Справа № 500/3242/25
08 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 2), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 28.01.2025 №191950011003 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) періодів її роботи та перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення та з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога Тернопільського облшкірвендиспансеру (Тернопільського обласного комунального клінічного шкірно-венерологічного диспансеру);
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати з 21.01.2025 ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди її роботи та перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення та з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога Тернопільського облшкірвендиспансеру (Тернопільського обласного комунального клінічного шкірно-венерологічного диспансеру), провівши перерахунок пенсії із врахуванням проведених виплат.
Позов обґрунтований тим, що позивач 14.11.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільський області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням кратності страхового стажу (зарахування окремих періодів у подвійному розмірі). Відповідач 2 листом від 28.11.2024 відмовив зарахувати стаж у подвійному розмірі.
На два повторні звернення про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 отримала рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №191950011003 від 13.01.2025 та від 28.01.2025, якими їй відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що право на подвоєння стажу у шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах мають лише медичні працівники, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекції та паразитичні хвороби людини згідно Переліку, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.1995 № 133. Крім того, в долученій до заяви довідці від 31.12.2024 №650 не зазначено підтвердження роботи зі шкідливими збудниками.
З такими діями відповідача 2 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу окремих періодів роботи у подвійному розмірі позивач не погоджується, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
13.06.2025 від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив, в якому відповідач 2 заперечує проти позовних вимог та зазначає, що за результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 були винесені рішення від 13.01.2025 №191950011003 та від 28.01.2025 №191950011003 про відмову в перерахунку пенсії. При цьому в довідці від 31.12.2024 №650 наданій ОСОБА_1 , яка видана «Тернопільським обласним клінічним шкірно-венерологічним диспансером», не зазначено на роботах з якими особливо небезпечними, небезпечними інфекційними чи паразитарними хворобами людини була зайнята, та відсутня інформація про періоди перебування у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 і перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Враховуючи зазначене, відповідач 2 вважає, що відсутні правові підстави для здійснення перерахунку та врахування періодів роботи з 15.08.1979 по 30.08.1982, з 15.10.1985 по 20.07.1988, з 03.10.1988 по 31.12.2003 в подвійному розмірі (а.с.31-32).
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. Зауважує, що згадана довідка не містить повної інформації, необхідної для встановлення пільг по обчисленню стажу за періоди роботи з 15.08.1979 по 30.08.1982, з 15.10.1985 по 20.07.1988 та з 03.10.1988 по 31.12.2023, а також відсутні відомості про перебування/не перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Окрім того, у наданій позивачкою довідці наявні відомості про відпустку по догляду лише за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивачкою було надано інформацію ще про дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звертає увагу, що для вирішення питання зарахування вищезазначених періодів роботи в подвійному обчислені позивачці слід було надати уточнюючу довідку (а.с.66-67).
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
14.11.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про надання інформації чи при призначенні їй пенсії до страхового стажу враховано у подвійному розмірі періоди роботи з 15.08.1979 по 30.08.1982, з 15.10.1985 по 20.07.1988 та з 03.10.1988 по 31.12.2003 відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ (а.с.16).
Листом від 28.11.2024 відповідачем 2 повідомлено, що для вирішення питання зарахування періодів роботи з 15.08.1979 по 30.08.1979, з 15.10.1985 по 20.07.1988 та з 03.10.1988 по 31.12.2003 в подвійному обчисленні позивачці слід представити уточнюючу довідку про те, що у вказаних періодах вона не перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і в додатковій відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку 6 років (а.с.17).
ОСОБА_1 07.01.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про перерахунок пенсії (а.с.44-45)
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 13.01.2025 №191950011003 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки відсутні підстави на перерахунок пенсії з підстав зміни страхового стажу, набутого до 01.01.2004. В наданій довідці №650 від 31.12.2024 не зазначено підтвердження роботи зі шкідливими збудниками (а.с.50).
