Справа № 420/26715/25
07 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 до 18 Регіональна військово-лікарська комісія, Військово-лікарської комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до 18 Регіональна військово-лікарська комісія, Військово-лікарської комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову 18 Регіональної військово-лікарської комісії № 2025-0424-1850 від 24.04.2025 р. про незатвердження постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання непридатним до військової служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленої Свідоцтвом про хворобу № 90 від 26.03.2025 р;
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену Довідкою № 83/254 від 05.05.2025 р., про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
- зобов'язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію повторно розглянути Свідоцтво про хворобу № 90 від 26.03.2025 р., складене Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визнання непридатним до військової служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням висновків суду у справі (зокрема, але не виключно, з дотриманням принципу обґрунтованості та мотивованості рішення суб'єкта владних повноважень).
Обґрунтовуючи заяву позивач зазначає, що в березні 2025 року як військовозобов'язаний він пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого був визнаний непридатним до військової служби. Постанова ВЛК була оформлена Свідоцтвом про хворобу та направлена на затвердження до 18 Регіональної ВЛК. В квітні 2025 року 18 Регіональна ВЛК не затвердила Свідоцтво про хворобу, покликаючись на те, що «діагноз та медична документація не відповідають вимогам статті 64А, 23А» Розкладу хвороб, без будь-яких додаткових пояснень. Вказано, що він потребую переогляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 з оформленням постанови довідкою за ст. ст. 64 Б, 23 Б Розкладу хвороб. В травні 2025 року, не проводячи ніякого «переогляду» (повторного або контрольного медичного огляду), ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 визнала придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП і т. ін. Постанову 18 Регіональної ВЛК про не затвердження свідоцтва про хворобу вважає протиправною. Так само вважає протиправною постанову ВЛК Другого Ізмаїльського РТЦК ухвалену взагалі без будь-якого повторного/контрольного медичного огляду (переогляду). Водночас, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, позовної заяви та доданих документів суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на такі обставини.
Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, вказаною правовою нормою установлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Перелік видів забезпечення позову визначений ст. 151 КАС України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Наведені у ст. 150 КАС України підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник припускає ймовірність його призову на військову службу, що на його думку, призведене до ускладнень виконання рішення.
Суд вважає, що отримання повістки про прибуття до ТЦК не означає безумовну мобілзацію позивача на військову службу, а відтак відсутні реальні загрози ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду. Тому суд не погоджується із твердженням заявника щодо ймовірності ускладнення відновлення його прав у разі незабезпечення позову.
Таким чином, на переконання суду, позивачем не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позиція позивача ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.
За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов