'язку з викладеним та беручи до уваги те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

Так, застава, особисте зобов'язання чи порука із покладенням відповідних обов'язків, не усунуть ризик спілкування із іншими співучасниками злочину, а також ризик тиску на свідків у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_7 і надалі матиме можливість контактувати із іншими співучасниками злочину, й надалі узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ні гласними, ні негласними засобами контролю.

Крім цього, 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан на всій території України, який діє і на теперішній час.

Зважаючи на це, у відповідності до вимог ч. 5 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи його сімейне становище, вік, стан здоров'я, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий у своєму клопотанні просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року задоволено клопотаннястаршого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковника юстиції ОСОБА_10 , погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні за № 22025000000000246 від 27.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто по 10 год. 35 хв. 03 серпня 2025 року включно.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою встановлено до 60 днів, тобто по 10 год. 35 хв. 03 серпня 2025 року включно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується частково, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_19 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами відкритих джерел інформації (протоколи оглядів митних декларацій, що підтверджують факти поставки продукції до підприємств групи компанії ГАЗПРОМ (ІНТЕРМАШСТРОЙ) через транзитне підприємство БАКУ СТІЛ (Азербайджан)); протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, що містять листування ОСОБА_18 із ОСОБА_7 з приводу постачання до РФ продукції, виготовленої на потужностях ДЛМЗ; відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого; іншими доказами у кримінальному провадженні, які відповідно до ст. 222 КПК України на даному етапі не підлягають розголошенню під час досудового розслідування.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.

Так, слідчий суддя, надаючи оцінку наявності ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного, зазначив наступне.

Слідчим суддею враховано те, що наявні вагомі докази, які можуть свідчити про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, а тому в разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, йому буде призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Слідчим суддею враховано і вік підозрюваного, майновий стан, сімейний стан, стан здоров'я, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки вчинення кримінального правопорушення, те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, одружений, факт вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України в період військового стану, та зазначено, що в сукупності ці обставини вказують на наявність ризиків такої неправомірної поведінки підозрюваного, як переховування від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя зазначає в ухвалі про те, що можливість знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зумовлена на даний час тим, що органом досудового розслідування встановлено не всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, вказане кримінальне провадження має виняткову складність, на даний час досудове розслідування триває, проведено не всі слідчі (розшукові) дії, встановлюються можливі співучасники кримінального правопорушення, а також можливі об'єкти, які були або є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що мають значення для досудового розслідування даного кримінального провадження, у зв'язку із чим вказаний ризик слідчий суддя вважав доведеним.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд вважав доведеним, з огляду на те, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може вчинити дії, з метою примушування свідків та інших учасників кримінального провадження давати вигідні для нього показання.

При цьому, враховано, що у відповідності до ст. 23; ч. 4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому при перебуванні підозрюваного на свободі, не зможе запобігти ризику здійснення незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, що є ризиком визначеним п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи ризик продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, на переконання слідчого судді є доведеним, з огляду на обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, те, що інкримінована злочинна діяльність спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи захисника про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.

Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на характеристики особи підозрюваного не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.

Також, всупереч тверджень захисника, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Отже, судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення застави підозрюваному ОСОБА_7 , та вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про можливість у даному провадженні, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному ОСОБА_7 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України розмір застави.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки вирішенню питання про необхідність тримання особи під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Так, не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком.

Таким чином, із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України вбачається, що законодавець визначив можливість слідчого судді застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави і щодо злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 .

Тому колегія суддів вважає за можливе визначити ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що не буде суперечити чинному Кримінально-процесуальному кодексу України.

Так, як убачається з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008).

З плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань («Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium), § 44)

На переконання колегії суддів, у поданому клопотанні слідчим та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не доведено неможливості застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу -застави.

З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та позицію підозрюваного, беручи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного, дані про його особу, колегія суддів вважає за можливе у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Ураховуючи дані про особу підозрюваного, його репутацію, майновий та сімейний стан, вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також беручи до уваги ту обставину, що ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного продовжують існувати, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.

На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 03.08.2025 року, із визначенням застави у виді 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 03.08.2025 року.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 182, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

постановила:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 червня 2025 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотаннястаршого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні за № 22025000000000246 від 27.02.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 03 серпня 2025 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- не відлучатися із міста Дніпро без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити засіб електронного контролю.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 03 серпня 2025 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3