справа №380/9815/25
08 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Проданець Наталія Вікторівна, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-2, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2025 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов'язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації позивача до військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2025 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини;
- зобов'язати начальника в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 08.05.2025 його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення військово-облікових даних. Вказує, що прибувши до вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 , він надав посадовим особам відомості про наявність відстрочки від призову на військову службу, зокрема, попередньо скеровану заяву та запис в онлайн-чергу для відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цього ж дня його направили на проходження ВЛК, за результатами проходження якої, позивач був визнаний придатним до військової служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 09.05.2025 його призвано на військову службу за мобілізацією та відправлено до військової частини НОМЕР_1 , де далі наказом командира вказаної частини зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
На думку позивача, він надав усі необхідні докази додержання вимог чинного законодавства та реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу. Звертає увагу на підтвердження неодноразових записів в онлайн-чергу для візиту в ТЦК та СП, скеровану заяву про відстрочку з додатками з повідомленням про вручення відповідачу-1 09.09.2024, чинні довідки з навчального закладу про зайняття посади педагогічного працівника на повній ставці. Вважає наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2025 № 128 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та наказ військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2025 № 137 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини протиправними і просить такі скасувати.
Відповідач-1 позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Вказує, що під час оповіщення представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено перевірку військо-облікових документів ОСОБА_1 і за допомого даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено: ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у військовозобов'язаного відсутня відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; відсутні відомості щодо проходження ВЛК військовозобов'язаним (відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3 Наказу МОУ № 402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». У зв'язку з цим 08.05.2025 ОСОБА_1 був скерований на проходження ВЛК, за результатами якої його визнано придатним до військової, що підтверджується довідкою ВЛК № 2025 0508-1101-5496-0 від 08.05.2025. Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд, проте ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з постановою ВЛК, що підтверджується актом про відмову від підпису згідно з відміткою про ознайомлення з постановою ВЛК.
Звертає увагу, що із 2022 по 2025 ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не звертався. Вважає, що аргументи, які наведені позивачем у позові, не є підставою для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 128 від 08.05.2025, оскільки наявність обставин для отримання відстрочки відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є підставою для звільнення його від обов'язку проходження військової служби, а лише надає право на відстрочку від призову на військову службу на визначений термін. Оскільки ОСОБА_1 не реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу, передбачене п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно тому і був призваний на військову службу під час мобілізації. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою судді від 20.05.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали від 20.05.2025 позивач 26.05.2025 (вх. № 43332) подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 29.05.2025 продовжено встановлений ухвалою від 20.05.2025 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали від 20.05.2025 позивачем виконано 30.05.2025.
Ухвалою від 02.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач-1 05.06.2025 (вх. № 46247) подав відзив на позовну заяву.
Представник військової частини НОМЕР_2 05.06.2025 (вх. № 46695) подав клопотання про невідповідність позовної заяви вимогам пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в частині неправильного коду ЄДРПОУ відповідача-2.
Ухвалою від 09.06.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених КАС України, була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали від 09.06.2025 позивачем виконано 16.06.2025.
Ухвалою від 18.06.2025 продовжено розгляд справи.
Представник позивача 07.08.2025 (вх. №64485) подала клопотання про долучення доказів.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету в/ч НОМЕР_1 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 16.05.2025 позовну заяву з копіями доданих до неї документів; 02.06.2025 ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін; 18.06.2025 ухвалу про продовження розгляду справи..
Відповідачу-2 роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач-2 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взятий на військовий облік військовозобов'язаних 22.10.2018 у ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі абз.2 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» як особа, яка звільнена з військової служби в запас та не зарахована до військового оперативного резерву, що підтверджується обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.66).
Згідно із знімком екрана, зробленим позивачем, від «Ukrposhnta» 09.09.2024 надійшло sms-повідомлення, що відправлення 7900517537825 вручене адресату 09.09.2024 (а.с.26).
Відповідно до знімків екрана, зроблених позивачем, від «cherga.mod» надійшло sms-повідомлення 04.04.2025 про підтвердження реєстрації на 4/30/2025 о 9:00 за номером 29 на візит у ТЦК та СП (а.с.16), 30.04.2025 про підтвердження реєстрації на 30-05-2025 о 12:30 за номером 1034 у ІНФОРМАЦІЯ_2 для подачі документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.17-18).
Наказом від 30.08.2024 № 82-к «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », який виданий директором Ліцею № 57 імені Короля Данила Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів Департаменту розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя математики з 02.09.2024 (а.с.19).
Довідкою від 08.05.2025 № 402, яка видана директором Ліцею № 57 імені Короля Данила Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів Департаменту розвитку Львівської міської ради, підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює у Ліцеї № 57 ім. Короля Данила Львівської міської ради на посаді вчителя математики з тижневим навантаженням 18 годин (1 ставка) на постійній основі (а.с. 20).
У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , датована 08.05.2025, адресована голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із додатком - довідкою (а.с.28).
Згідно із довідкою № 2025-0508-1101-5496-0 позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдату (запасу) ОСОБА_1 проведено медичний огляд 08.05.2025 і визнано придатним до військової служби. Також складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з постановою ВЛК (а.с.69-70).
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 08.05.2025 № 128 солдата ОСОБА_1 , 1992 р.н., на підставі Указу Президента України від 14.01.2025 № 27/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», 08.05.2025 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та відправлено до команди військової частини НОМЕР_1 для призначення на посади в команду військової частини НОМЕР_1 з терміном прибуття 09.05.2025.
Підстава: поіменний список № 5758 від 08.05.2025 (а.с.39).
Згідно із витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2025 № 137, солдата ОСОБА_1 , призначено на посаду та наказано вважати таким, що 09.05.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, з 10.05.2025 зараховано зараховано на продовольче забезпечення.
Підстава: Указ Президента України № 69/2022 від 24.02.2022; іменний список ІНФОРМАЦІЯ_5 від 09.05.2025 (а.с. 44).
Згідно з поданням ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_4 ) на начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють від 06.06.2025 № 674/1/8750/рз, за результатами звернення ОСОБА_2 щодо вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправних дій щодо ОСОБА_1 , проведено перевірку. Протиправність дій полягала в ігноруванні посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 норм закону, визначених п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не перевірено та не з'ясовано, що ОСОБА_1 є науковим працівником закладу освіти, що володіє відповідною вищою освітою та працює за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, і це призвело до порушення низки нормативно-правових актів та свідчить про грубе порушення конституційних прав громадянина ОСОБА_1 . Встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 як керівник ТЦК та СП не здійснив належний контроль під час здійснення підлеглим особовим складом мобілізаційних заходів, які призвели до мобілізації громадян, що не підлягають призову під час мобілізації на особливий період, а також, серед іншого, не здійснив належну перевірку, якою б встановив, що у ОСОБА_1 наявні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.81-83).
Позивач вважає наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2025 № 128 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та наказ військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2025 № 137 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Частина 7 цієї ж статті передбачає, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154 в редакції від 06.05.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 8 Положення № 154, виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 4 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, навчальними частинами (центрами), установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими організаціями.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції від 04.03.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, згідно пунктом 1, визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 1 та 2 пункту 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки є довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.
Як встановив суд, наказом від 30.08.2024 № 82-к «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », який виданий директором Ліцею № 57 імені Короля Данила Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів Департаменту розвитку Львівської міської ради підтверджується, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду вчителя математики з 02.09.2024 та дійсно працює у Ліцеї № 57 ім. Короля Данила Львівської міської ради на посаді вчителя математики з тижневим навантаженням 18 годин (1 ставка) на постійній основі, що підтверджується довідкою від 08.05.2025 № 402, яка видана директором цього Ліцею (а.с. 19-20).
Таким чином, військовозобов'язаний ОСОБА_1 дійсно має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII.
Позивач стверджує, що 09.09.2024 його заява для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період була вручена ІНФОРМАЦІЯ_8 і на підтвердження цьому надає знімок екрана про те, що від «Ukrposhnta» 09.09.2024 надійшло sms-повідомлення «відправлення 7900517537825 вручене адресату 09.09.2024» (а.с.26).
З приводу цього суд зауважує, що з наведеного знімку екрана неможливо встановити ні відправника, ні одержувача відправлення, також неможливо встановити сам вміст поштового відправлення. Належним доказом у цьому випадку міг бути цінний лист із описом вкладення та повідомленням про вручення.
За таких обставин суд не бере до уваги вказаний доказ як неналежний та відхиляє твердження позивача, що він реалізував право на відстрочку.
Окрім того, знімком екрана, де зображене sms-повідомлення від «cherga.mod», датоване 30.04.2025, про підтвердження реєстрації на 30-05-2025 о 12:30 за номером 1034 у ІНФОРМАЦІЯ_2 для подачі документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивачем було доведено, що він всього лиш має намір подати документи для надання відстрочки від призову.
