Справа № 500/2854/25
07 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 90 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, а також заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 11.06.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення, до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.
Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 11.06.2025 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску, зокрема копією грошового атестату, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 при звільненні ОСОБА_1 03.02.2025 з військової служби.
На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, тому в інтересах позивача направлялись адвокатські запити. Представник позивача отримав відповідь від 07.04.2025 №1399, відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Позивач при звільненні знав, які виплати йому провели, але він не міг знати, які складові грошового забезпечення враховані при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки. Моментом, коли позивачу стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання відповіді на адвокатський запит - 07.04.2025.
Ухвалою суду від 18.06.2025 витребувано в Військової частини НОМЕР_1 докази: всі матеріали, що стосуються предмета позову, у тому числі, ознайомлення ОСОБА_1 з розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у розрізі спірних складових сум такого грошового забезпечення.
На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що при виключенні зі списків особового складу старшому солдату ОСОБА_1 фінансовою службою Військової частини НОМЕР_1 проведено розрахунок виплати грошового забезпечення при звільненні в лютому - березні 2025 року, про що свідчить витяг з розрахункової відомості №03.08. Згідно із відомістю розподілу виплат старшому солдату ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення при звільненні у сумі 121820,17 грн та 20.03.2025 кошти надійшли на банківський рахунок ОСОБА_1 . На підставі вище зазначеного відповідач вважає, що позивачу було відомо про розмір нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення при звільненні.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із викладеними відповідачем доводами щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду та запереченнями позивача, суд, при вирішенні питання щодо порушення строку звернення до суду, враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX ч.1, 2 ст.233 КЗпП України було викладено у наступній редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст.233 КЗпП України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування ст.233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст.233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії ст.233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням ст.233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
У пункті 77 цієї постанови Верховного Суду вказано, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 30.03.2023) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
На час проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 та на даний час механізм фінансового забезпечення військових частин регулюється Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 № 104, далі - Правила).
Відповідно до пп.4.3 п.4 Правил начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
За змістом пп.11.1 п.11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках:
- вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини;
- зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої;
- звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби);
- відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з положеннями пп.11.2 п.11 Правил на грошовому атестаті зазначаються, серед іншого, розмір окладу за військовим званням і виплачена сума, тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума, розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума, виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення, виплачена грошова допомога на оздоровлення, виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У пп.11.3 п.11 Правил визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий - залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
Отже, у день звільнення з військової служби з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат, й відтоді бере початок відлік строку звернення до суду у такій категорії спорів із вимогами за період з 19.07.2022.
З позовної заяви та долучених до неї документів вбачається, що з 03.02.2025 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, зі змісту відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2025 №1399 на адвокатський запит слідує, що додаткова грошова винагорода, отримана ОСОБА_1 , не враховується при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за 2022-2025 роки.
Доказів ознайомлення ОСОБА_1 з розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у розрізі спірних складових сум такого грошового забезпечення відповідачем на виконання вимог ухвалу суду від 18.06.2025 про витребування доказів не надано.
З огляду на відсутність документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого грошового забезпечення при звільнені, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивачу було відомо про розмір нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення при звільненні, оскільки Згідно із відомістю розподілу виплат старшому солдату ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення при звільненні у сумі 121820,17 грн та 20.03.2025 кошти надійшли на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Вказані обставини у сукупності та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів з відповіді від 07.04.2025 №1399, відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та дні додаткової відпустки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом до адміністративного суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню, що свідчить про необхідність продовження розгляду справи в силу вимог ч.14 ст.171 КАС України, а в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст.171, 122, 241, 248 КАС України, суд
Визнати поважними підстави пропуску та поновити строк звернення до адміністративного суду.
Продовжити розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 07 серпня 2025 року.
Суддя Мандзій О.П.