про залишення зустрічної позовної заяви без руху
04 серпня 2025 року № 320/25346/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., отримавши зустрічний позов ОСОБА_1 у справі № 320/25346/25 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України з позовом, в якому просить стягнути з розрахункових рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 426 447,39 грн.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У подальшому на адресу суду від представника відповідача надійшов зустрічний позов до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування ППР від 09.10.2024р. № 11366124023 (389 994,69 грн.), № 11366424023 (32 499,56 грн.).
Розглянувши зустрічний позов суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно з частиною першою статті 178 Кодексу адміністративного судочинства України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.
Щодо судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік, установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Суд зауважує, що окремі рішення суб'єкта владних повноважень можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, вимоги про скасування ППР є вимогами майнового характеру, оскільки ними фактично змінено майновий стан позивача. Таким чином, заявлені до адміністративного суду вимоги про скасування рішень відповідача-суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року по справі № 826/17147/18 адміністративне провадження №К/9901/5139/19.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України встановлено, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням у його майнові права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАСУ).
Так, Європейський суд з прав людини дотримується правової позиції, що вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, що спричинятиме зміну складу майна (активів) позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
З огляду на викладене, адміністративною вимогою майнового характеру є вимога про визнання протиправними та скасування ППР, якими визначені грошові зобов'язання позивача.
Отже, вимога позивача про скасування ППР від від 09.10.2024р. № 11366124023 (389 994,69 грн.), № 11366424023 (32 499,56 грн.) є вимогами майнового характеру та за подання якої належить до сплати судовий збір в сумі 4 224,94 грн. (422 494,25 * 1%).
До поданого позову не додано доказів сплати судового збору, у зв'язку із чим суд вважає, що заявниця має сплатити судовий збір за подання даного зустрічного позову до суду.
Щодо строку звернення до суду.
Згідно із ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду, що визначено в ч. 4 ст. 122 КАС України.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Зокрема, згідно п. 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 26 листопада 2020 року у справі 500/2486/19, в якій зазначив, що строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання встановлений безпосередньо пунктом 56.19 ст. 56 ПК України і становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті. Як наслідок, Верховний Суд зазначив, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 ст. 56 ПК України відсутня.
З урахуванням наведеного Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення та сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п. 56.19 ст. 56 ПК України. Водночас норма п. 56.19 ст. 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.
Верховний Суд зазначив, що для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, під час вирішення тотожних спорів суди повинні враховувати наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у цій справі.
Строк на оскарження даного рішення у позивача за нормами діючого законодавства обраховується як шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, що рішення оскаржене в адміністративному порядку не було, в разі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду складає один місяць.
Позивач стверджує, що оскаржував спірне ППР в адміністративному порядку до ДПСУ, втім докази такого оскарження, як і його результат, до суду не надав, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем стрку звернення до суду із даним зустрічним позовом у межах місячного строку з моменту завершення процедури досудового оскарження спірного ППР.
Разом з тим, суд враховує, що спірні ППР датовані 09.10.2024р., водночас позивачка звернулась до суду із зустрічним позовом лише 09.07.2025р.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У зустрічному позові не заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 178 Кодексу адміністративного судочинства України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
- заяви/клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 4 224,94 грн., сплаченого саме позивачкою, або мотивовану належним чином заяву, передбачену приписами ст. 8 ЗУ "Про судовий збір" (відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати).
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 171, 178 КАС України, суд
1. Зустрічну позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху позивачу за зустрічною позовною заявою необхідно усунути недоліки зустрічної позовної заяви.
3. Роз'яснити позивачеві за зустрічною позовною заявою, що якщо недоліки зустрічної позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, зустрічна позовна заява буде повернута відповідно до частини третьої статті 178 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу за зустрінчою позовною заявою (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
5. У зв'язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв'язку або нарочно у паперовому вигляді.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марич Є.В.