про відмову у задоволенні заяви
04 серпня 2025 року № 320/39309/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ТОВ "РЕКЛОУЗЕР" Київської митниці, Державної митної служби України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024р. (справа №320/39309/23) частково задоволено позовні вимоги ТОВ "РЕКЛОУЗЕР" до Київської митниці, Державної митної служби України, тим самим ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці, оформлене листом від 12.09.2023р. за №7.8-2/7.8-15-01/16694;
- зобов'язати Київську митницю сформувати електронний висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Реклоузер» помилково сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 2 400 626,98 грн. за заявою останнього щодо повернення сплачених сум митних платежів від 25.07.2023р. вих. №25/07.
Рішення набрало законної сили 02.04.2025р.
У подальшому позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю у справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідачем рішення суду не виконано.
Розглянувши подану заявником заяву, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає за можливе провести розгляд окремого процесуального питання щодо встановлення судового контролю у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи позивача. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 КАС України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а).
Отже, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №640/3719/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №826/9960/15.
Водночас, заява позивача обґрунтована лише тим, що відповідачем не виконується судове рішення.
Варто відмітити, що положення КАС України не містять обмеження щодо застосування заходів судового контролю, передбачених вказаною нормою КАС України, після ухвалення такого рішення.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом в Україні є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII). Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).
З аналізу зазначених норм впливає, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили, до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Приписами статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Проте, позивачем до заяви про встановлення судового контролю не надано доказів отримання та направлення виконавчих листів до примусового виконання до відповідного органу Державної виконавчої служби.
Суд зазначає, що якщо, рішення суду відповідачем не виконується, це є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".
Між тим, за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Втім, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №640/3719/18, від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.
За таких обставин та з урахуванням того, що судом не встановлено об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, позивачем не надано суду належних доказів того, що ним вичерпаний загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", та доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав результату, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ТОВ "РЕКЛОУЗЕР" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за № 320/39309/23 - відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
4. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Марич Є.В.