справа№380/6422/25
08 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної і моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:
- визнати неправомірним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 01.02.2019 №14 утримання надміру виплачених сум пенсій;
- прийняти рішення про стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 61 594 грн 74 к. матеріальної шкоди;
- прийняти рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 64 000 грн моральної шкоди.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що ГУ ПФУ у Львівській області 01.02.2019 протиправно прийняло рішення про утримання з його пенсії за період з 01.10.2017 по 31.01.2019 надміру виплачених сум в розмірі 64 768 грн 38 к., з яких стягнуто 61 594 грн 74 к. за період з 01.03.2019 по 31.03.2025. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про припинення стягнення з його пенсії надміру виплачених сум, однак останнім жодних дій щодо припинення непрамовірного стягнення та повернення коштів не здійснено. У зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що на підставі акта № 44/1 від 09.01.2019 позапланової перевірки достовірності відомостей, відображених у довідці про заробітну плату, виданій для призначення пенсії згідно Закону 1058-IV, виявлено, що дані, зазначені в довідці від 15.12.2007 №15 на ім?я ОСОБА_1 за 1995 рік відповідають даним у первинних документах, однак відомості відображені у довідці про заробітну плату за 1996 - 1999 роки первинними документами не підтверджено. Вказує, що розпорядженням Головного управління від 25.01.2019 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії по інвалідності (ІІ група загального захворювання), розмір пенсії зменшився. Внаслідок проведеного перерахунку виникла переплата пенсії за період з 01.10.2017 по 31.01.2019 в сумі 64 768 грн 38 к. Відповідно до статті 50 Закону 1058-IV суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Згідно із рішенням Головного управління № 14 від 01.02.2019 про утримання надміру виплачених сум пенсій та заяви пенсіонера від 31.01.2019 з пенсійної виплати ОСОБА_1 проводиться стягнення переплати пенсії з 01.03.2019 по 30 відсотків щомісячно. За період з 01.03.2019 по 31.03.2025 стягнено переплату пенсії в сумі 61594,74 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем 01.04.2025 (вх. №27466) разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалами від 03.04.2025 повернено заяву про забезпечення позову без розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 17.04.2025 (вх. №6676ел) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 28.04.2025 (вх. №35104) подано відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує з 11.12.2007 пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для обчислення розміру пенсії було враховано заробітну плату за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 на підставі довідки про заробітну плату, виданої Сільськогосподарським підприємством ТзОВ «Промінь» від 15.12.2007 № 15.
Розмір пенсійної виплати позивача з 29.01.2009 обчислюється відповідно до Закону 1058-IV в розмірі 90 відсотків пенсії за віком як особі з інвалідністю ІІ групи згідно довідки МСЕК,що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .
Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №15 застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області на виконання постанови Правління ПФУ від 03.09.2018 №19-1 «Про проведення інвентаризації пенсійних справ» 26.10.2018 було направлено запит №1318/03.16-10 для проведення позапланової перевірки довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 15.12.2007 №15, видану Сільськогосподарським підприємством ТзОВ «Промінь» за період з 01.01.1995 по 31.12.1999.
Я слідує з Акта №44/1 від 09.01.2019 позапланової перевірки достовірності відомостей, відображених у зазначеній довідці про заробітну плату, виданій для призначення пенсії згідно до Закону №1058-IV, виявлено відповідність даних, зазначених в довідці від 15.12.2007 №15 на ім?я ОСОБА_1 за 1995 рік, даним первинних документів, однак відомості, відображені у довідці про заробітну плату за 1996 - 1999 роки, первинними документами не підтверджено.
Розпорядженням ГУ ПФУ у Львівській області від 25.01.2019 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії по інвалідності (ІІ група загального захворювання), в результаті якої розмір пенсії зменшився.
Внаслідок проведеного перерахунку виникла переплата пенсії за період з 01.10.2017 по 31.01.2019 в сумі 64 768 грн 38 к.
ОСОБА_1 31.01.2019 подав заяву про утримання з його пенсії по 30% переплати до повного його погашення.
Згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №14 від 01.02.2019 про утримання надміру виплачених сум пенсій та заяви пенсіонера від 31.01.2019 з пенсійної виплати ОСОБА_1 проводиться стягнення переплати пенсії з 01.03.2019 по 30% щомісячно.
