Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 серпня 2025 року справа № 520/8589/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахузання та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 27.02.2022 по 26.12.2022;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу довідки про вартість речового майна, що належало до видачі та непроведення виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 26.12.2022;
- зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 26.12.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно за період з 27.02.2022 по 26.12.2022;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого харчування з 27.02.2022 по 26.12.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого харчування за період з 27.02.2022 по 26.12.2022;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу щодо ненарахування т невиплати надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 247% посадового окладу з 01 по 26 грудня 2022 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за входження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% посадового окладу з 01 по 26 грудня 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 01.12.2022 по 26.12.2022;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 01.12.2022 по 26.12.2022;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» від 17.09.2014 №460;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією» від 17.09.2014 №460;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період 27.02.2022 - 26.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 позивача виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 26.12.2022. Проте, при звільненні відповідач не здійснив розрахунку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022.
Водночас вказав, що відповідачем під час його звільнення не видано довідку-розрахунок (вартість) за неотримане речове майно військовослужбовця, не нараховано та не виплачено компенсацію за неотримане речове майно за період з 27.02.2022 по 26.12.2022.
Крім того вказав, що відповідачем під час його звільнення не нараховано та не виплачено компенсацію вартості не отриманого харчування з 27.02.2022 по 26.12.2022.
Також вказав, що відповідачем під час проходження військової служби не нараховано та не виплачено позивачу допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.
Водночас, зазначив, що станом на момент звільнення з військової служби вислуга років у Збройних Силах України становить 2 роки 03 місяці 13 днів. Відтак позивач вважає, що має право на отримання одноразової допомоги відповідно до Порядку № 460. Однак при звільненні з військової служби вказана допомога виплачена не була.
Зазначив, що відповідач нараховував йому грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, а слід, на його думку, з 01.01.2022 розраховувати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 позовну заяву у цій справі залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги відповідно до кількості учасників справи. На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач за допомогою системи «Електронний суд» 18.05.2023 надіслав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022 нарахована та виплачена позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 у розмірі 10 892,75 грн, що підтверджується довідкою Військової частини від 18.05.2023 № 10/1037 про виплату індексації грошового забезпечення позивачу.
Щодо видачі довідки про вартість речового майна, нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно зазначив, що у відповідача відсутній обов'язок для складання та видачі довідки про вартість речового майна та нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно, посилаючись на пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 178 та Інструкцію № 232, а саме - відсутність заяви (рапорту) військовослужбовця за місцем військової служби.
Щодо компенсації вартості неотриманого харчування відповідач зазначає, що позивач зарахований на всі види забезпечення, в тому числі забезпечений триразовим харчуванням за рахунок держави з моменту зарахування до списків частини. Вказав, що рапортів на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову від харчування від позивача протягом всього строку служби не надходило, відповідних наказів про зняття з харчового забезпечення відносно позивача не видавалось, відтак, на переконання відповідача, позивач не набув права на компенсацію харчування.
Щодо нарахування та виплати відповідачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без урахування сум щомісячної грошової допомоги винагороди, установленої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 відповідач у відзиві вказав, що відповідачу виплачена матеріальна допомога у повному обсязі відповідно до вимог розділу ХХІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом МОУ № 260.
Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% посадового окладу з 01 по 26 грудня 2022 року, та нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 01.12.2022 по 26.12.2022 та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначив, що вказані виплати проведені відповідачем.
Зазначив, що відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця із використанням інших величин, аніж показник прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2018.
Позивач правом надання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення Військової частини НОМЕР_1 відповідно до мобілізаційного плану з 27.02.2022, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.02.2022 № 43, копія якого наявна у матеріалах справи.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 №349 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення, звільненого з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.12.2022 № 400-Рс, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років), з 26.12.2022.
Вказаним наказом встановлено, що позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік.
Також встановлено виплатити надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 247% посадового окладу з 1 по 26.12.2022.
Крім того, вказаним наказом встановлено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 460 за 9 календарних місяців.
У позовній заяві позивач наполягає на тому, що станом на день прийняття наказу про звільнення йому не проведено відповідачем нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV за період з 27.02.2022 по 26.12.2022.
Крім того у позовній заяві зазначив, що на його думку, він має право на отримання довідки про вартість речового майна, грошової компенсацію за неотримане речове майно, проте відповідач не виконав вказаного обов'язку.
Також у позовній заяві зазначив, що відповідач при звільненні не нараховано та невиплачено компенсацію харчування.