Щодо іншої заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, датованої 08.05.2025, то суд таку теж не може брати до уваги, оскільки така не містить відміток про її реєстрацію у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стосовно доводів позивача про те, що обов'язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації був покладено на відповідача-1, і останній такого не виконав, суд зазначає таке.
Аналіз пункту 11 Положення № 154 дає підстави стверджувати, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 . Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки також ведуть спеціальний облік цих осіб.
Водночас, відповідно до частини 11 статті 38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальну місце праці й посаду.
Такий висновок за схожих обставин Верховний Суд уже робив у постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 01.10.2024 у справі № 200/4189/22, від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23, який суд враховує при розгляді цієї справи в силу пункту 5 частини 2 статті 242 КАС України.
Як було з'ясовано судом, ОСОБА_1 з 02.09.2024 прийнятий на посаду вчителя математики Ліцею № 57 імені Короля Данила Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів Департаменту розвитку Львівської міської ради.
Усупереч цьому, в обліковій картці до військового квитка серії НОМЕР_3 відсутні відомості про місце роботи позивача, що свідчить про невиконання ОСОБА_1 обов'язку, встановленого ч.11 ст.38 Закону № 2232-ХІІ протягом щонайменше шести місяців.
Відповідач-1, у свою чергу, вказував на те, що жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII не надходило. Внаслідок цього, він не володів такою інформацією на час прийняття спірного наказу
У поданні ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_4 ) на начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють від 06.06.2025 № 674/1/8750/рз, яке на обґрунтування своїх вимог додає позивач, вказано «обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому навіть за умови доводів ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неповідомлення громадянами про наявність підстав для відстрочки та ненадання відповідних документів, посадові особи РТЦК та СП зобов'язані перевірити наявність чи відсутність у громадянина права на відстрочку від призову за мобілізацією, та врахувати наявність попередньо наданої відстрочки від призову та зважати на місце роботи громадянина, про що має бути зазначено у військовому квитку та/чи обліковій карті».
З огляду на наведене, при відсутності попередньо наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , відсутності у ТЦК та СП оновленої інформації про місце роботи позивача, відсутності відомостей про проходження ВЛК, дії відповідача-1 з призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, були в межах чинного законодавства.
Суд погоджується з доводами відповідача-1, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 і суд враховує його при вирішенні спору.
Оскільки станом на момент прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу від 08.05.2025 № 128 були відсутні достатні і достовірні докази того, що позивач реалізував у спосіб, визначений законом, право на відстрочку (була відсутня зареєстрована заява ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації), то вказаний наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 скасуванню не підлягає.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2025 № 137 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, які є похідними від першої вимоги, суд зазначає таке.
Варто зауважити, що визнання протиправними дій чи рішень відповідача-1, які стосуються мобілізації позивача, не відновлять порушених прав останнього, оскільки наслідком такого способу захисту прав позивача за обставин, що склалися на час розгляду справи, не може бути звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Правовідносин між позивачем та відповідачем-1, пов'язані з мобілізацією позивача, завершилися прийняттям наказу про призов під час мобілізації та направлення позивача до в/ч НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Суд зазначає, що після видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 08.05.2025 № 128 виникли нові правовідносини проходження військової служби.
Військова служба з моменту початку такої покладає на її учасників (військовослужбовця та державу) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
Позивач із виданням наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2025 № 137 був призначений на посаду штаб-сержанта 3 категорії адміністративної групи і приступив до виконання службових обов'язків за посадою 09.05.2025.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, від 19.10.2023 у справі № 9901/97/21, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21).
Суд наголошує, що при прийнятті позивача на військову службу у в/ч НОМЕР_1 , у відповідача-2 не було альтернативи щодо призначення чи не призначення позивача на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, оскільки позивача призвано на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно з абз. 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу.
У свою чергу, спірні накази в частині призову та відправки позивача у військову частину як акти індивідуальної дії, є вже реалізованими, а їх дія вичерпана, внаслідок чого скасування таких наказів не має наслідком автоматичного звільнення позивача з військової служби.
За таких обставин суд не вправі зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти дії чи приймати певні рішення, якщо перед останнім попередньо не було у встановленому порядку ініційовано питання врегулювання правовідносин за відповідними правилами і процедурами, які визначені законом.
Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2025 № 137 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, зобов'язання командира в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу, не підлягають до задоволення.
Суд зауважує, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами вказаний обов'язок виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та висновки щодо кожної позовної вимоги, суд висновує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома