ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" серпня 2025 р. справа № 300/3520/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій, протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій
Адвокат Квяткова Б.І. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2025 № 091630023927 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди роботи: з 10.05.1987 по 10.10.1987 в колгоспі "Маяк"; з 10.10.1987 по 15.01.1988 в колгоспі "Дружба"; з 12.08.1992 по 01.06.1993 у ВП "Інкар"; з 08.01.1997 по 31.12.2000 у ТОВ "Кротон";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення у даній справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки безпідставно не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 10.05.1987 по 10.10.1987 в колгоспі "Маяк"; з 10.10.1987 по 15.01.1988 в колгоспі "Дружба"; з 12.08.1992 по 01.06.1993 у ВП "Інкар"; з 08.01.1997 по 31.12.2000 у ТОВ "Кротон".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 29.05.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 19 років 11 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано згідно з записів трудової книжки від 26.09.1980 серія НОМЕР_1 : з 10.05.1987 по 10.10.1987 в колгоспі "Маяк", з 10.10.1987 по 15.01.1988 в колгоспі "Дружба", оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві та довідка про перейменування колгоспу; з 12.08.1992 по 01.06.1993 в ВП "Інкар", оскільки відсутній підпис відповідальної особи, окремі довідки не надавалися; з 08.01.1997 по 31.12.2000 в ТОВ "Кротон", оскільки не зазначена посада відповідальної особи, та відбиток печатки, якою завірено запис про звільнення з роботи не придатний для сприйняття змісту Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 091630023927 від 13.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 26-28).
03.06.2025 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач заперечує доводи відповідача (а.с. 54, 55).
05.06.2025 до суду надійшло пояснення третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до яких третя особа не погоджується з вимогами позивача. Просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 59-64).
18.06.2025 представник позивача подав відповідь на пояснення третьої особи, відповідно до якої позивач заперечує щодо аргументів третьої особи (а.с. 68, 69).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.03.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
За результатами розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 20.03.2025 № 091630023927 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Відповідачем враховано страховий стаж 19 років 11 місяців 15 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу згідно трудової книжки від 26.09.1980 серія НОМЕР_1 не зараховані наступні періоди роботи:
- з 10.05.1987 по 10.10.1987 в колгоспі "Маяк", з 10.10.1987 по 15.01.1988 в колгоспі "Дружба", оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві та довідка про перейменування колгоспа;
- з 12.08.1992 по 01.06.1993 в ВП "Інкар", оскільки відсутній підпис відповідальної особи, окремі довідки не надавалися;
- з 08.01.1997 по 31.12.2000 в ТОВ "Кротон", оскільки не зазначена посада відповідальної особи, та відбиток печатки, якою завірено запис про звільнення з роботи не придатний для сприйняття змісту. Стаж обчислено з 01.01.2000 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 34).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.2.26 Інструкції від 20.06.1974 № 162 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з дотриманням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дату та номер.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310.
Відповідно до п. 1, п. 2, п. 5, п. 6 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Таким чином, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
Пенсійний орган не довів, що позивач без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідач не позбавлений права у разі наявності сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.
Крім наведеного, відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.
Як установлено, за результатами розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 20.03.2025 № 091630023927 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Відповідачем враховано страховий стаж 19 років 11 місяців 15 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу згідно трудової книжки від 26.09.1980 серія НОМЕР_1 не зараховані наступні періоди роботи: з 10.05.1987 по 10.10.1987 в колгоспі "Маяк", з 10.10.1987 по 15.01.1988 в колгоспі "Дружба", оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві та довідка про перейменування колгоспа; з 12.08.1992 по 01.06.1993 в ВП "Інкар", оскільки відсутній підпис відповідальної особи, окремі довідки не надавалися; з 08.01.1997 по 31.12.2000 в ТОВ "Кротон", оскільки не зазначена посада відповідальної особи, та відбиток печатки, якою завірено запис про звільнення з роботи не придатний для сприйняття змісту. Стаж обчислено з 01.01.2000 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 34).
Суд зазначає, що недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Крім того такі недоліки не спростовують достовірність інших відомостей.
Мотиви щодо відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки такі недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо) скріплені печатками, не є достатньою підставою для не зарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту виконання роботи, а не правильність заповнення трудової книжки.
З огляду на вищенаведене, відповідач, за результатом розгляду документів, доданих до заяви позивача, безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу згідно трудової книжки від 26.09.1980 серія НОМЕР_1 періоди роботи: з 10.05.1987 по 10.10.1987 в колгоспі "Маяк", з 10.10.1987 по 15.01.1988 в колгоспі "Дружба" з мотивів, що відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві та довідка про перейменування колгоспа; з 12.08.1992 по 01.06.1993 в ВП "Інкар" з обґрунтувань, що відсутній підпис відповідальної особи, окремі довідки не надавалися; з 08.01.1997 по 31.12.2000 в ТОВ "Кротон", оскільки не зазначена посада відповідальної особи, та відбиток печатки, якою завірено запис про звільнення з роботи не придатний для сприйняття змісту. Стаж обчислено з 01.01.2000 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 13-15, 34).
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суд зазначає, що дії пенсійного органу охоплюються оскаржуваним рішенням, тому така вимога є безпідставною у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи наведене, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 900,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), про визнання протиправними дій, протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.03.2025 № 091630023927 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 10.05.1987 по 10.10.1987 в колгоспі "Маяк"; з 10.10.1987 по 15.01.1988 в колгоспі "Дружба"; з 12.08.1992 по 01.06.1993 у ВП "Інкар"; з 08.01.1997 по 31.12.2000 у ТОВ "Кротон".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.