Водночас вказав, що йому нараховано та виплачено відповідачем грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, без урахування сум щомісячної грошової допомоги винагороди, установленої Постановою Кабінету Міністрів України № 168.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати:
- індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022;
- щодо невидачі йому під час звільнення довідки-розрахунку про вартість неотриманого речового майна військовослужбовця та грошової компенсації за неотримане речове майно;
- щодо ненарахування та невиплати позивачу відповідачем грошової компенсації за харчування;
- щодо ненарахування та невиплати позивачу відповідачем грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без урахування сум щомісячної грошової допомоги винагороди, установленої Постановою Кабінету Міністрів України № 168;
- щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% посадового окладу з 01 по 26 грудня 2022 року;
- щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороду у розмірі 100 000,00 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду;
- щодо виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 460 за 9 календарних місяців;
- щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.01.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного нового календарного року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є:
- наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати відповідачем позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022;
- наявність або відсутність правових підстав для видачі позивачу під час звільнення довідки-розрахунку про вартість неотриманого речового майна військовослужбовця та грошової компенсацію за неотримане речове майно;
- наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати відповідачем позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без урахування сум щомісячної грошової допомоги винагороди, установленої Постановою Кабінету Міністрів України № 168.
- наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% посадового окладу з 01 по 26 грудня 2022 року;
- наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу винагороду у розмірі 100 000,00 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- наявність або відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні;
- наявність або відсутність правових підстав для здійснення відповідачем перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного нового календарного року.
Щодо наявності нарахування та виплати позивачу відповідачем індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон України №1282-ХІІ).
Приписами статті 2 Закону України №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону України №1282-ХІІ (у редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації - з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі з 01.01.2016 - 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 №1078 (далі по тексту - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі - з 01.01.2016 - 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141 внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: «виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік».
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, суд враховує, що статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відтак, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Відповідно до довідки Військової частини від 18.05.2023 № 10/1037 про виплату індексації грошового забезпечення позивачу відповідачем виплачено останньому індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу відповідачем індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022, оскільки індексація грошового періоду за спірний період виплачена позивачу.
Відтак позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача видати довідку про вартість речового майна, нарахувати та виплатити компенсацію за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII) у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України № 2011-XII, постановою від 16.03.2016 № 178 Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі по тексту - Порядок № 178).
За змістом пункту 3 указаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.
Водночас грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку № 178).
З системного аналізу указаних правових норм вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно гарантується державою, після звільнення військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов'язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою, а тому суд відхиляє наведені у відзиві доводи відповідача про ненадходження рапорту про виплату компенсації за не отримане речове майно.
У той же час, згідно п. 2 преамбули Порядку № 178 визначено, що Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ та Міністерству інфраструктури привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.
З системного аналізу абзацу другого частини першої статті 9-1 Закону України № 2011-XII вбачається, що законодавець делегував Міністерству оборони визначати норми і строки забезпечення військовослужбовців речовим забезпеченням, а Кабінету Міністрів визначати порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців. При цьому, виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно нерозривно пов'язана з нормами і строками забезпечення військовослужбовців речовим забезпеченням.
Наказом Міноборони України від 29.04.2016 № 232 затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період (далі по тексту - Інструкція № 232).
Відповідно до абзацу 2 пункту 28 розділу ІI Інструкції № 232 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, військовослужбовцям, призваним під час мобілізації на особливий період та курсантам ВВНЗ видається у власність.
Згідно пункту 4 розділу III Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 178
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Порядком № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Перелік предметів речового майна із визначенням закупівельної вартості на початку кожного року структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за формування та виконання бюджетної програми (підпрограми) надає до ЦУРЗ.
ЦУРЗ з урахуванням наданої інформації щодо закупівельної вартості на предмети речового майна складає довідник цін, який доводить до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.
Оплата вартості пошиття предметів обмундирування та взуття, а також виплата грошової компенсації здійснюються за рахунок відповідних статей кошторису Міністерства оборони.
Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу (крім курсантів ВВНЗ, військовослужбовців строкової служби та військових ліцеїв), які проходили військову службу, нарахування заборгованості здійснюється:
під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.
У разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
У разі дострокового звільнення осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, у зв'язку із скороченням штатів, хворобою та за сімейними обставинами таке утримання не проводиться. Військовослужбовці забезпечуються речовим майном, яке не було отримане впродовж служби, право на отримання якого настало, або їм виплачується грошова компенсація за цінами, що діють на час звільнення.
Згідно пункту 17 розділу III Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Пункт 29 розділу V Інструкції №232 визначає, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу, предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19 зазначив, що чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Як вказав суд касаційної інстанції, зі змісту положень Інструкції № 232 вбачається, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців суд вважав доречним порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини 1 статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
Повертаючись до розгляду вказаної справи, суд вважає за необхідне звернутись до положень статті 125 КЗпП України відповідно до якої працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).
Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.
Отже діюче трудове законодавство передбачає можливість виплати робітникам компенсації за зношування (амортизацію) належних їм інструментів, які використовуються ним для потреб підприємства, установи, організації.