21.01.2025 позивачка повторно звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про перерахунок пенсії (а.с.46-47).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого від 28.01.2025 №191950011003 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Підставою відмови вказано, що у долученій до заяви довідці про те, що ОСОБА_1 працювала в «Тернопільському обласному клінічному шкірно-венерологічному диспансері» не зазначено підтвердження роботи зі шкідливими збудниками. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити в перерахунку пенсії - зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 відповідно до Закону №1058-ІV (а.с.51).
Позивач не погоджується з таким рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області, вважає його протиправним та такими, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 цього ж Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом 16 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
З аналізу наведених норм вбачається, що особа має право на пільгове обчислення страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, лише за періоди роботи до 01.01.2004, а після 01.01.2004 пільговий порядок застосовується лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До 15.08.2003 діяла редакція статті 60 Закону № 1788-XII, яка передбачала, що робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З 15.08.2003 ця стаття визначала, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З 10.06.2018 редакція статті 60 Закону № 1788-XII передбачає, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Визначальним питанням для віднесення періоду роботи до стажу, який зараховується у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII до 31.12.2003 (у разі призначення іншої пенсії, ніж передбачена цим законом, зокрема, не за вислугу років, а за віком як у спірному випадку) є саме робота, яку виконувала особа.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення, з 03.09.1990 по 25.06.2021 на посаді лікаря-дерматовенеролога в Тернопільському облшкірвендиспансері (а.с.14).
Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнята/переведена на таку посаду (роботу) (а.с.14).
Про цей період трудової діяльності відповідачу 2 при повторній заяві надано довідку комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» від 31.12.2024 №650 про те, що позивачка прийнята на посаду патронажної медсестри поліклінічного відділення Тернопільського облшкірвендиспансеру з 15.08.1979; 17.11.1981 переведена в другий стаціонарний відділ черговою медсестрою; звільнена з посади 30.08.1982; прийнята на посаду 15.10.1985 на 0,5 ставки медичної сестри згідно графіку роботи: 16:00-20:00 год. Тернопільського облшкірвендиспансеру; звільнена із займаної посади 20.07.1988; прийнята на посаду 03.10.1988 медичної сестри диспансерного відділення Тернопільського облшкірвендиспансеру; переведена на посаду лікаря 01.08.1989; переведена на посаду лікаря-дерматовенеролога 03.09.1990; звільнена з роботи 25.06.2021.
У цій же довідці зазначено, що відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» та статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Позивачка має право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі (працюючи на посаді медсестри диспансерного відділення та лікаря-дерматовенеролога працювала із збудниками хвороб, таких як: сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроскопія, короста та демодекоз) та за період роботи в закладі не перебувала у відпустці по догляду за дитиною 1989 року народження (а.с.20).
Також в цій довідці зазначено, що Тернопільський обласний комунальний клінічний шкірно-венерологічний диспансер реорганізований (перетворений) в комунальне некомерційне підприємство “Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» Тернопільської обласної ради відповідно до рішення сесії Тернопільської обласної ради від 04.06.2019 №1375.
Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909) передбачено, що до закладів і установ віднесені: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. В зазначених закладах і установах право на призначення пенсії за вислугу років мають право: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Статтею 7 зазначеного Закону регламентовано, що лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Довідкою КНП «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» від 31.12.2024 №650 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно обслуговувала хворих на небезпечні інфекційні захворювання, які входять до переліку хвороб, вказаних у наказі Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" від 19.07.1995 за №133, який був чинним до 09.10.2024.
Ця довідка та відомості трудової книжки позивачки підтверджують її трудову діяльність у період з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення та з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога Тернопільського облшкірвендиспансеру. Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебувала на посаді медичного працівника, а саме медсестри та лікаря КНП «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер», робота позивачки у ці періоди пов'язана із особливо небезпечними, небезпечними інфекційними та паразитарними хворобами людини, а тому підлягає зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі.
При цьому позивачка надала відповідачам та суду довідку Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» Тернопільської обласної ради від 20.05.2021 № 232, про те, що у період часу з 28.06.1988 по 12.07.1988, з 23.01.1991 по 25.01.1991, з 05.08.1996 по 22.08.1996, з 25.11.1996 по 31.12.1996, з 13.04.2020 по 24.04.2020 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, а з 12.10.1992 по 30.05.1994 перебувала у відпустці по догляду за дитиною (а.с.11).
Спірні періоди виключають період перебування ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною та якраз визначені з урахування періодів перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати.
Також судом встановлено, що позивачка є матір'ю двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосовно використання відпустки по догляду за другою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , то у довідці комунального некомерційного підприємства «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер» від 31.12.2024 №650 зазначено, що ОСОБА_1 за період роботи в закладі не перебувала у відпустці по догляду за дитиною 1989 року народження (а.с.20). При цьому така довідка видавалася з урахуванням листа ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.11.2024 на перше звернення позивачки, у якому відповідач 1 зауважив, що для вирішення питання зарахування цього періоду треба надати довідку щодо не перебування у відпустці по догляду за дитиною. Тому спірний період з 03.10.1988 по 31.07.1989, на який припадає народження другої дитини, враховуючи, що позивачка не перебувала у відпустці по догляду за дитиною, підлягає зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі.
За таких обставини справи, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача 2 щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення та з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога Тернопільського облшкірвендиспансеру у подвійному розмірі, а тому оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 28.01.2025 №191950011003 слід визнати протиправним та скасувати.
Стосовно того, хто з відповідачів має вирішувати питання про зарахування стажу у подвійному розмірі та проведення перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною (збільшенням) страхового стажу, то суд вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області є належним відповідачем за цією вимогою, а не ГУ ПФУ в Тернопільській області, як помилково вказує представник позивача.
Такого висновку суд дійшов аналізуючи норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, який вказує, що за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що розглядає заяву та документи про призначення/перерахунок пенсію з прийняттям відповідного рішення, а структурний підрозділ органу, до якого звернувся заявник, лише формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу, жодного рішення по такій заяві не приймає.
У цій справі структурним підрозділом органу, що розглядав заяву позивача від 21.01.2025, було визначено ГУ ПФУ в Донецькій області. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з перерахунком пенсії позивачу шляхом зарахування спірного страхового стажу у подвійному розмірі.
Строки перерахунку призначених пенсій, визначені у частині четвертій статті 45 Закону № 1058-IV. Така передбачає, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Пенсія за віком, призначена позивачу не підпадає під виключення, передбачені цією нормою. З заявою про перерахунок пенсії після зарахування стажу у подвійному розмірі позивач звернулася 21.01.2025, тому перерахунок пенсії має бути проведений з 01.02.2025 (з першого числа місяця), а не з 21.01.2025, як просить позивач у позовній заяві.
Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення та з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога Тернопільського облшкірвендиспансеру у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ та зобов'язання цього відповідача зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення та з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога Тернопільського облшкірвендиспансеру, та провести ОСОБА_1 перерахунок (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 01.02.2025. В позові до ГУ ПФУ в Тернопільській області слід відмовити.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Донецькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 08.04.2025 (а.с.23).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2025 №191950011003 щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII періодів роботи на посаді медсестри диспансерного відділення з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді лікаря-дерматовенеролога Тернопільського облшкірвендиспансеру з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 в Тернопільському обласному комунальному клінічному шкірно-венерологічному диспансері.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII періоди роботи з 03.10.1988 по 31.07.1989 на посаді медсестри диспансерного відділення, з 03.09.1990 по 22.01.1991, з 26.01.1991 по 04.08.1996, з 23.08.1996 по 24.11.1996, з 01.01.1997 по 31.12.2003 на посаді лікаря-дерматовенеролога в Тернопільському обласному комунальному клінічному шкірно-венерологічному диспансері, здійснивши перерахунок пенсії за віком з 01.02.2025, з урахуванням раніше проведених платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, місто Слов'янськ, Донецька область, 84122, тимчасова адреса для листування: вулиця Надії Алексєєнко, 106, місто Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13486010).
Повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.