07 серпня 2025 року справа №320/23008/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання протиправною та скасування постанови від 09.11.2023 у виконавчому провадженні №45479486 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 210032,10 грн,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду міста за позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.11.2023 у виконавчому провадженні №45479486 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 210032, 10 грн.;
- стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно виніс постанову від 09.11.2023 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 210 032, 10 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання було призначено на 02.06.2025 о 10:00 в приміщенні Київського окружного адміністративного суду.
В судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Протокольною ухвалою суду від 02.06.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.
Від відповідача 02.06.2025 року на адресу суду надійшов відзив у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що діяв у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідач у своєму відзиві зазначив, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду з позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 позовну заяву Позивача залишено без руху через можливий пропуск ним строку звернення з позовом до суду.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 було отримано наручно представником позивача 14.07.202.
15.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків із зазначенням обґрунтованих причин пропуску строку на звернення з позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 заяву Хомича Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 від 15.07.2025 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволено
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Заступником начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцовою Оленою Сергіївною, постановою від 18.11.2014 відкрито виконавче провадження №4547948 з виконання виконавчого документу: назва документу: виконавчий лист №2607/9846/12 виданий 09.04.2014, документ видав: Подільський районний суд м. Києва в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №5689-45/5-2 від 14.04.2005 року, укладеним між ПАТ "Банк" Київська Русь" та ОСОБА_1 , в сумі 2 100 320, 96грн.
В подальшому, через 9 років, у межах ВП №45479486, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач виніс постанову від 09.11.2023 по стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 210 032,10 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
Судом встановлено, що позивач виконавчий лист №2607/9846/12 виданий 09.04.2014, документ видав: Подільський районний суд м. Києва - виконав, що підтверджується постановою відповідача від 09.11.2023 про закінчення виконавчого провадження №45479486.
У постанові від 09.11.2023 про закінчення виконавчого провадження №45479486 вказано, що із постанови приватного виконавця Жданович В. М. про закінчення ВП №68573934 було встановлено, що рішення виконано повно та фактично, згідно виконавчого документа.
Позивач у межах ВП №68573934, яке здійснював приватний виконавець Жданович В. М., виконав рішення Подільського районного суду міста Києва 15.11.2013 у справі №2607/9846/12.
Позивач у межах ВП №68573934 було сплачено усі витрати виконавчого провадження, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що відповідачем не спростовано.
Суд встановив, що в свою чергу, відповідач намагається вдруге стягнути з позивача витрати виконавчого провадження пов'язані з виконанням рішення Подільського районного суду міста Києва 15.11.2013 у справі №2607/9846/12, що є неприпустимим, не узгоджується з положеннями Закону України «Про виконавче провадження».
Також оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена не одночасно з відкриттям виконавчого провадження №4547948, а через 9 років з моменту його відкриття, тобто з порушенням вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII, також спірну постанову позивач не отримував.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Статтею 1 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема згідно з частиною першою - виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У відповідності до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, вказаною нормою передбачено винесення постанови про стягнення виконавчого збору, якщо його не було стягнуто, у разі повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) у встановлених законом випадках.
Проте, відповідачем не надано до суду належних і допустимих доказів, які підтверджували б винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору саме у відповідності до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 09.11.2023 є протиправною, оскільки суперечить нормам ч. 4, п. 1 ч 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятої ним оскаржуваної постанови.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Керуючись ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.11.2023 у виконавчому провадженні №45479486 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 210032,10 грн.
4. Стягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.