КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
05 серпня 2025 року № 320/48555/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Леонтовича А.М., при секретарі судового засідання Лебега П.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Скотара О.М.,
представника відповідача - Лаврінець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними наказів та зобов'язати вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.09.2024 № 1466, яким до заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції ОСОБА_1 (0009758), накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 08.10.2024 № 1872 о/с, яким відповідно до пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби, накладеного відповідально до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 (0009758) заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві звільнено зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з виплатою заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу на посаді заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, з урахуванням вислуги років, спеціального звання, премії та даної посади із дня, наступного за днем звільнення до дня поновлення (судового рішення), в тому числі за час затримки виконання рішення суду, із розрахунку середньоденного грошового забезпечення - 1 299,09 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача не було ознайомлено з наказом про проведення службового розслідування, яке, на думку позивача, було проведено поверхнево без дослідження обставин справи, а також було позбавлено права щодо надання пояснення під час службового розслідування, не ознайомлено останнього з матеріалами та висновком службового розслідування, не враховано службову характеристику позивача під час обрання дисциплінарного стягнення, а також притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, вина в якому наразі не доведена, чим порушено принцип «презумпції невинуватості». Вважає, що службове розслідування проведено неналежним чином, тому оскаржувані накази підлягають скасуванню.
Відповідач заперечує з приводу заявлених позовних вимог та вважає, що підстави для їх задоволення відсутні.
III. Процесуальні дії у справі.
22.10.2024 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/48555/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
20.02.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, розпочата підготовка справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 25 березня 2025 року о 14.30 год.
10.03.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
13.03.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів.
25.03.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
02.05.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про виклик свідків.
25.03.2025 в судове засідання з'явились сторони, Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив, надати час відповідачу для надання заперечення на відповідь на відзив оголошено перерву до 05.05.2025 до 14:00.
05.05.2025 в судове засідання з'явились сторони, вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив, закрити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті 16.06.2025 о 15:00.
16.06.2025 в судове засідання з'явились сторони та свідки, від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
Допитавши свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив оголосити перерву до 30.06.2025 до 15:00.
30.06.2025 в судове засідання з'явились сторони вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив, оголосити перерву у судовому засіданні перед дослідженням письмових доказів до 05.08.2025 до 15:00.
05.08.2025 в судове засідання з'явились сторони, дослідивши матеріали справи вислухавши думку сторін судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
З 18.12.2006 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
07.11.2015 позивача прийнято на службу до Національної поліції України.
З 26.11.2021 відповідно до Наказу № 1894 о/с Головного управління Національної поліції у м. Києві призначено на посаду заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Згідно інформації, викладеної у інформаційній довідці заступника начальника управління головної інспекції (далі - УГІ) ГУНП у м. Києві підполковника поліції Сегеди В. від 11.09.2024 встановлено, що 11.09.2024 надійшла інформація про те, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань відкрито кримінальне провадження №62024000000000790 від 07.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, під час проведення якого, у ході досудового розслідування 11.09.2024 затримано позивача, який вимагав та отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_4 за вжиття відповідних заходів впливу щодо не притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітнього сина останнього, в рамках кримінального провадження № 12024100050000282, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, начальник ГУНП у м. Києві генерал поліції третього рангу Дмитро Шумейко Д., який є керівником та якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, видав наказ ГУНП у м. Києві від 12.09.2024 № 1730 «Про призначення та проведення службового розслідування та відсторонення окремих поліцейських Оболонського УП ГУНП у м. Києві» та затвердив склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому порядку.
Відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 12.09.2024 № 1730 позивача було відсторонено від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування.
Згідно матеріалів службового розслідування судом встановлено, що 11.09.2024, приблизно о 20.30, працівниками Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР), у межах проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024000000000790 від 07.09.2024 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на території АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: Київська область, с. Гатне, автошлях Київ- Одеса, 15 км, під час одержання неправомірної вигоди у сумі 23 (двадцять три) тисячі доларів США, у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) затримано позивача, який вимагав вищевказані грошові кошти від громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за не притягнення до кримінальної відповідальності його неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З'ясовано, що 30.01.2024, працівниками слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві, на підставі ініціативного рапорту працівників УПК у м. Києві ДКП НП України, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050000282, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинною четвертою статті 190 КК України, про те, що група малолітніх осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, створили та використали у своїй діяльності аккаунт в месенджері «Телеграм», під приводом інвестування в умовах воєнного стану, таким чином ошукували громадян, завдаючи їм майнової шкоди.
