07 серпня 2025 року № 320/17491/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлової комісії в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Житлової комісії в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.03.2024 оформлене протоколом №23 та зобов'язати житлову комісію в особі Адміністрації державної прикордонної служби України зарахувати разом із сім'єю на квартирний облік із збереженням часу перебування на обліку за попереднім місцем служби з 16.11.1998 року.
Ухвалою суду від 01.05.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду, позивач покликається на протиправність оскаржуваного рішення житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, яким рішення відповідача від 26.03.2013, оформлене протоколом №54 залишено без змін та позивача разом із сім?єю зараховано на квартирний облік у загальну чергу на покращення житлових умов з 03.08.2006. Втім, позивач вважає, що на обліку має перебувати з 16.11.1998. Наголошено, що відповідач, переглядаючи питання про зарахування ОСОБА_1 разом із сім?єю на квартирний облік із збереженням часу перебування на обліку за попереднім місцем служби, а саме, з 16.11.1998, не врахував висновки суду, викладені у рішенні від 28 вересня 2023 року у справі №320/10678/23.
Відповідач звернувся до суду із відзивом, зазначивши, що спільне рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке оформлено протоколом №23 від 06.03.2024 та затверджено 19.03.2024 Головою Державної прикордонної служби України, відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У своїй відповіді на відзив позивач висловив позицію, що на час взяття ОСОБА_1 разом із сім?ю вперше на квартирний облік (16.11.1998 рік) і на час переведення його до інших гарнізонів та Державної прикордонної служби України, будь-яке зарахування на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей відбувається із збереженням попереднього часу перебування на обліку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2013 житлова комісія Адміністрації Державної прикордонної служби України, прийняла рішення про зарахування полковника ОСОБА_1 та членів сім'ї на квартирний облік у загальну чергу на покращення житлових умов з 03.08.2006, що підтверджується протоколом № 54.
21.02.2022 та 19.07.2022 позивачем подавались рапорти про перегляд вказаного рішення, оскільки позивач перебував на квартирному обліку при Північному регіональному управлінні в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.11.1998 по 22.10.2012 складом сім'ї чотири особи, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2012 № 614-170.
Рішенням від 20.10.2022, оформленим протоколом № 12, позивачу відмовлено у перегляді рішення від 26.03.2013, що оформлене протоколом № 54, оскільки ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік у загальному порядку з 03.08.2006 з дати затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081, з урахуванням часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби (Північне регіональне управління).
Водночас, позивач наголошує на тому, що він разом із сім'єю перебував з 16.11.1998 на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , де отримав 3-х кімнатну квартиру.
Судом встановлено, що 19.03.2012 вказана квартира здана квартирно-експлуатаційному відділенню відділу матеріального забезпечення, що підтверджується довідкою від 20.03.2012 № 54.
21.09.2011 позивач зарахований до загальної гарнізонної черги, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 разом із сім'єю, зі збереженням черги з 16.11.1998, що підтверджується протоком № 6.
21.12.2012 позивач подав рапорт до відповідача про взяття його разом із сім'єю на квартирний облік із збереженням попереднього часу перебування з 16.11.1998.
Рішенням відповідача від 26.03.2013, оформленим протоколом № 54, позивача разом із сім'єю зараховано на квартирний облік у загальну чергу на покращення житлових умов з 03.08.2006, втім, позивач вважає, що на обліку має перебувати з 16.11.1998.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №320/10678/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до житлової комісії в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії в особі Адміністрації державної прикордонної служби України від 20.10.2022, оформленим протоколом №12, про відмову ОСОБА_1 переглянути рішення від 26.03.2013 №54.
Зобов?язано житлову комісію в особі Адміністрації державної прикордонної служби України повторно розглянути питання про перегляд рішення від 26.03.2013 №54 та питання про зарахування ОСОБА_1 разом із сім?єю на квартирний облік із збереженням часу перебування на обліку за попереднім місцем служби, а саме, з 16.11.1998, з урахуванням висновків суду.
Надалі, відповідно до Витягу з Протоколу №23 спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 березня 2024 року, комісією прийнято рішення про залишення без змін рішення житлової комісії від 26.03.2013, оформлене протоколом №54.
Незгода позивача із таким рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України, стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ч. 2 ст. 47 Конституції України).
