про відмову в задоволенні відводу судді
07 серпня 2025 року 320/56391/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії Відповідача по рахуванню дня 01.02.2024 року фактичної виплати грошей 1-го етапу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 датою виникнення у останнього прав на такі виплати, пов'язаних з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , що призвело до подальшої протиправної бездіяльності Відповідача у виплаті Позивачу щомісячних виплат одноразової грошової допомоги за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та за січень 2024 року, як таких, що виплачуться лише після дня виплати 1-го етапу ОГД згідно Наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року;
- вважати виплату ОСОБА_1 суми 1-го етапу одноразової грошової допомоги від 01.02.2024 такою, що виплачена юридично в рахунок дати ІНФОРМАЦІЯ_1, якою є день отримання Позивачем прав на одноразову грошову допомогу у зв'язку із загибеллю у цей день його сина, військовослужбовця ОСОБА_2 , у зв'язку з чим виплату щомісячної одноразової грошової допомоги рахувати с липня 2023 року, а, невиплату Відповідачем сум за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та за січень 2024 року вважати його заборгованістю Позивачу;
- виплатити ОСОБА_1 грошову заборгованість в обсязі 7 (семи) щомісячних виплат одноразової грошової допомоги за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та за січень 2024 року шляхом перерахування грошей на вказаний ним банківський рахунок.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишив без руху та надав час для усунення недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Панченко Н. Д., що зареєстрована та передана судді для розгляду 06.08.2025.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що суддя залишила без процесуального реагування клопотання про витребування у відповідача доказів, не встановила строк для подання відповіді на відзив та відкрила провадження пізніше встановленого строку. Позивач вказує, що за такою сукупністю фактів вирішення справи суддею Панченко Н. Д. відбуватиметься за неправомірними інтересами відповідача, у зв'язку з чим просить розглянути питання про заміну судді у справі.
Ознайомившись зі змістом поданої заяви судом встановлено, що заявлений позивачем відвід обґрунтовується наявністю обставин, які викликають у нього сумнів у неупередженості, об'єктивності та компетентності головуючого судді.
Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статті 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу на те, що доводи позивача побудовані лише на його суб'єктивних припущеннях.
Щодо обставини залишення клопотань про витребування доказів без процесуального реагування суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, має право подати клопотання про витребування доказів судом.
При цьому відповідно до частиною 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Клопотання про витребування доказів є самостійним процесуальним документом, порядок подання якого передбачений статтями 166-167 КАС України.
Однак позивачем заявлених клопотань, зазначених в заяві про відвід судді надано не було.
Також матеріали справи не містять жодної інформації з приводу того, які заходи позивач вживав для отримання цього доказу самостійно та не зазначив про причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Жодних письмових пояснень щодо того, що перешкоджало позивачеві самостійно звернутись до відповідача задля отримання необхідної інформації, а відповідач у свою чергу відмовив у наданні такої, суду не надано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року встановлений відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових доказів, отже суд вказав відповідачу на необхідність надати необхідні для розгляду справи матеріали.
Щодо обставини відсутності встановленого строку на подання позивачем відповіді на відзив суд зазначає таке.
Припущення позивача про те, що суд в ухвалі про відкриття спрощеного провадження не зазначив строк для подання відповіді на відзив, а отже є ризик надходження відповіді на відзив після розгляду справи по суті є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 2 статті 261 КАС України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Таким чином подання відповіді на відзив є правом позивача, а не обов'язком.
Щодо строків відкриття провадження у справі № 320/56391/24.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишив без руху та надав час для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали позивачем засобами поштового зв'язку була надіслана заява про зміну предмету позову.
Суд, зазначає що дана заява у системі «Діловодство спеціалізованого суду» взагалі не зареєстрована, фізично передана працівниками канцелярії суду безпосередньо судді датою написання ухвали про відкриття спрощеного провадження від 15 липня 2025 року.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Водночас виходячи з викладеного у сукупності та аналізу аргументів позивача вбачається, що останній фактично не погоджується з процесуальним рішенням та діями суду, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,
1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 06.08.2025 року.
2. Матеріали адміністративної справи № 320/56391/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи без самостійних вимог: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністр оборони України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Панченко Н.Д.