Під час досудового розслідування, в рамках вказаного кримінального провадження, від реалізації злочинної схеми, встановлено понад 100 потерпілих осіб.
У ході розслідування кримінального провадження № 12024100050000282, проведено ряд обшуків, за результатами яких, трьом фігурантам, один з яких є неповнолітнім, повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
04.09.2024, відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва, працівниками СВ Оболонського УП, спільно із працівниками УПК у м. Києві ДКП НП України, за місцем проживання одного із можливих фігурантів кримінального провадження - неповнолітнього ОСОБА_5 проведено обшук.
За результатами проведеного вказаного обшуку вилучено мобільні телефони, ноутбук, сім-картки та у подальшому, відповідно до доручення слідчого, вилучену техніку направлено на огляд до УПК у м. Києві ДКП НП України.
ОСОБА_4 , з метою вирішення питання щодо не притягнення його неповнолітнього сина ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, передав позивачу неправомірну вигоду, у сумі 23 000 доларів США, після чого останнього було затримано.
Дисциплінарною комісією з метою повного всебічного проведення службового розслідування до ГСУ ДБР направлено лист від 16.09.2024 за № 173929-2024 «Про надання інформації», а саме копій матеріалів кримінального провадження № 62024000000000790.
Супровідним листом ГСУ ДБР від 23.09.2024 № 30752-24/10-2-02-02-12101/24 голові дисциплінарної комісії скеровано копії матеріалів кримінального провадження №62024000000000790.
Відповідно до копій протоколів допиту свідка ОСОБА_4 від 07.07.2024, 11.09.2024 встановлено, що 04.09.2024 у нього за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає разом із сином ОСОБА_5 було проведено обшук, у межах проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024100050000282, досудове розслідування якого здійснювали поліцейські Оболонського УП ГУНП у м. Києві. Вказана слідча дія, на його думку, проведена з метою перевірки причетності його сина до вчинення злочину.
Після проведення згаданого обшуку, у нього виникла необхідність у консультації щодо правомірності дій поліцейських, у зв'язку з чим 04.09.2024, приблизно о 10.00-10.30, він за допомогою месенджера «WhatsApp» зателефонував позивачу, у якого запитав чи зможе він проконсультувати його із указаного питання, на що позивач повідомив, що йому потрібно дізнатися обставини справи.
Того ж дня, о 17.00, йому зателефонував позивач, з яким він у ході бесіди домовився про зустріч о 20.30, на заправці «ОККО», яка розташована за адресою: Київська область, с. Гатне. У визначений час він зустрівся із ОСОБА_1 , який повідомив про те, що для непритягнення до відповідальності його сина - ОСОБА_5 необхідно заплатити грошові кошти у сумі 35 000 доларів США. ОСОБА_4 розумів, що позивач вимагає у нього грошові кошти за непритягнення до кримінальної відповідальності його сина.
У подальшому ОСОБА_4 не телефонував позивачу, однак 05.09.2024 о 12.00, останній сам йому зателефонував та повідомив, що треба надати 25 000 доларів США.
06.09.2024 о 12.00 год. позивач знову зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що за непритягнення його сина до кримінальної відповідальності потрібно заплатити 25 000 доларів США, і при цьому відповідь необхідно надати до 18.00 цього ж дня.
Не отримавши згоди ОСОБА_4 про надання неправомірної вигоди у вказаному розмірі, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, 09.09.2024 о 10.00 год. позивач зателефонував ОСОБА_4 та повідомив останньому, що неправомірну винагороду у розмірі 25 000 доларів США необхідно передати до кінця дня. Того ж дня, о 14.54 год. позивач надіслав ОСОБА_4 скріншот екрану власного мобільного терміналу, на якому відображені повідомлення зі зверненням на адресу позивача від невстановленої особи з вимогою передачі неправомірної вигоди в цей же день та погрозою притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5
10.09.2024 приблизно о 20.30 год. позивач продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, погодженого з іншими невстановленими службовими особами, зустрівся зі ОСОБА_4 на території автомобільного заправного комплексу «ОККО», де повідомив останньому, що розмір неправомірної вигоди знижено до 23 000 доларів США та, у разі надання вказаних грошових коштів ОСОБА_5 не буде притягнутий до кримінальної відповідальності, а також буде повернуто майно, вилучене під час обшуку, проведеного 04.09.2024 за місцем проживання ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 12024100050000282.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, позивач, 11.09.2024, приблизно о 20.20, зустрівся з ОСОБА_4 , на території автомобільного заправного комплексу «ОККО» за адресою: автошлях М-05 «Київ-Одеса», 15 км+450- 622 м (праворуч), АЗК № 45, Гатне, Київська область, де діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, одержав від ОСОБА_4 для себе та третьої невстановленої досудовим розслідуванням особи неправомірну вигоду у розмірі 23 000 доларів США, за вплив на прийняття рішення невстановленою особою, уповноваженою за виконанням функцій держави, щодо непритягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 та повернення вилученого під час обшуку майна.
