07 серпня 2025 року № 320/58644/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд
- визнати протиправною бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 74031826;
- зобов'язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №74031826, відкрите з примусового виконання постанови від 17.02.2023 № 71069095 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 23 699, 04 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору ВП №71069095 від 17.02.2023 у сумі 169364,87 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №74031826 від 06.02.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних дій та рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття (вчинення).
За час розгляду справи відповідачем не було надано суду відзив на позовну заяву, як і будь-якого іншого документу, зі змісту якого було б можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №756/6802/17 позовні вимоги Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 37 320 доларів 94 центи США - заборгованості за тілом кредиту; 8 993 долари 35 центів США - заборгованості за відсотками, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 10 081,57 грн. судового збору та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 10 081,56 грн. судового збору.
Деснянським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02.06.2021 у справі №756/6802/17, 17.02.2023 відкрито виконавче провадження № 71069095 про стягнення ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 37 320 доларів 94 центи США - заборгованості за тілом кредиту; 8 993 долари 35 центів США - заборгованості за відсотками.
Того ж дня, старшим державним виконавцем відповідача Дяченко Аллою Олегівною винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 169364,87 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.09.2023, справа №756/6802/17 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні (ВП) 71069095 з акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «УКРТЕХФІНАНС», у зв'язку з чим державним виконавцем винесено відповідну постанову.
В подальшому, 31.01.2024 державним виконавцем відповідача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу, про що винесено відповідну постанову.
На підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 71069095 від 17.02.2023, відкрито виконавче провадження № 74031826.
В свою чергу, 01.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Семеновим Р.А. (далі - приватний виконавець) за заявою стягувача, відкрито виконавче провадження № 71069095 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02.06.2021 у справі №756/6802/17, про стягнення ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 37 320 доларів 94 центи США - заборгованості за тілом кредиту; 8 993 долари 35 центів США - заборгованості за відсотками, про що винесено відповідну постанову № 74035200.
Того ж дня винесено постанову про стягнення з Боржника Основної винагороди №74035200 в сумі 10 % від суми боргу за виконавчим документом.
07.08.2024 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74035200 у зв'язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, основну винагороду позивачем також було сплачено в повному обсязі, про що позивачу видано відповідну довідку та документи, що підтверджено відповідними платіжними інструкціями.
З огляду на викладене, 08.08.2024 позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження №74031826, надавши відповідні підтвердження сплати основної винагороди приватному виконавцю.
25.10.2024 адвокат позивача звернулась до державного виконавця з усним клопотанням про надання копії відповіді на вказану заяву, матеріалів виконавчого провадження № 74031826.
25.10.2024 у приміщенні Відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) адвокату позивача надано копію відповіді, відповідно до якої повідомлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження №71069095, виконавчий документ за яким 31.01.2024 повернутий стягувачу.
В рамках вказаного ВП винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Після повернення виконавчого документа стягувачу, 06.02.2024 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74031826, з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 71069095.
Також у вказаній відповіді повідомлено, що «виконавче провадження 71069095, в межах якого 17.02.2023 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 169364,87 грн на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не закінчувалось, Ваша заява від 08.08.2024, щодо закінчення виконавчого провадження № 74031826 залишається без задоволення».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
У відповідності до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
В силу вимог ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями ч.ч. 5-6 ст. 26 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 8 статті 27 Закону 1404-VIII визначено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Відповідно до частин 1, 4 статті 42 Закону 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Статтею 45 Закону 1404-VIII визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
За приписами частин 1-5 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У відповідності до ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.
Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №160/695/22, Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред'явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.
З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.
Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.
Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість (пункт 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII).
Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.
Верховний Суд у вищевказаній постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 зазначив, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв'язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов'язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.
При цьому, Верховний Суд наголосив, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим.
Відтак, у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.
Одночасно з цим в постанові від 21.07.2022, справа № №320/6215/19 Верховний суд виснував, що «застосування частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин дає Верховному Суду підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Застосування аналогії закону дозволяє Суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження».
Беручи до уваги наведене та враховуючи встановлені у межах розгляду даної справи обставини фактичного подвійного стягнення з позивача виконавчого збору у досліджуваних правовідносинах, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому суд враховує, що, як зазначив Верховний Суд у своєму релевантному до даної справи висновку, належним та ефективним способом захисту, який здатний відновити й захистити права боржника, у тому числі, є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02232, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 64 (2 поверх); код ЄДРПОУ 34972294) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 74031826.
Зобов'язати Деснянський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження №74031826, відкрите з примусового виконання постанови від 17.02.2023 № 71069095 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 23 699, 04 грн (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять гривен чотири копійки).
Визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №71069095 від 17.02.2023.
Визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №74031826 від 06.02.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Колеснікова І.С.