ОСОБА_1 27.02.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про повернення йому коштів стягнених на підставі рішення №14 від 01.02.2019 та його заяви від 31.01.2019.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 26.03.2025 повідомило про відсутність підстав для повернення утриманих коштів, оскільки стягнення переплати проводилось в добровільному порядку.
Вважаючи поведінку ГУ ПФУ у Львівській області протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Положеннями пункту 3 частини 2 статті 16 Закону 1058-IV передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Статтею 50 Закону №1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі 686/26486/14-а, та постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі 340/644/15-а та від 21.02.2020 у справі 173/424/17(2-а/173/41/2017).
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Верховний Суд у постанові від 25.10.2021 у справі № 554/4736/17 дійшов таких правових висновків: «Законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника. Відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно в наслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Приписами частини 1 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застраховані особи. Іншими словами органи Пенсійного фонду повинні вести деталізований облік відомостей про кожну застраховану особу. Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата (доход), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду і т.д. Таким чином, оскільки органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих осіб, то у відповідача наявна інформація про факт працевлаштування позивачки, що виключає зловживання з боку останньої в частині не повідомлення про своє місце роботи».
Суд вважає правозастосовним наведений вище правовий висновок Верховного Суду про наявність у пенсійного органу повної інформації стосовно застрахованої особи.
Суд встановив, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV з 11.12.2007, обчислення розміру якої відбулося на підставі вказаної у довідці від 15.12.2007 № 15 заробітної плати за період з 01.01.1995 по 31.12.1999, виданої Сільськогосподарським підприємством ТзОВ «Промінь», була подана ОСОБА_1 ще при первинному зверненні позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії в 2007 році.
Суд зазначає, що встановлені актом №44/1 від 09.01.2019 позапланової перевірки невідповідності відомостей, відображених у вказаній довідці про заробітну плату відомості про заробітну плату за 1996 - 1999 роки відбулися через 12 років після подання позивачем такої довідки, що зумовило проведення перерахунку пенсії, в результаті якої розмір пенсійної виплати зменшився, та утворилася переплата пенсії за період з 01.10.2017 по 31.01.2019 в сумі 64 768 грн 38 к.
За таких встановлених фактичних обставин суд не вбачає вини позивача у наданні недостовірних даних про розмір заробітної плати, з якого пенсійним органом було обраховано пенсійну виплату при зверненні за призначенням пенсії у 2007 році.
Суд звертає увагу на положення статті 1215 Цивільного кодексу України, згідно з якими не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідачем у встановленому законом порядку не доведено факт зловживань з боку позивача, його вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку пенсіонера, підстави для стягнення з позивача надміру виплачених сум пенсії відсутні.
Однак, згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №14 від 01.02.2019 про утримання надміру виплачених сум пенсій та заяви пенсіонера від 31.01.2019 з пенсійної виплати ОСОБА_1 проводиться стягнення переплати пенсії з 01.03.2019 по 30% щомісячно.
Даючи оцінку рішенню про утримання надміру виплачених сум пенсій від 01.02.2019 №14, суд висновує про недоведеність відповідачем зловживань з боку позивача в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин, послідовну правову позицію Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, яку суд застосовує в силу частини п'ято статті 242 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача надміру виплачених сум пенсії.
Тому рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 01.02.2019 №14 слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки на підставі рішення від 01.02.2019 №14 із пенсії позивача, починаючи з березня 2019 року, неправомірно відраховано частину суми призначеної пенсії слід зобов'язати відповідача повернути незаконно утримані суми пенсії.
Щодо стягнення розміру моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
У правовому висновку Верховного Суду від 22.06.2017 у справі № 6-501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до наданих у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснень, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини відповідача в заподіянні моральної шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та відмову у їх задоволенні.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 01.02.2019 №14 утримання надміру виплачених сум пенсій з ОСОБА_1 не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та Закону №1058-IV, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.
Друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 утриману частину пенсії на підставі рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 01.02.2019 №14.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної і моральної шкоди, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) від 01.02.2019 №14 про утримання з 01.03.2019 з пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) надміру виплачених сум пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) утриману частину пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.02.2019 №14.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома