Справа № 420/10261/25
06 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про зобов'язання анулювати декларацію, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області (далі відповідач) анулювати Декларації з ПДВ, згідно до наведеного переліку; зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області сплатити ТОВ «Елан-інет» за рахунок коштів державного бюджету України надміру сплачені грошові зобов'язання на суму 307000 грн., мотивуючи це тим, що відповідач Рішенням № 586/15-32-04-06-19 від 12.12.2023 року анулював з 31.12.2023 року реєстрацію Підприємства у якості платника Єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ. Позивач не погодився та оскаржив його до суду 15.07.2024 року Одеським окружним адміністративним судом було постановлено рішення по справі № 420/13793/24 яким задовольнив позов воно було скасоване. У вересні 2024 року Рішення набрало законної чинності. Підприємство в жовтні 2024р. звернулося до ГУ із заявою щодо виконання Рішення. Крім поновлення статусу платника Єдиного податку Підприємство просило скасувати реєстрацію його платником ПДВ, враховуючи те, що таку реєстрацію Підприємство виконало вимушено, у зв'язку із тим, що оскаржуване рішення 586/15-32-04-06-19 від 12.12.2023 діяло під час розгляду справи. Відповідач виконало Рішення: поновило з 01.01.2024 року Підприємство у якості платника Єдиного податку та анулювало реєстрацію Підприємства платником ПДВ з дати реєстрації Підприємства платником ПДВ у січні 2024 року. Та у всіх заявах на виконання Рішення суду Підприємство просило повернути надмірно сплачений за час дії реєстрації Підприємства платником ПДВ податок. Окремо у заяві від 30.10.2024 року Підприємство просило анулювати декларації Підприємства з ПДВ за період перебування Підприємства платником ПДВ проте декларації не були анульовані а кошти надмірно сплачені не були повернуті, а тому позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 14.04.2025 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 16.07.2025 року зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду протягом п'яти робочих днів з дня отримання ухвали копію інтегрованої картки платника податку на додану вартість (ККД 14010100) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» за період з 01.01.2024 р. по 30.10.2024р., та інформацію про суму перерахованого ним до бюджету ПДВ за вказаний період.
Відповідач надав до суду відзив у якому вимоги не визнав та зазначив, в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість по ТОВ «ЕЛАН-ІНЕТ» надміру сплачені грошові зобов'язання відсутні, що підтверджується копіями інтегрованих карток платника податку на додану вартість (ККД 14010100) за період з 20.03.2024 р. по 30.10.2024р., згідно даних інформаційно комунікаційної системи ДПС. Враховуючи зазначене, заява ТОВ «ЕЛАН-ІНЕТ» (далі позивач/підприємство) про повернення надмірно сплаченого податку від 26.12.2024 № 1226/1 залишилася без задоволення. Позивачем було направлено лист до Головного управління ДПС в Одеській області щодо проведення анулювання податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих підприємством за період з лютого по вересень 2024 року за № 0130/1 від 30.01.2025 (вх. Головного управління ДПС в Одеській області від 30.01. № 144102/6), на який згідно відповіді №8526/6/15-32-04-10-06 від 27.02.2025 року відповідачем було надано розширену відповідь, згідно якої відмовлено ТОВ «ЕЛАН-ІНЕТ» в анулюванні податкових декларацій з податку на додану вартість. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС надані ТОВ «ЕЛАН-ІНЕТ» до Головного управління ДПС в Одеській області податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди з лютого по вересень 2024 року є прийнятими. Крім того, зазначаємо, що в Єдиному реєстрі податкових накладних обліковуються зареєстровані з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, складені Товариством податкові накладні. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Зазначає, що в судовому провадженні по справі № 420/13793/24 не виносилось на розгляд питання стосовно поданої Товариством податкової звітності з податку на додану вартість, та, відповідно, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 по справі № 420/13793/24, не передбачено скасування реєстрації наданих ТОВ «ЕЛАН-ІНЕТ» податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні (податкові) періоди з лютого по вересень 2024 року.
Позивач надав до суду відповідь на відзив.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ ЕЛАН-ІНЕТ» код ЄДРПОУ 32320070 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.12.2002 року та було платником Єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ.
Головним управлінням ДПС в Одеській області в листопаді 2023р. проведено камеральну перевірку за результатом якої складено Акт «Про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку звітності № 30973/15-32-04-06/32320070 від 08.11.2023 року.
На підставі висновків акту Рішенням відповідача № 586/15-32-04-06-19 від 12.12.2023 року реєстрація Підприємства у якості платника Єдиного податку 3 групи із ставкою 5відсотків без сплати ПДВ анульована з 31.12.2023 року.
З вищевказаним рішенням позивач не погодився та звернувся до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/13793/24 від 15.07.2024 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління ДПС в Одеській області, ЄДРПОУ 44069166 № 586/15-32-04-06-19 від 12.12.2023 року. Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 31 грудня 2023 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.
05.09.2024 року рішення суду набрало законної сили та був виданий виконавчий лист.
Відповідач на підставі заяв позивача та рішення суду поновило з 01.01.2024 року підприємство у якості платника Єдиного податку та анулювало реєстрацію Підприємства платником ПДВ з дати реєстрації платником ПДВ у січні 2024 року.
Та у період з лютого по вересень 2024 року позивач подавав наступні декларації з ПДВ у яких декларував податкові зобов'язання: за Лютий 2024 року №9063687950; Березень 2024 року №9096577565; Квітень 2024 року № 9132611579; Травень 2024 року № 9166602767; Червень 2024 року № 9200519197; Липень 2024 року № 9238116528; Серпень 2024 року № 9273575184; Вересень 2024 року № 9308719935.
22.10.2024р. 29.10.2024 року, 31.10.2024 року, 26.12.2024р. 30.01.2025р. позивач подавав заяви до відповідача про повернення сплаченого ним у період з лютого по вересень 2024р. ПДВ на суму 307000грн. та анулювання вищенаведених декларацій з ПДВ, які були ним подані з лютого 2024 року по вересень 2024 року, на що відповідачем були надані відповіді від 09.01.2025 р. вих.№1233/6/15-32-04-10-06, та 27.02.2025 року вих.№8526/6/15-32-04-10-06, яким відмовлено у поверненні коштів та анулюванні декларацій.
Позивач не погодився з бездіяльністю відповідача та звернувся до суду з позовом.
Як встановлено судом підприємство стало платником ПДВ з лютого 2024 року через неправомірне рішення відповідача, яке було скасовано судом та повернуто підприємство в стан який існував до прийняття скасованого рішення №586/15-32-04-06-19 від 12.12.2023 року, яким реєстрація Підприємства у якості платника Єдиного податку 3 групи із ставкою 5відсотків без сплати ПДВ анульована з 31.12.2023 року.
В період з лютого по вересень 2024 року позивач будучи платником ПДВ сплатив до бюджету податок на додану вартість на суму 307 000грн, що Відповідачем не заперечується.
Згідно до ст.ст. 203.1., 203.2. ПКУ обов'язком платника ПДВ є надання до податкового органу декларацій з ПДВ та сплата ПДВ: « 203.1. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».
203.2. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.».
Згідно до положень ст. 43 ПКУ: « 43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. ...
43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у
платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
43.3. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
43.4.Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
43.4-1. У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг.»
Підприємство у позові зазначає, що не має податкового боргу, що не заперечується та не спростовується відповідачем та надало письмові заяви про повернення надмірно сплаченого ПДВ та зазначало у зазначених заявах власні банківські реквізити.
При цьому суд враховує, що після анулювання реєстрації платником ПДВ підприємство не може подати уточнюючи декларації з ПДВ за період з лютого по вересень 2024 року, а тому анулювання їх відповідачем є безальтернативним варіантом для позивача для відновлення порушених прав.
Пунктами 26-27 Порядку №569 передбачено, що повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.
У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов'язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.
Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з поточного рахунка на електронний рахунок.
Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов'язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.
Отже, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами ст. 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.
Згідно ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).
Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
У справі «C.A. ZRT. AND T.R. v. Hungary» (заява № 11599/14 та 11602/14) ЄСПЛ було констатовано порушення статті 1 Протоколу першого до Конвенції (захист права власності), зокрема з огляду на те, що 21 липня 2015 року Конституційний Суд Угорщини у своєму рішенні зауважив, що законодавець не запровадив виключних правил для компенсації договірним сторонам майнових збитків, що виникають внаслідок ex lege припинення прав узуфрукту та договорів про користування, що врегульовано Перехідним законом; Конституційний Суд Угорщини підкреслив, що, враховуючи різноманітність відповідних правовідносин, загальні норми цивільного права стосовно врегулювання спорів не здатні врегулювати всі можливі претензії між зацікавленими сторонами; отже, через незапровадження законодавцем порядку врегулювання така законодавча прогалина була визнана неконституційною; Конституційний Суд Угорщини закликав законодавця врегулювати це питання не пізніше 1 грудня 2015 року, але за наявною в Суду інформацією такого компенсаційного механізму запроваджено ще не було. У цій справі ЄСПЛ знову наголосив на тому, що правові норми, на яких ґрунтується втручання, повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними при їх застосуванні; норма є передбачуваною, коли вона забезпечує захист від свавільного втручання державних органів.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім того, у постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Крім іншого, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Також у постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18, із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Цей принцип також закріплено й у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України у вигляді презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів, чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України у справі від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».
У постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Крім того, у постанові від 29.04.2020 у справі № 826/2338/17 Верховний Суд підкреслив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Він має різні прояви, зокрема, є одним із визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
За таких обставин суд зауважує, що втручання у право мирного володіння майном особи має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Разом з тим, аргументів, що таке втручання є правомірним та відповідає меті і завданням податкового законодавства, суб'єктом владних повноважень у цій справі не наведено.
Приписи п. п. 43.5 - 43.6 ст. 43 Податкового кодексу України визначають, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначається Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахований до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до п. 3 Порядку № 787 Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.
Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).
За правилами п. 5 Порядку № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Отже, умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.
У свою чергу, підставою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є висновок податкового органу про повернення надмірно сплачених сум податку.
У спірному випадку, як вже було зазначено вище, повернення помилково сплачених коштів повинно здійснюватися в порядку ст. 43 ПК України, що узгоджується також й з позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 09.02.2023 у справі № 380/2458/21.
Матеріали справи свідчать, що із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань ТОВ «Елан-Інет» зверталося до ГУ тобто в межах строку, визначеного п. 43.3 ст. 43 ПК України.
При цьому, відмовляючи у поверненні помилково сплачених коштів, ГУ ДПС в Одеській області обмежилося посиланням на те, що вони були сплачені згідно самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань в деклараціях, що свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу щодо неповернення платнику податків помилково сплачених коштів.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що ГУ ДПС в Одеській області як суб'єкт владних повноважень, який за правилами Порядку №569 відповідає за адміністрування ПДВ, має можливість, як адміністратор цієї системи, вчиняти дії, зокрема, щодо повернення помилково зарахованих коштів з рахунку платника ПДВ, шляхом підготовки та подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, відповідного висновку (реєстру).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного та зважаючи на вчинення платником податків всіх необхідних та можливих дій, спрямованих на повернення помилково сплачених коштів, бездіяльність контролюючого органу щодо їх повернення, суд, зважаючи на викладені вище мотиви приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області анулювати Декларації з ПДВ подані позивачем за: Лютий 2024 року №9063687950; Березень 2024 року №9096577565; Квітень 2024 року № 9132611579; Травень 2024 року № 9166602767; Червень 2024 року № 9200519197; Липень 2024 року № 9238116528; Серпень 2024 року № 9273575184; Вересень 2024 року № 9308719935, та зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області підготувати та подати до відповідного органу ДКС України висновок (реєстр) про повернення ТОВ «Елан-інет» за рахунок коштів державного бюджету України надміру сплачених грошових коштів з податку на додану вартість на суму 307000 грн.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Щодо судових витрат.
Враховуючи те, що позивач при зверненні до суду сплатив за платіжною інструкцією від 04.04.2025 року №82 судовий збір на суму 6250грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 6106,40грн., так як позов поданий через підсистему Електронний суд.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» суми надмірно сплачених грошових коштів в сумі 307000 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області анулювати Декларації з ПДВ подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» за: лютий 2024 року №9063687950; березень 2024 року №9096577565; квітень 2024 року № 9132611579; травень 2024 року № 9166602767; червень 2024 року № 9200519197; липень 2024 року № 9238116528; серпень 2024 року № 9273575184; вересень 2024 року № 9308719935.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області підготувати та подати до відповідного органу ДКС України висновок (реєстр) про повернення ТОВ «Елан-інет» за рахунок коштів державного бюджету України надміру сплачених грошових коштів з податку на додану вартість на суму 307000 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6106,40грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-ІНЕТ» (вул.Ак.Заболотного,34, м.Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 32320070).
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, буд.5) код ЄДРПОУ ВП44069166.
Суддя Е.А.Іванов