Згідно протоколу огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 11.09.2024 встановлено, що предметом огляду є грошові кошти у сумі 23 000 доларів США, частина з яких є імітаційними засобами, у вигляді банкнот номіналом 100 доларів США, в кількості 180 штук, на загальну суму 18 000 доларів США.
Вказані грошові кошти вручено ОСОБА_5 для їх подальшої передачі позивачу або особам, на яких він вкаже.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.09.2024 встановлено, що 11.09.2024, о 20.37, старшим слідчим другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Армановим Миколою, у кримінальному провадженні № 62024000000000790 від 07.09.2024, на території автозаправного комплексу «ОККО», за адресою: автошлях М-05 «Київ-Одеса», 15 км + (450-620) затримано особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України - ОСОБА_1 .
Згідно протоколу допиту підозрюваного позивача від 12.09.2024, 11.09.2024, приблизно о 20.30 його було затримано на підставі статті 208 КПК України. Пояснення з вказаного приводу збирається надавати після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 12.09.2024 у справі 757/41047/24-к встановлено, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.11.2024.
Згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 12.09.2024 у справі 757/41046/24-к встановлено, що підозрюваного позивача відсторонено від посади заступника начальника управління з превентивної діяльності Оболонського УП ГУНП у м. Києві, в межах строку досудового розслідування, а саме до 10.11.2024.
Відповідно до протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_4 від 12.09.2024, встановлено, що у останнього наявна переписка з абонентом з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 . Відповідно до вказаної переписки, встановлено що ОСОБА_4 мав спілкування із позивачем, про яке зазначав у протоколах допиту свідка.
Згідно довідки Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 25.09.2024 встановлено, що полковник поліції ОСОБА_1 має у своєму користуванні абонентський номер НОМЕР_1 , з якого здійснював спілкування з ОСОБА_4
12.09.2024 позивачу вручено повідомлення про підозру, примірник якого він отримав під особистий підпис.
За результатами службового розслідування 26.09.2024 складено висновок, згідно якого вирішено за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог частини першої статті 22, частини першої статті 24, статті 38, статті 39, вимог частини першої статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців другого, третього, четвертого, шостого, восьмого, дев'ятого пункту 1 розділу II та пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 6 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України 08.02.2019 № 100, пункту 3 розділу II Посадової інструкції та Присяги працівника поліції, до заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції ОСОБА_1 (0009758), застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Згідно Наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1466 від 30.09.2024, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
У відповідності до Наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1872 о/с від 08.10.2024 прийнято рішення про звільнення зі служби в поліції з 19.10.2024 полковника поліції ОСОБА_1 (0009758) заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Вважаючи оскаржувані накази протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
V. Норми права.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», яким затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У відповідності із пунктами 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, зокрема, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У відповідності до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію України» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно положень частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.
Відповідно до вимог частини першої статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Згідно частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
З огляду на приписи пунктів 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію України», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Відповідно до положень статті 12 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарним проступком визначається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
У відповідності із статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частини першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
У відповідності до абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з вимогами абзаців 1, 2 пункту 2 розділу Порядку № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
На підставі вимог абзаців 1, 2 пункту 2 розділу Порядку № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Згідно частини одинадцятої статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув'язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.
У відповідності до частини 10 статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Частиною п'ятою статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та пунктом 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 зобов'язує кожну посадову особу поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування.
Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Згідно абзаців 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Правила етичної поведінки поліцейських поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
VI. Оцінка суду
У відповідності до вимог абзаців 1, 2 пункту 2 розділу Порядку № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Згідно інформаційної довідки заступника начальника управління головної інспекції ГУНП у м. Києві від 11.09.2024 надійшла інформація про те, що Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань відкрито кримінальне провадження №62024000000000790 від 07.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, під час проведення якого, у ході досудового розслідування 11.09.2024 затримано ОСОБА_1 , який вимагав та отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_4 за вжиття відповідних заходів впливу щодо не притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітнього сина останнього, в рамках кримінального провадження № 12024100050000282, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Начальником ГУНП у м. Києві видано наказ ГУНП у м. Києві від 12.09.2024 № 1730 «Про призначення та проведення службового розслідування та відсторонення окремих поліцейських Оболонського УП ГУНП у м. Києві» та затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому порядку.