Виходячи з системного аналізу вказаних положень діючого законодавства суд дійшов висновку, що компенсація вартості речового майна є своєрідним інструментом за рахунок якого військовослужбовцю, який звільняється з військової служби виплачується компенсація вартості не отриманого ним речового майна, яке згідно положень Інструкції № 232 повинно було перейти у його власність, що відповідає положенням статті 125 КЗпП України.
Як свідчать положення пункту 17 розділу III та пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у позивача, як військовослужбовця призваного за призовом під час мобілізації на особливий період за наслідками звільнення з військової служби не виникло право на отримання предметів речового майна особистого користування, які не були отримані ним за період проходження служби, а тому відповідно у відповідача відсутній обов'язок видати останньому довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за цей період.
Відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у даній частині.
Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати позивачу відповідачем грошової компенсації вартості неотриманого харчування з 27.02.2022 по 26.12.2022, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, за правилами статті 9-1 Закону України № 2011-XII продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена, зокрема, продовольчим забезпеченням.
Доказів того, що у період проходження служби з 27.02.2022 по 26.12.2022 позивач був позбавлений або не отримував харчування у необхідному обсязі, останнім не надано. Крім іншого, суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає компенсації за недоотримане у воєнний час продовольче забезпечення.
За таких обставин заявлені позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, суд зазначає наступне.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони ( пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 704).
Відповідно до статті 9 Закону України № 2011-XII, Постанови Кабінету Міністрів України № 704, наказом Міністерства оборони України, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260 (далі по тексту - Порядок № 260).
Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64 та «Про загальну мобілізацію» № 69 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України № 704), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, приписи пункту 1 статті 10-1 Закону України № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Положення четвертої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова Кабінету Міністрів України № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, запроваджена Постановою Кабінету Міністрів України № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Водночас у пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Верховний Суд у постановах від 08.08.2024 у справі № 240/26703/23, від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 23.09.2024 у справі № 240/33138/23, від 01.10.2024 у справі № 120/16764/23, від 26.11.2024 у справі № 240/1800/24, від 29.01.2025 у справі № 240/34080/23 висловив правову позицію щодо питання, чи ураховується передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Так, відповідаючи на вказане питання Верховний Суд у наведених постановах зазначив, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою Кабінету Міністрів України № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Також Верховний Суд констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону України № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Зважаючи на висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168, відповідач діяв правомірно.
Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати позивачу надбавки за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% посадового окладу з 01 по 26 грудня 2022 року, та нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 01.12.2022 по 26.12.2022 та виплати одноразової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2022 № 349 позивачу встановлено виплатити надбавку за проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 247% посадового окладу з 1 по 26.12.2022.
Крім того встановлено, виплатити додаткову винагороду, за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в умовах періоду дії воєнного стану (з розрахунку 100000,00 грн) з 1 по 26.12.2022 у сумі 83870,97 грн.
Також встановлено, виплатити право на отримання одноразової допомоги відповідно до Порядку № 460.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 № 10 про виплату грошового забезпечення при звільнені позивачу виплачено:
- надбавку за особливості проходження служби у розмірі 2221,54 грн;
- премію у розмірі 5655,51 грн;
- додаткову бойову винагороду у розмірі 83870,97 грн;
- одноразову грошову допомогу у розмірі 4848,03 грн.
Таким чином, відповідно до вказаної довідки позивачу вказані складові виплачено відповідачем, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.01.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного нового календарного року, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято постановою «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України № 704).
Згідно пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018.
Згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1052 до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.
Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова Кабінету Міністрів України № 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою Кабінету Міністрів України № 1294.
При цьому, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відтак, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 діяв до моменту скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 у межах справи № 826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
З 29.01.2020 була відновлена юридична дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відтак, з 29.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України № 103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.
З вказаного вбачається, що 29.01.2020 настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
З 01.10.2020 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII визначено, що станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1921,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX встановлено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2102,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX визначено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.
З викладеного вбачається, що грошове забезпечення позивача повинно обчислюватися відповідачем:
- у період з 27.02.2022 - 31.12.2022 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Відтак, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу з 01.01.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є законними та підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд звертає увагу, що відповідач у справі фактично заперечує нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу з 27.02.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, у даному випадку належним способом відновлення порушеного права позивача є саме:
- зобов'язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2022 - 26.12.2022 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Предметом спору є правовідносини, які виникли у зв'язку зі стягненням заробітної плати.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а докази понесення ним інших судових витрати відсутні, виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права звернутися з заявою про повернення надміру сплачених коштів у розмірі 1073,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 26.12.2022, з урахування раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 27.02.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.02.2022 - 26.12.2022 - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 08.08.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА