про залишення позовної заяви без руху
06 серпня 2025 року м. Київ № 320/36718/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві адміністративний позов ТОВ «ГТС РІТЕЙЛ БУКОВИНА» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «ГТС РІТЕЙЛ БУКОВИНА» з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2025 № 00000788/Ж10/24-13-07-04.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку з наступним.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду винесено постанову від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, в якій відступлено від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено та сформульовано новий правовий висновок.
Верховний Суд зазначив, що тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПКУ дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду.
Суд звернув увагу, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.
Отже, Верховний Суд зазначив, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є суттєва різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Отже, чисельні юридичні наслідки, які з огляду на положення ПК України виникають внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов'язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов'язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов'язків як платників податків, так і контролюючих органів.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 09.01.2025.
Позивач звернувся до суду 18.07.2025 (нарочно), тобто з пропуском шестимічного строку звернення до суду.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому він просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на перебування директора ТОВ як представника дитини з інвалідністю, на стаціонарному лікуванні разом із дитиною.
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає таке.
Суд оцінює клопотання критично, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду через підсистему «Електронний суд» або ж звернутися до адвоката за правовою допомогою.
При цьому, суд звертає увагу, що у позовній заяві позивачем зазначено, що ТОВ «ГТС РІТЕЙЛ БУКОВИНА» дізналося про існування податкового боргу через електронний кабінет платника податків.
В матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем листа від 25.06.2025 № 1 для отримання копій документів, на підставі яких нараховано штрафні санкції. Листом від 15.07.2025 №13526/6/24-13-09-02 відповідачем була надана відповідь на його лист.
Проте, позивачем не надано до суду обґрунтованих пояснення щодо причин пропуску періоду з моменту, коли він дізнався чи мав дізнатися про порушення свого порушеного права, а саме з 09.01.2025 по 25.06.2025, тобто дня, коли почав вчиняти активні дії щодо отримання копій документів, на підставі яких нараховано штрафні санкції, в тому числі шляхом звернення до відповідача з відповідною заявою.
Суд наголошує, що отримання листа-відповіді на запит оцінюється судом як дії з метою збирання доказів для звернення з цим позовом до суду, а не досудовим врегулюванням спору, та не змінює момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Таким чином, враховуючи, що позивач не обґрунтовує, яким чином перебування директора ТОВ на стаціонарному лікуванні разом із дитиною вплинуло на пропуск строку звернення до суду та не надає суду доказів на обґрунтування такої позиції, суд вважає, що наведені твердження не свідчать про наявність у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа "Стаббігс та інші проти Великобританії").
Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи приписи частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені у п'ятиденний строк з дня вручення позивачу копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 122, 160, 161, 169, 171 КАС України, суд, -
Позовну заяву ТОВ «ГТС РІТЕЙЛ БУКОВИНА» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.