Згідно частини одинадцятої статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув'язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.
Судом встановлено, що Дисциплінарною комісією, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на надання пояснення у ході проведення службового розслідування та прийняття обґрунтованого рішення за його результатами, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» скеровано лист від 16.09.2024 №173921-2924, з проханням сприяння в опитуванні ОСОБА_1 , запропонувавши йому надати пояснення з приводу подій, що мали місце 11.09.2024, а також з питань дотримання ним службової дисципліни, відповівши на питання визначені у письмовому бланку пояснення.
Згідно листа отриманого з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 23.09.2024 № 20736-2024 позивач від надання письмового пояснення відмовився.
Дисциплінарною комісією складено акт про відмову позивача від надання пояснень щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку.
У судовому засіданні 16.06.2025 свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що в разі відмови особи щодо якої проводиться службове розслідування вд надання пояснень вони зобов'язані були скласти про це відповідний акт, оскільки згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що в ДУ "Київський слідчий ізолятор" Запорожченку О.Ф. було запропоновано надати пояснення у межах проведення службового розслідування.
За встановлених обставин суд відхиляє доводи позивача стосовно його необізнаності щодо проведення службового розслідування, а також неможливості скористатись правом на захист, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи та показами свідків.
Відносно тверджень позивача, що дисциплінарна комісія проігнорувала клопотання позивача від 23.09.2024 щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування суд зазначає таке.
Судом встановлено, що за результатами розгляду клопотання позивача від 23.09.2024 щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування, листом ГУНП у м. Києві від 26.09.2024 №185708-2024, за підписом голови дисциплінарної комісії надано відповідь позивачу, яка надіслана на адресу Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Разом з тим встановлено, що представнику позивача за результатами розгляду його адвокатського запиту від 30.09.2024 щодо надання копії матеріалів службового розслідування, призначеного наказом ГУНП у м. Києві від 12.09.2024 № 1730, листом ГУНП у м. Києві від 18.10.2024 № 211597-2024 надана відповідь з долученням копії матеріалів службового розслідування.
Таким чином, доводи позивача що дисциплінарна комісія проігнорувала його клопотання від 23.09.2024 щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування є необгрунтованими та такими що спростовуються матеріалами справи..
Встановлені судом обставини також знайшли своє підтвердження при допиті свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритому судовому засідання.
У відповідності до частини 10 статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Частиною п'ятою статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та пунктом 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 зобов'язує кожну посадову особу поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування.
Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Так, позивач не сприяв проведенню службового розслідування та встановленні обставин події, так і службової дисципліни в цілому.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно- правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівника.
Згідно з частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до положень статті 12 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарним проступком визначається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно пункту 3 розділу І Посадової інструкції (далі - Посадова інструкція) заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського УП ГУНП у м. Києві полковника поліції Запорожченка О.Ф. заступник начальника управління поліції підпорядковується начальнику Оболонського УП ГУНП у м. Києві.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції, позивач забезпечує ефективне виконання завдань та функцій щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.
На підставі пункту 1 розділу IV Посадової інструкції, заступник начальника управління поліції з превентивної діяльності несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією інструкцією.
Згідно відомостей оперативних нарад за участі особового складу Оболонського УП ГУНП у м. Києві, ОСОБА_1 ознайомлений із вимогами Закону України “Про запобігання корупції».
У ході проведення службового розслідування встановлено, що відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» позивач є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону та згідно поняття «службові повноваження» - це офіційно покладені на особу обов'язки здійснювати виключно службову діяльність, зокрема керівництво службовими справами, вироблення необхідних управлінських рішень, їх реалізація, підготовка та аналіз службової інформації, зайняття службових посад в організаціях, установах, на підприємствах. Службові повноваження надають окремі переваги, надані для ефективного здійснення зазначених обов'язків.
