про відмову у відкритті провадження
08 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/3748/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позовачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі), звернулись в суд з позовом до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у реєстрації права власності на квартиру;
- зобов'язати відповідача - Сучевенську сільську раду Чернівецької області через «Центр надання адміністративних послуг» здійснити реєстрацію заяви № 65848357 відповідачі від 17.03.2025 року про реєстрацію їхнього права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,1 м.кв., яка складається з двох кімнат житловою площею 27,6 м.кв. (перша кімната - 11,2 м.кв., друга - 16,4 м. кв), кухні (5,8 м. кв.), поєднаної вбиральні (2,69 м. кв.), коридору (4,55 м. кв), вбудованої шафи (0,72 м. кв), обладнана балконом(2,5 м. кв).
Відповідно ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст.171 КАС України).
Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених статті 171 КАС України, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин в даній справі по своїй правовій суті є визнання за позивачами права власності на квартиру, яка знаходиться м. Куп'янськ Харківської області, що зумовлено відмовою відповідача у внесенні відомостей про право власності на вказану квартиру про її пошкодження до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, та розраховувати на отримання компенсації.
В свою чергу, як слідує з доданих до позовної заяви документів, вказана відмова відповідача зумовлена тим, що згідно п.3 ст.10, п.5 ст.23, п.8 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", оскільки після завершення строку встановленого ч.3 ст.23 цього Закону не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення, а саме не отримано державним реєстратором відомостей з реєстрів та документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєсровані речові права до 1 січня 2013 року.
Поряд з цим, позивачі вказують на те, що є власниками вказаної квартири.
Тобто, позовні вимоги у справі заявлено з метою поновлення/реалізації порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі стосуються питання про підтвердження права власності на майно і можуть впливати на майнові права та інтереси позивачів - суд незважаючи на участь у спорі суб'єкта, який наділений владними повноваженнями, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява про визнання права власності на земельну ділянку (пай) подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів. Власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не пов'язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів позивачів стосовно набуття права власності на майно.
Та обставина, що відповідачем у справі визначено місцевий орган виконавчої влади не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а відтак на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 та 18.04.2018 у справах №761/33504/14-а та №802/950/17-а, відповідно, та постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №305/216/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сучевенської сільської ради, про зобов'язання вчинити дії стосовно нерухомого майна.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. У відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області - відмовити.
2. Роз'яснити позивачам, що розгляд даного спору підлягає в порядку цивільного судочинства.
3. Копію ухвали надіслати представнику позивачів, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В. Боднарюк