07 серпня 2025 рокусправа № 380/25778/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області код ЄДРПОУ 37831493, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, оформлену листом відповідача від № 4601.05-14455/46.1-24 від 06.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняти подану ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач не має можливості через незалежні від нього обставини подати документ про припинення громадянства російської федерації. 24.10.2024 позивач звернувсь до ГУ ДМС у Львівській області із заявою, до якої додав Декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме: громадянства російської федерації за формою 45, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 715 від 16.08.2012. В декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації позивач вказав на існування незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, оскільки процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російською федерацією для осіб, які постійно проживають на території України, не здійснюється. Листом № 4601.05-14455/46.1-24 від 06.11.2024 Відповідач надав позивачу письмову відповідь, якою відмовився прийняти подану декларацію про відмову від громадянства російської федерації у зв'язку з відсутністю підстав на її подання. Позивач вважає вказану відмову протиправною.
21.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що 20.08.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України №3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» (далі - Закон України № 3897). З 25.08.2024 набрали чинності окремі пункти Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3897, зокрема, громадяни російської федерації та громадянам республіки білорусь, які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно до Закону України "Про громадянство України" і подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, зобов'язані подати документ про припинення іноземного громадянства до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні , якщо строк виконання поданого зобов'язання сплив. У зв'язку з цим, рішення Головного управління про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону не скасовується до визначеного Законом України №3897 періоду. Листом Головного управління від 06.11.2024 № 4601.05-14455/46.1-24 надано відповідь ОСОБА_1 на її звернення та повернуто декларацію про відмову від іноземного громадянства, оскільки правові підстави для її подачі відсутні.
27.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що факт необхідності подання заяви про вихід з громадянства російської федерації лише за місцем проживання заявника та неможливість її подання колишніми громадянами російської федерації що не мають посвідки на постійне проживання в інших країнах, неодноразово встановлювалася рішеннями судів у подібних. Отже, особи, що набули громадянство України та документовані тимчасовими посвідченнями громадянина України, які не мають посвідки на постійне проживання в іншій країні, не можуть подати заяву про відмову від громадянства до консульської установи російської федерації, що знаходиться за кордоном. Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено альтернативних варіантів щодо виходу з громадянства російської федерації.
08.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, у яких просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на позицію Верховного Суду.
21.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких просить позов задовольнити з посиланням на те, що особи, що набули громадянство України та документовані тимчасовими посвідченнями громадянина України, які не мають посвідки на постійне проживання (іншого документу, що підтверджує законні підстави перебування на території іноземної державі), не можуть подати заяву про відмову від громадянства до консульської установи російської федерації, що знаходиться за кордоном, що є підставою для подання декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації та зобов'язання відповідача прийняти подану мною декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 31.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 07.01.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
24.10.2024 позивач звернувся до ГУ ДМС у Львівській області із заявою, до якої додав Декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме: громадянства російської федерації за формою 45, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №715 від 16.08.2012. В декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації позивач вказав на існування незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, оскільки процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російською федерацією для осіб, які постійно проживають на території України, не здійснюється.
Листом № 4601.05-14455/46.1-24 від 06.11.2024 відповідач відмовив позивачу у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2235-III:
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках (абзац 2);
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (абзац 4);
іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (абзац 5);
реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи (абзац 9);
зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12);
незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (абзац 13);
декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається за територіальним походженням.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 2235-III для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2235-III передбачено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006) (далі - Порядок № 215).
Згідно з абзацом 1 пункту 119 Порядку № 215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-III територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону).
Нормами Закону № 2235-III передбачено можливість набуття громадянства України за територіальним походженням, за умови звернення іноземця з відповідною заявою, однак положення частини другої статті 8 Закону № 2235-III містять імперативний припис щодо обов'язку таких осіб одночасно із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Надалі, у разі одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Тому лише у разі виконання ним обов'язку припинити іноземне громадянство, така особа має право отримати паспорт України.
Водночас, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку насамперед зобов'язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
І лише за певних причин, перелік та форма, яких наведено у статті 1 Закону № 2235-III (що насамперед передбачають вжиття іноземцем активних дій, зокрема, звернення до уповноваженого органу країни, від громадянства якої він має бажання відмовитися) та за умови доведення факту вжиття іноземцем усіх заходів задля отримання документу про відмову від попереднього громадянства, орган ДМС може прийняти у іноземця декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Це означає, що особа, яка набула громадянство України на загальних підставах за результатами вирішення її заяви про прийняття до громадянства України впродовж дворічного строку з моменту набуття такого громадянства повинна вчинити дії, спрямовані на отримання документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави. І лише у разі невирішення такого питання у строки, передбачені законодавством країни громадянської належності чи відмови у вирішенні такої заяви за результатами звернення іноземця (за незалежних від нього причин, що розкриті та перелічені у Законі) він має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства безпосередньо до органу ДМС, що приймав його заяву.
Крім того, визначаючи певну процедуру виходу з громадянства російської федерації, законодавством цієї країни насамперед передбачено, що особа повинна подати відповідну заяву, у якій висловити таке прохання як особисто або, як виняток, подати її через іншу особу, або надіслати поштою, за умови нотаріального засвідчення. Тобто громадяни російської федерації мають декілька варіантів вирішення такого питання, у тому числі і у разі настання обставин, що є винятковими. Водночас такі заяви за законодавством російської федерації можуть розглядатися протягом року з дня звернення.
Отже, межі дії приписів абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи із оцінки активних дій іноземця, які ним вчинялися з дати набуття ним громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного громадянства.
Після 24.02.2022, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення роботи його відділів на території України.
Проте особи, що мають бажання відмовитись від громадянства російської федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв російської федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.
За таких обставин, Верховний Суд констатує, що з 24.02.2022 органи ДМС можуть прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян російської федерації, які набули громадянство України на загальних підставах до 24.02.2022 за двох умов:
- якщо такі особи як до, так і після 24.02.2022 вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу російської федерації з відповідною заявою, у якій виявили бажання припинити попереднє громадянство, проте не отримали інформації щодо вирішення їхньої заяви протягом строків її розгляду, що підтверджується доказами;
- якщо такі особи як до, так і після 24.02.2022 вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу російської федерації з відповідною заявою, отримали негативну відповідь та надали докази, що підтверджують ці обставини.
В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом № 2235-III, установленої для оформлення громадянства.
Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладений у постанові від 19.12.2024 у справі № 280/1155/23.
Суд встановив, що рішенням ГУ ДМС України у Львівській області № 243 від 21.07.2023 позивач набув громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» за територіальним походженням. На підтвердження набуття громадянства України позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України типу НОМЕР_2 від 15.03.2023 із терміном дії до 21.07.2025.
У зв'язку з прийнятим рішенням про оформлення набуття громадянства України, позивачем подано зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.
Суд звертає увагу на те, що саме на особу, яка взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, покладається обов'язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.
При цьому заява про відмову від іноземного громадянства до органу ДМС подається протягом двох років з моменту набуття особою громадянства України.
Разом з цим законодавець чітко визначив підстави для подання особою декларації про відмову від іноземного громадянства, а саме: у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Отже, межі дії приписів абзацу 13 частини першої статті 1 Закону № 2235-ІІІ у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи із оцінки активних дій іноземця, які ним вчинялися з дати набуття ним громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного громадянства.
Суд висновує, що позивач мав подати не декларацію про відмову від громадянства російської федерації, а документ уповноваженого органу російської федерації про вихід з громадянства російської федерації. Видачі зазначеного документа передує повернення національного паспорту громадянина російської федерації до уповноваженого органу такої держави.
При цьому, суд бере до уваги твердження позивача, що процедура припинення громадянства російської федерації за ініціативою особи визначена федеральним законом російської федерації «Про громадянство російської федерації».
Проте особи, що мають бажання відмовитись від громадянства російської федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв російської федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.
Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.12.2024 у справі № 280/1155/23.
Крім того, нездійснення процедури виходу з громадянства іноземної держави саме на території України не може слугувати підставою для звернення із декларацією про відмову від іноземного громадянства, оскільки в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III така процедура має не здійснюватися іноземною державою взагалі.
Сам по собі факт припинення дипломатичних відносин з країною-агресором та роботи консульських установ російської федерації в Україні не є поважною та незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону №2235-III.
За таких обставин, суд застосовує норми матеріального права, зокрема, абзац 13 статті 1, частини п'ятої статті 8 Закону № 2235-III та визнає, що жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території російської федерації, та повинна виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством російської федерації не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України.
За таких обставин, суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач проігнорував те, що громадяни російської федерації, які мають постійне місце проживання на території України, реалізують процедуру припинення громадянства шляхом звернення до дипломатичної установи або консульства російської федерації саме на території України (за місцем проживання).
Відповідно, суд погоджується з висновком відповідача про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якого, у свою чергу, не виникає обов'язку з прийняття відповідного документу.
Суд, оцінюючи подані позивачем документи електронного листування з генеральним консульством росії в Кракові в червні 2024 року, зазначає таке.
Із аналізу змісту звернення вбачається, що позивач звернувся лише за роз'ясненням процедури відмови від російського громадянства.
Із відповіді генерального консульства росії в Кракові від 03.07.2024 вбачається, що позивачу надано інформацію, яка підтверджує здійснення процедури припинення громадянства російської федерації та містяться роз'яснення щодо необхідності дотримання певних вимог російського законодавства для її здійснення.
Отже, документи подані позивачем, не свідчать про належну подачу ним документів для започаткування адміністративної процедури припинення попереднього громадянства у визначеному порядку, та відповідно не підтверджують вжиття ним активних заходів щодо припинення громадянства російської федерації.
З огляду на встановлені обставини та докази, подані на їх обґрунтування, суд висновує, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову повністю, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович