Справа № 761/24526/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4999/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
16 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою зі змінами та доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено терміном на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 11 серпня 2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій, з врахуванням поданих змін та доповнень від 15.07.2025 року, просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 серпня 2025 року включно - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 серпня 2025 року включно - відмовити.
Також просить у випадку якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 серпня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник ОСОБА_6 посилається на те, що сторона захисту вважає, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва повинна бути скасована у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 має бути відмовлено.
У поданих змінах та доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_30 ОСОБА_6 зазначає про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
На думку сторони захисту, долучені до матеріалів клопотання докази спростовують причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення з огляду на наступне.
- ОСОБА_7 не заперечує факт знайомства та спілкування з ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_10 є його давнім товаришем. В той же час заперечує факт збору будь-якої інформації про розташування підрозділів ЗС України, місць та координат виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України, а також передання такої інформації представникам рф чи ОСОБА_10 ;
- Долучений до матеріалів клопотання протокол огляду від 11 березня 2025 року, в ході якого було оглянуто файл з назвою «! (2)», який 06 квітня 2023 року о 10 год 08 хв ОСОБА_10 надіслав ОСОБА_11 від акаунту «Telegram» записаного в його телефонній книзі « ОСОБА_12 » ( НОМЕР_1 ) та який згідно протоколу належить ОСОБА_7 , насправді не має ніякого відношення до ОСОБА_7 , оскільки підозрюваному не належить та в його користуванні не перебував та не перебуває. Доказів зворотного стороною обвинувачення надано не було;
- Долучений до матеріалів клопотання протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зі зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17-21 жовтня 2024 року не має ніякого відношення до ОСОБА_7 , оскільки згідно вказаного протоколу акаунт месенджера «Telegram», зареєстрований за телефонним номером НОМЕР_2 , підписаний як « ОСОБА_13 » та з іменем користувача ОСОБА_14 , тобто номер телефону не належить ОСОБА_7 ;
Отримана в ході проведення НСРД інформація, вказана в протоколі, не містить доказів спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_10 , а розповсюджена нібито ОСОБА_7 інформація не підтверджується матеріалами НСРД. До прикладу, на 149 сторінці другого тому матеріалів клопотання міститься переписка в якій вказано: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_15, абонентський номер НОМЕР_3 , був у 20-21 заступником начальника по безпеці вантажних перевезень УкрЖД, 22-23 перейшов в пасажирські перевезення. Однак вказана інформація лише частково відповідає дійсності, оскільки дійсно з 23 березня 2018 року по 06 липня 2023 року ОСОБА_7 працював у AT «Укрзалізниця», однак вказані в переписці посади ніколи не займав, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_7 .
Це свідчить про те, що вказані дані передавала особа, яка ймовірно знайома з ОСОБА_7 , але точно не ОСОБА_7 , оскільки повідомлені дані, як вже вказувалося, є невірними.
Крім того, на 9 аркуші другого тому матеріалів клопотання містяться дані про контакт, який підписаний як « ОСОБА_16 » при цьому вказано номер телефону НОМЕР_3 , який 13 червня 2025 року виявлено та вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , однак будь-яка переписка з ОСОБА_10 відсутня, що підтверджує факт відсутності передачі будь-яких даних ОСОБА_10
- Вилучені в ході обшуку речі, такі як засіб для зміни голосу, індикатор поля селективний марки «RAKSA» (використовується для пошуку «жучків») продаються в вільному доступі. Інші вилучені речі, такі як ноутбуки, телефони та флеш-носії не мають ніякого відношення до кримінального провадження і знаходились у користуванні членів сім'ї ОСОБА_7 та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу;
- Номера мобільних телефонів, якими нібито користувався ОСОБА_7 при здійсненні злочинної діяльності, а саме №380936467531 та НОМЕР_17 не належать підозрюваному та не були виявлені під час обшуку за його місцем мешкання.
Також захисник посилається на відсутність підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор.
Апелянт зазначає, що дійсно санкція злочину, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, передбачає позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, однак небезпеку переховування від органів досудового розслідування та суду не можна вимірювати виключно суворістю покарання.
Даної позиції також притримується ЄСПЛ, зокрема у § 33 рішення по справі «В. проти Швейцарії» («W v. Switzerland») №14379/88 від 26.01.1993 р.) стверджує: «Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з урахуванням низки інших факторів, які або можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або ж зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою... При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, та його міжнародні контакти». У цій справі ЄСПЛ, враховуючи ряд обставин, зокрема, тяжкість інкримінованого заявнику злочину, того, що він був власником банку, мав значні кошти за кордоном та кілька паспортів, не мав сім'ї та був людиною нетовариською, визнав правомірним рішення національних судів про застосування до заявника тримання під вартою.
Саме про намір ухилитися від слідства і суду може свідчити, зокрема:
1) неявка за викликами до органів досудового розслідування та суду;
2) відсутність постійного місця проживання;
3) підбурювання співучасників до втечі;
4) висловлювання самого підозрюваного, обвинуваченого про намір втечі;
5) факти втечі від органів досудового розслідування та суду в минулому (у справах про раніше вчинені злочини).
Окрім протиправної поведінки, про ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду можуть свідчити й цілком правомірні дії підозрюваного/обвинуваченого, як-от: закриття рахунків в банку, продаж нерухомості, оформлення паспорту для виїзду за кордон, купівля проїзних квитків тощо).
В той же час таких дій ОСОБА_7 не вчиняв та вчиняти не збирається.
Крім того, ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має двох повнолітніх дітей, а саме ОСОБА_17 , 2000 року народження та ОСОБА_18 , 2005 року народження, які проживають на території, підконтрольній Україні, постійне місце проживання в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживає разом із сім'єю та тестем ОСОБА_19 , позитивно характеризується за місцями колишніх робіт та за місцем мешкання, раніше не судимий та жодного разу не притягався до кримінальної відповідальності, тривалий час страждає гіпертонічним захворюванням 1-го ступеня, повільно - прогресуючого перебігу, а також має проблеми з хребтом у вигляді остеохондроза, грижі та протрузії, а тому будь-які ризики, передбачені ст.177 КПК України, відсутні взагалі.
Ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків є взагалі абсурдним, оскільки свідки у кримінальному провадженні відсутні.
Речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, вже були вилучені під час проведення обшуку та знаходяться у слідчого, а тому відповідний ризик теж відсутній.
Також абсурдним є твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки на думку сторони захисту наявність підозри ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомим стимулом не вчиняти будь-які кримінальні правопорушення.
Крім того, з моменту вчинення злочину, що інкримінується ОСОБА_7 , до моменту затримання пройшло близько двох років та за цей час ОСОБА_7 не було вчинено жодного злочину, що спростовує твердження сторони обвинувачення про те що «він з високим ступенем імовірності продовжить вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється».
Також захисник посилаться на те, що із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України вбачається, що можливість суду не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках є правом суду.
При цьому, з врахуванням наведеного у сукупності, врахувавши процесуальну поведінку обвинуваченого та дані про його особу, який раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, сторона захисту вважає, що до ОСОБА_7 можливо застосувати заставу як альтернативний запобіжний захід, однак слідчим суддею не було наведено належних мотивів відмови у визначенні застави.
Щодо безпосереднього визначення розміру застави, апелянт вважає, що необхідно врахувати те, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , є особливо тяжким злочином, а тому в порядку п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В той же час, зважаючи на те, що органом досудового розслідування під час проведення обшуку 13 червня 2025 року за місцем мешкання ОСОБА_7 було вилучено всі збереження сім'ї, захисник вважає за необхідне клопотати про визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також у доповненнях до скарги ОСОБА_30 зазначає про чинення тиску з боку працівників правоохоронних органів на підозрюваного ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000813 від 13.09.2024 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.03.2023 року, на виконання доручення керівництва фсб рф, співробітник вказаного розвідувального органу громадянин російської федерації ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовує позивний «ОСОБА_30», створив на підконтрольній державній владі території України агентурну мережу з числа громадян України, діяльність якої спрямована на збір та передачу інформації щодо місць дислокації об'єктів військової інфраструктури, військової техніки, боєприпасів, особового складу військових формувань, суспільно-політичної обстановки, яка в подальшому використовувалась для планування та ведення бойових дій на території України з метою її захоплення.
З метою функціонування вказаної агентурної мережі, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 28.03.2023 року, ОСОБА_21 залучив до вказаної агентурної мережі в якості куратора громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який використовує позивні « ОСОБА_22 » та «ОСОБА_28», та мешкає у м. Донецьк Донецької області, довів до нього загальний злочинний план та доручив організувати на території України осередок зазначеної вище агентурної мережі та залучити до нього осіб, які мають сталі проросійські погляди.
У свою чергу, ОСОБА_10 , діючи на виконання завдання представника фсб рф ОСОБА_21 , здійснює пошук і залучення громадян України, які знаходяться на підконтрольній їй території для проведення розвідувально - підривної діяльності проти держави.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, але не пізніше 28.03.2023 року ОСОБА_10 залучив до конфіденційного співробітництва в інтересах спецслужби рф, громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запропонувавши йому здійснювати збір та передачу інформації щодо місць дислокації об'єктів військової інфраструктури, військової техніки, боєприпасів, особового складу військових формувань, суспільно-політичної обстановки, та з метою шифрування дійсних даних останнього надав йому позивний « ОСОБА_23 ».
ОСОБА_7 , будучи громадянином України, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, вступив у попередню змову з ОСОБА_10 та погодився надавати представникам іноземної організації фсб рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом збору та подальшої передачі їм інформації про переміщення, рух та розташування військового складу, техніки та озброєння Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Зв'язок з особами, які на конфіденційній основі здійснюють збір й передачу розвідувальної інформації та співробітником фб рф ОСОБА_21 (використовує номер мобільного телефону НОМЕР_4 , на який зареєстрований акаунт у месенджері «Telegram» з іменем користувача «ОСОБА_30»), ОСОБА_10 , здійснює з використанням мобільного телефону з номером НОМЕР_2 , на який зареєстрований акаунт у месенджері «Telegram» з власним обліковим записом « ОСОБА_14 ».
При цьому, ОСОБА_7 , діючи на виконання спільного з ОСОБА_10 злочинного умислу, направленого на допомогу представнику фсб рф у проведенні підривної діяльності проти України, передавав йому розвідувальну інформацію, використовуючи мобільні телефони, на які зареєстровані акаунти у месенджері «Telegram» з номерами: НОМЕР_3 (обліковий запис ОСОБА_24 ), НОМЕР_1 (обліковий запис ОСОБА_25 ) та НОМЕР_5 .
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.05.2023 року, ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного умислу, направленого на надання допомоги представнику іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, у зазначений вище спосіб надіслав ОСОБА_10 архів з назвою файлу «2.», у якому міститься інформація щодо проведення ОСОБА_7 вербувальних зустрічей з кандидатами в інтересах російської федерації.
Після чого, 10.05.2023 року о 10 год. 12 хв. ОСОБА_10 у месенджері «Telegram» у вказаний вище спосіб, надіслав отриманий від ОСОБА_7 архів ОСОБА_21 та повідомив, що отримав від «ОСОБА_29» вказане повідомлення.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу з ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.05.2023 року ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, надіслав йому у вищезазначений спосіб фото, у якому міститься таблиця з анкетними даними кандидатів на вербування, зокрема військовослужбовців ЗСУ та СБУ, а також списком посадових осіб, які є секретоносіями та працюють в AT «Укрзалізниця».
Після чого, 10.05.2023 року о 15 год. 45 хв. ОСОБА_10 у месенджері «Telegram» переслав вказане фото з таблицею ОСОБА_21 .
Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.05.2023 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи на виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_10 , надіслав йому ж у зазначений вище спосіб фото документу з написом «ІНФОРМАЦІЯ_5» та координатами НОМЕР_7, НОМЕР_8 та написом «ІНФОРМАЦІЯ_6» з координатами НОМЕР_9, НОМЕР_10.
Після чого, 24.05.2023 року о 14 год. 52 хв. ОСОБА_10 у месенджері «Telegram» у вказаний вище спосіб, надіслав фото ОСОБА_21 та повідомив, що вказана інформація відпрацьована « ОСОБА_26 ».
У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.06.2023 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виконуючи спільний злочинний умисел, у вищевказаний спосіб надіслав ОСОБА_10 скріншот картографічного веб- сервісу «Google Maps» з координатами: НОМЕР_11, НОМЕР_12, де розташовуються ІНФОРМАЦІЯ_17, а саме додаткове місце дислокації ІНФОРМАЦІЯ_7 в умовах воєнного стану. Окрім того, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 відомості щодо ІНФОРМАЦІЯ_16.
Після чого, 06.06.2023 року о 10 год. 32 хв. та 13 год. 44 хв. ОСОБА_10 у месенджері «Telegram» надіслав вказаний скрін-шот та голосове повідомлення з поясненням щодо розмови з « ОСОБА_26 » щодо вказаних відомостей ОСОБА_21 та повідомив, що отримав від «ОСОБА_29» цю інформацію.
Продовжуючи виконання спільного злочинного умислу з ОСОБА_10 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.06.2023 року ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у зазначений вище спосіб надіслав ОСОБА_10 скріншот екрану мобільного телефону, на якому містяться відомості щодо розташування ІНФОРМАЦІЯ_8 за координатами: НОМЕР_13, НОМЕР_14.
Після чого, 22.06.2023 року о 10 год. 05 хв. ОСОБА_10 у месенджері «Telegram» надіслав вказаний скріншот та голосове повідомлення з поясненням ОСОБА_21 та повідомив, що отримав від «ОСОБА_29» вказані відомості.
Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.08.2023 року, ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного умислу, направленого на сприяння представнику іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, у вищевказаний спосіб надіслав ОСОБА_10 два архіви з назвою «Desktop.zip» та «M.zip», у яких міститься файл формату «Блокнот» з відомостями щодо ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою: АДРЕСА_3, а також щодо ІНФОРМАЦІЯ_10 за адресою: АДРЕСА_4, відповідно.
Після чого, 01.08.2023 року о 19 год. 29 хв. та 19 год. 30 хв. ОСОБА_10 у месенджері «Telegram» у вказаний вище спосіб, надіслав вказані архіви ОСОБА_21 та повідомив, що вказана інформація відпрацьована « ОСОБА_26 ».
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.08.2023 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, надіслав ОСОБА_10 архів з назвою «333.zip», у якому міститься файл формату «pdf» із скріншотом картографічного веб-сервісу «Google Maps» з відомостями щодо розташування ІНФОРМАЦІЯ_11 з координатами НОМЕР_15, НОМЕР_16 та розміщення на них військової техніки ЗС України.
Після чого, 08.08.2023 року о 10 год. 22 хв. ОСОБА_10 у месенджері «Telegram» надіслав вказаний архів ОСОБА_21 , а о 15 год. 15 хв. ОСОБА_10 та голосове повідомлення з поясненням щодо розміщення техніки та повідомив, що вказана інформація відпрацьована « ОСОБА_26 ».
Передача представникам іноземної спецслужби інформації про місця розташування вказаних вище військових об'єктів, підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_7 та підприємств, що виробляють озброєння, може бути використана при проведенні підривної діяльності проти України шляхом планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, зменшення її потенціалу у сфері оборони, у тому числі шляхом проведення ударів по відповідних об'єктах та може нанести шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України: наданні іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
13.06.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, та того ж дня, останньому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
14.06.2025 року старший слідчий 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Шевчеківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначала, щонаявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- відповідями ДКР СБ України на доручення від 16.09.2024, 24.10.2024, 27.02.2025, відповідно до яких співробітник фсб рф ОСОБА_21 , а також громадяни України, які перебувають на ТОТ ОСОБА_10 та ОСОБА_27 , проводять розвідувально-підривну діяльність на шкоду державній безпеці України, здійснюючи вербування громадян України для збору інформації щодо переміщення та дислокації підрозділів ЗС України тощо;
- відповіддю на запит з AT «Українська оборонна промисловість» від 10.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України та завдання шкоди державній безпеці у разі потрапляння їх до іноземної сторони;
- відповіддю на запит з ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІНФОРМАЦІЯ_12) від 21.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами підрозділів Сил Оборони України та завдання шкоди державній безпеці у разі потрапляння їх до іноземної сторони;
- відповіддю на запит з в/ч НОМЕР_6 від 19.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами підрозділів Сил оборони України;
- відповіддю на запит з ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІНФОРМАЦІЯ_13) від 20.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України;
- протоколом огляду від 24.04.2025 року (протоколу за результатами проведення нс(р)д зняття інформації з електронних інформаційних систем №2/2/4-15814т від 17-21.10.2024), на якому зафіксоване листування ОСОБА_10 з ОСОБА_21 та у якому перший передає відомості про ІНФОРМАЦІЯ_14, отримані від ОСОБА_7 , переслані від нього повідомлення, а також наявна фотографія паспорту ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду від 11.03.2025 року, у якому відображено, що архіви із файлами, які містять відомості щодо створення агентурної мережі з числа громадян України та планів їх фінансового забезпечення - створений ОСОБА_7 ;
- протоколом обшуку від 13.06.2025 року, у ході якого виявлений та вилучений мобільний телефон останнього, у якому наявний контакт та листування з ОСОБА_10 , засіб для зміни голосу та інші речі і документи;
- протоколом огляду від 13.06.2025 року;
- протоколом допиту підозрюваного від 13.06.2025 року;
- іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
У клопотанні слідчого зазначено, що отримані на цьому етапі досудового розслідування докази, отримані у спосіб передбачений КПК України і вказують на вірогідну причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_7 , одержавши відомості про звернення слідчого до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Таким чином, орган досудового розслідування за погодженням з процесуальним керівником, повідомивши ОСОБА_7 про підозру, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи суспільно небезпечний характер вчиненого підозрюваним вищевказаного кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яка полягає у позбавленні волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, є всі підстави вважати, що підозрюваний може залишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України за кордон або на тимчасово окуповану територію, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочин та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладених обставин жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Так, застава, особисте зобов'язання чи порука із покладенням відповідних обов'язків, не усунуть ризик спілкування із іншими співучасниками злочину, а також тиску на свідків у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_7 і надалі матиме можливість контактувати із іншими співучасниками злочину, й надалі узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ні гласними, ні негласними засобами контролю.
Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення рф на територію України, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на протистояння зс рф, фсб рф, інших військових формувань держави-агресора та деокупацію окремих територій України, небезпека вчинення підозрюваним вищезазначених дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Згідно із ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Приймаючи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи його сімейне становище, вік, стан здоров'я, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий у клопотанні просила застосувати до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено терміном на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 11 серпня 2025 року включно.
З такими висновками колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
- відповідями ДКР СБ України на доручення від 16.09.2024, 24.10.2024, 27.02.2025, відповідно до яких співробітник фсб рф ОСОБА_21 , а також громадяни України, які перебувають на ТОТ ОСОБА_10 та ОСОБА_27 , проводять розвідувально-підривну діяльність на шкоду державній безпеці України, здійснюючи вербування громадян України для збору інформації щодо переміщення та дислокації підрозділів ЗС України тощо;
- відповіддю на запит з AT «Українська оборонна промисловість» від 10.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України та завдання шкоди державній безпеці у разі потрапляння їх до іноземної сторони;
- відповіддю на запит з ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІНФОРМАЦІЯ_12) від 21.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами підрозділів Сил Оборони України та завдання шкоди державній безпеці у разі потрапляння їх до іноземної сторони;
- відповіддю на запит з в/ч НОМЕР_6 від 19.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами підрозділів Сил оборони України;
- відповіддю на запит з ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІНФОРМАЦІЯ_13) від 20.03.2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України;
- протоколом огляду від 24.04.2025 року (протоколу за результатами проведення нс(р)д зняття інформації з електронних інформаційних систем №2/2/4-15814т від 17-21.10.2024), на якому зафіксоване листування ОСОБА_10 з ОСОБА_21 та у якому перший передає відомості про ІНФОРМАЦІЯ_14, отримані від ОСОБА_7 , переслані від нього повідомлення, а також наявна фотографія паспорту ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду від 11.03.2025 року, у якому відображено, що архіви із файлами, які містять відомості щодо створення агентурної мережі з числа громадян України та планів їх фінансового забезпечення - створений ОСОБА_7 ;
- протоколом обшуку від 13.06.2025 року, у ході якого виявлений та вилучений мобільний телефон останнього, у якому наявний контакт та листування з ОСОБА_10 , засіб для зміни голосу та інші речі і документи;
- протоколом огляду від 13.06.2025 року;
- протоколом допиту підозрюваного від 13.06.2025 року;
- іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Так слідчий суддя в ухвалі зазначив про те, що оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_7 , який є цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, а також дані про особу підозрюваного, який матиме змогу використовувати свої вміння, здобуті під час проходження служби в підрозділах МВС України, в їх сукупності, слідчий суддя, прийшов до висновку про доведеність у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Крім того, існує ризик того, що підозрюваний в змозі знищити, спотворити чи сховати будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей час не встановлені всі обставини кримінального провадження, досудове розслідування триває, під час якого проводяться слідчі дії.
З огляду на те, що лише 13.06.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку із чим йому достеменно стало відомо про обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, а також він ознайомився із доказами, якими його підозра обґрунтована, зокрема, що долучені до цього клопотання, він може безперешкодно знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, однак ще не були виявлені органом досудового розслідування.
При цьому, оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя вірно виходив із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від потерпілого у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд можеобґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та дослідження їх судом.
Існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення нового кримінального правопорушення або продовження вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою, у зв'язку з тим, що на цей час вторгнення Російської Федерації на територію України триває. При цьому ОСОБА_7 підозрюється в державній зраді в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб.
Також під час надання оцінки наявності вказаних ризиків, слідчим суддею також враховано, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який наразі триває.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що стороною захисту не спростовано висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відсутні підстави для застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, у тому числі, у виді особистої поруки або домашнього арешту.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються.
При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання апелянта на характеристики особи підозрюваного не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Також, всупереч тверджень захисника, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Отже, судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, з врахуванням положення частини 4 статті 183 КПК України, з врахуванням злочину, вчинення якого інкримінується підозрюваному та дію запровадженого у Україні воєнного стану, слідчим суддею обґрунтовано не застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
З огляду на викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про необґрунтованість мотивів слідчого судді щодо незастосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги із змінами та доповненнями захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4