У силу вимог статті 38 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК Української РСР) (у редакції, чинній станом на час подання позивачем рапорту) порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів (абзац 3 частини 1 статті 39 ЖК Української РСР).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 20.01.1996 №30, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.1996 за №383/1408, затверджено Тимчасове положення про порядок забезпечення житловою площею в Прикордонних військах України (далі Тимчасове положення №30), яке установлює порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом, робітників та службовців Прикордонних військ України.
Пунктом 2.1 розділу II Тимчасового положення №30 регламентовано, що суворе додержання установленого законом порядку розподілу жилої площі вимагає чіткої організації обліку осіб, які потребують одержання жилої площі та поліпшення житлових умов.
У Прикордонних військах питання, пов'язані з житловим облаштуванням військовослужбовців і членів їх сімей, штатних робітників та службовців, у тому числі й ведення квартирного обліку, покладено на квартирно-експлуатаційні служби і житлові комісії військових частин та напрямів, які розглядають і вирішують ці питання згідно з ЖК України, діючими нормами і правилами, встановленимиорганами місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
Згідно з пунктами 2.7-2.13 розділу II Тимчасового положення №30 для прийняття на квартирний облік з метою одержання жилої площі чи поліпшення житлових умов військовослужбовці подають рапорт по команді (додаток №1), а члени їх сімей, робітники та службовці - відповідні заяви командуванню.
У рапорті про прийняття на квартирний облік, який підписується усіма повнолітніми членами сім'ї, що проживають разом з військовослужбовцем і мають самостійне право на отримання житла й бажають разом з ним стати на облік, військовослужбовці вказують: чиїм наказом призначений на посаду, номер і дату наказу; персональний склад членів сім'ї (ступінь спорідненості - прізвище, ім'я та по батькові, рік народження); звідки прибули для подальшого проходження служби; наявність жилої площі за попереднім місцем служби; якими пільгами користується.
До рапортів (заяв) додаються такі документи за встановленою формою: довідка про перевірку житлових умов (при необхідності); довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку (Ф-3); відповідні документи про пільги; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи або місцем проживання; довідка про здачу жилої площі (додаток №2); медичний висновок про захворювання; копія договору найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу або в будинку (квартирі), що належить громадянину на праві приватної власності; довідки про незабезпечення жилою площею з кожної військової частини (якщо військовослужбовець не забезпечувався житлом при неодноразовому переведенні до інших військових частин) (додаток N 3); витяг з наказу про призначення на посаду в даній частині; довідка про стаж роботи в Прикордонних військах (для прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом, робітників та службовців); інші документи при необхідності.
Подані рапорти (заяви) реєструються у книзі реєстрації рапортів (заяв) про взяття на квартирний облік (додаток 4). Книга має бути зареєстрована, сторінки пронумеровані, скріплені печаткою військової частини та підписана секретарем житлової комісії. Книга зберігається як документ суворої звітності.
Рапорти (заяви) на поліпшення житлових умов, які надійшли від військовослужбовців, робітників і службовців, з усіма доданими до них документами розглядаються на засіданні житлової комісії частини в термін один місяць з моменту подання рапорту (заяви), за яким приймається аргументоване рішення про постановку на облік чи відмову. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого розглядається питання про прийняття на облік
У випадках, коли для більш об'єктивного розгляду рапорту (заяви) необхідна спеціальна перевірка, подання додаткових документів, які необхідно запитувати у відповідних державних органах, установах, організаціях, та вжиття інших заходів, термін розгляду може бути продовжений, але не більше як на один місяць з повідомленням про це особі, яка подала рапорт (заяву).
Житлова комісія військової частини перевіряє житлові умови військовослужбовців і про результати перевірки складає акт (додаток N 5).
У рішенні житлової комісії про взяття на квартирний облік обов'язково зазначається дата прийняття на облік, склад сім'ї та підстава, за якою особу взято на облік, вид черговості надання жилих приміщень, у разі відмови - на якій підставі прохання про постановку на квартирний облік відхилено.
Військовослужбовці вважаються взятими на квартирний облік з дня винесення спільного рішення житлової комісії військової частини.
Військовослужбовці, взяті на квартирний облік, заносяться до книги обліку осіб, які перебувають на черзі на одержання жилих приміщень (додаток №6).
Книга має бути зареєстрована, сторінки пронумеровані, скріплені печаткою військової частини та підписані секретарем житлової комісії. Книга зберігається як документ суворої звітності.
На підставі рішення житлової комісії про взяття на квартирний облік особа,яка подала рапорт (заяву), заноситься до відповідного списку осіб, що потребують одержання жилої площі: у позачерговому порядку; у першочерговому порядку; у загальному порядку (додаток №7).
Списки взятих на квартирний облік ведуться в квартирних органах військових частин.
Порядковий номер у списку проставляється в послідовності прийняття рішення житловими комісіями. Списки військовослужбовців, взятих на квартирний облік, та окремі списки осіб, що мають право першочергового і позачергового одержання жилих приміщень, вивішуються для загального відома.
У той же час, за правилами пунктів 2.15-2.16 розділу II Тимчасового положення №30 на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, в якій містяться необхідні документи. Обліковій справі присвоюється номер, що відповідає номеру в книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилої площі. Облікові справи є документами суворої звітності. Вони зберігаються в місцях квартирного обліку військовослужбовців, а після одержання ними жилих приміщень - у районних державних адміністраціях або у виконавчих органах місцевих рад, чи квартирно-експлуатаційних службах частин, які видали ордер на заселення жилого приміщення протягом 5 років після одержання військовослужбовцем жилої площі і зняття його з квартирного обліку.
По закінченні терміну зберігання облікові справи знищуються у встановленому порядку.
Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.
Військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у випадках: поліпшення житлових умов, внаслідок чого зникли підстави для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; припинення трудових відносин з Прикордонними військами України осіб, які перебували на обліку, окрім військовослужбовців, звільнених у запас за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на військовій службі; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців; подання відомостей, що не відповідають дійсності і стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій посадових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.03.2005 №189, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.03.2005 за №322/10602 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Голови Держкомкордону України», наказано уважати такими, що втратили чинність, зокрема Наказ Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючого Прикордонними військами України від 20.01.96 N 30 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок забезпечення жилою площею в Прикордонних військах України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 липня 1996 року за N 383/1408. Наказ Адміністрації державної прикордонної служби України від 14.03.2005 №189 набрав чинності 03.04.2005.
Отже, порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом, робітників та службовців Прикордонних військ України, який наведено судом вище, діяв до 03.04.2005.
Надалі, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (далі Порядок №1081).
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 №1040, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2008 за №16/14707, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України, яка визначає організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей) (далі Інструкція №1040).
Судовим розглядом встановлено, що 26.03.2013 спільним рішенням Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України, яке оформлено протоколом №54 та затверджено 04.04.2013 Головою Державної прикордонної служби України підполковника ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_3 ) з 03.08.2006, складом сім?ї 4 особи зараховано на квартирний облік у загальну чергу на покращення житлових умов.
Також, 16.10.2015 спільним рішенням Адміністрації та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, яке оформлено протоколом №63 та затверджено 30.10.2015 Головою Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_3 ) з 16.10.2015 включено до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень (підстава: посвідчення учасника бойових дій).
Аналізуючи вказані обставини, суд констатує, що датою постановки позивача на квартирний облік є 03.08.2006.
Суд наголошує, що безпосередньо Витяг з протоколу №54 засідання житлової комісії від 26.03.2013 став підставою для прийняття спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.03.2024, яке оформлено Витягом з протоколу №23 про фактичну відмову у перегляді прийнятого рішення в частині дати постановки позивача на квартирний облік.
Станом на час вирішення спору по суті, спільне рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке оформлено протоколом №54, у судовому порядку не скасовано, відомості щодо окресленого у суду відсутні. Означені обставини не були заперечені представником позивача у заявах по суті справи.
Слід наголосити, що в межах даної адміністративної справи стверджувати про ознаки протиправної рішення відповідача не вбачається за можливе, адже спільним рішенням керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.03.2024, яке оформлено Витягом з протоколу №23, фактично відмовлено у перегляді рішення щодо дати постановки позивача на квартирний облік, яка визначено рішенням, яке оформлено Витягом з протоколу №54 від 26.03.2013.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 07.02.2022 у справі №826/11086/18.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а вихід за межі позовних вимог зумовить зміну предмету спору, адже з метою захисту порушеного права ОСОБА_1 слід встановити обставини прийняття рішення, яке оформлено Витягом з протоколу №54 від 26.03.2013.
Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог та приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним спірного рішення відповідача і, як наслідок, відсутність підстав для зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу витрат понесених позивачем.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.