Разом із цим, в діях позивача вбачаються порушення вимог частини першої статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», щодо заборони використання зазначеними працівниками службових повноважень, свого становища та пов'язаних із цим можливостей, що означає вчинення будь-якої дії (у тому числі прийняття рішення), так і бездіяльність - утримання від вчинення будь-яких дій - під час виконання особою її службових повноважень чи інших обов'язків, які визначають її становище як відповідного суб'єкта.
За результатами опрацювання матеріалів службового розслідування комісією встановлено, що в діях позивача вбачаються порушення вимог частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів, а саме відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Позивач, не повідомив за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» щодо пропозиції йому, як службовій особі надання неправомірної вигоди, за вчинення ним в інтересах того, хто пропонує вигоду, дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, з боку ОСОБА_4 , що є порушенням пунктів 6 та розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100.
Позивач не інформував своє керівництво у відповідності до вимог статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», щодо пропозиції надання йому неправомірної вигоди з боку ОСОБА_4 , що підтверджується поясненням ОСОБА_6 .
У діях позивача вбачаються порушення вимог частини 1 статті 37, частини 1 статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців другого, третього, четвертого, шостого, восьмого пункту 1 розділу ІІ та пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.
Правила етичної поведінки поліцейських затверджено у відповідності до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», з метою формування у поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України. Закон України «Про запобігання корупції» є правовою основою для кодексів чи стандартів професійної етики.
Відповідно до вимог частини першої статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Таким чином, позивач допустив порушення частини першої статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців другого, третього, четвертого, шостого, восьмого пункту 1 розділу ІІ та пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у змушуванні ОСОБА_4 надати йому неправомірну вигоду, за обіцянку у подальшому домовитись за непритягнення його сина ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.
У діях позивача вбачаються порушення вимог частини першої статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», у частині сумлінного, компетентного, вчасного, результативного і відповідального виконання службових повноважень та професійних обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність українському народові. Так, при прийнятті позивача на службу в поліцію, останній склав Присягу. Аналізуючи текст Присяги, встановлено, що в основі поведінки поліцейського закладено етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку із цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як носія виконавчої влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
З огляду на зазначене суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що встановлені у справі обставини свідчать про свідоме грубе порушення службової дисципліни позивачем, яке сталося у зв'язку з ігноруванням останнім вимог законодавства під час виконання посадових обов'язків та призвело до повідомлення йому слідчим ГСУ ДБР про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 62024000000000790, досудове розслідування у якому проводиться цим же правоохоронним органом.
Таким чином, відповідачем на підставі зібраних матеріалів, обґрунтовано у діях заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції ОСОБА_1 встановлено порушення вимог частини першої статті 22, частини першої статті 24, статті 38, статті 39, частини першої статті 42 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців другого, третього, четвертого, шостого, восьмого, дев'ятого пункту 1 розділу II та пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пунктів 6 та 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 3 розділу II Посадової інструкції та Присяги працівника поліції, що виразилось у неділових відносинах з громадянином ОСОБА_7 , які не пов'язані з безпосереднім виконанням службових обов'язків під час несення служби, суперечать сутності і призначенню правоохоронних інституцій, підривають авторитет та довіру громадян до поліції.
Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» (далі - Наказ № 507), зобов'язано, серед інших, керівників територіальних органів застосовувати за результатами службових розслідувань за фактами причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень, найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби поліції.
Суд вважає, що матеріали, які зібрані дисциплінарною комісією у ході проведення службового розслідування (протоколи допитів свідка ОСОБА_7 , протокол огляду копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих грошових купюр, протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_7 , повідомлення про підозру та інше), містять достатньо доказів для підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
За встановлених у справі обставин суд вважає обгрунтованими доводи відповідача що, позивач допустив грубе порушення Присяги працівника поліції, яке виразилось у формі неділових стосунків із громадянином ОСОБА_4 , з метою отримання від останнього неправомірної вигоди та призвело до дій, які ганьблять звання працівника поліції.
Суд відхиляє доводи позивача відносно того, що притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції позивача лише з підстави наявності кримінального провадження відносно нього порушує принцип презумпції невинуватості, декларований нормами національного та міжнародного права з огляду на таке.
Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування щодо позивача наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.09.2024 №1466, яким до заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції задоволенню не підлягають.
При цьому, оскільки наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 08.10.2024 № 1872 о/с, яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції прийнятий на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.09.2024 № 1466, який визнаний судом правомірним, позовні вимоги в цій частині також є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Оскільки оскаржувані накази видані на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позовні вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які є похідними, задоволенню також не підлягають.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 07 серпня 2025 р.