ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" серпня 2025 р. справа № 300/7772/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2024/000132 від 30.09.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2024/000109/2 від 30.09.2024 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зазначає про безпідставність посилання відповідача у спірному рішенні на те, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів. З огляду на вказане, позивач просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
24.10.2024 на адресу суду від представника Івано-Франківської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вказавши, що рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. З огляду на викладене вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а відтак просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
27.09.2024 декларантом ФОП ОСОБА_2 в інтересах позивача подано відповідачу електронну митну декларацію № 24UA206060005647U9, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме легковий автомобіль, вживаний, марки «Volkswagen», модель - «Tiguan», номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, в якій відповідно до графи 42 декларації "ціна товару" зазначено 6600,0000 Євро.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: Рахунок-фактуру № 2024-0161 від 11.09.2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.05.2018 року (митним органом помилково зазначено інший номер НОМЕР_3 ); банківський платіжний документ, що стосується товару № 207091136658354.010001 від 11.09.2024року (митним органом зазначено без номера); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 27092024_IF20240927-001 від 27.09.2024року; акт огляду від 27.09.2024року; копія митної декларації країни відправлення 24BEE0000060112014 від 16.09.2024року; копія підтвердження виходу автомобіля з Європейського союзу 24BEE0000060112014 (дата виходу 26.09.2024року); паспорт громадянина з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЕ414240 від 24.07.2007, та інші документи.
На вимогу митного органу про необхідність подання банківських платіжних документів, декларантом позивача повідомлено, що на підтвердження митної вартості товару надано митну декларацію відправлення, платіжне доручення, інших документів надати не має можливості.
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято рішення № UA206000/2024/000109/2 від 30.09.2024 року про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару автомобіль, вживаний, марки «Volkswagen», модель - «Tiguan», номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, за резервним методом у розмірі 11 300 Євро (замість 6600 Євро, що була заявлена декларантом).
Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, митний орган вказав, що Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. Відповідно до ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Під час аналізу поданих декларантом документів встановлено наступне: у банківському платіжному документі від 11.09.2024року № Б/Н платником вказана стороння особа (IHOR VASYLIV), відношення якої до придбання автомобіля не підтверджено документально, в результаті чого неможливо однозначно віднести зазначений документ до конкретної угоди купівлі-продажу; в документі на придбання товару, а саме рахунку-фактурі від 11.09.2024 № 2024-0161 не зазначено конкретну інформацію, яка викладена в гр. 31 МД щодо пошкоджень- «Легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, ознаками аварійних пошкоджень - з дефектом двигуна (при пошкодженні привідного ременя двигуна, пошкоджено-головку двигуна з компенсаторами, розпридільчими валами, компенсаторами, а також пошкоджено колінчастий вал і поршневу групу з шатунами)». Разом з тим, в Акті митного огляду від 27.09.2024 № UA206060005647U9 інспектором не підтвердженні пошкодження, заявлені декларантом, а зазначено: «В результаті митного огляду встановлено, що пред'явлений вантаж являє собою: Легковий автомобіль, пизначений для перевезення людей, ознаками аварійних пошкоджень-пошкоджено переднє праве крило вживаний, сліди підтікання мастила, відсутня електрика в автомобілі не вдалося зняти показники одометра. Марка Volkswagen, моделі Tiguan, календарний рік виготовлення: 2016, модельний рік виготовлення: 2016, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна: (дизельний) об'єм двигуна: 1968 см3. Потужність двигуна :110 kw, колісна форма 4*2, кількість місць (включаючи водія): 5, Виробник: VOLKSWAGEN DE. Торговельна марка: VOLKSWAGEN». Таким чином, неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-IV розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 29.08.2024 № 24UA205140054576U4, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля: «Автомобіль легковий - 1 шт.: - марка-VOLKSWAGEN: - модель - TIGUAN; - номер кузова - НОМЕР_4 ; - загальна кількість місць (включаючи водія) - 5 шт; - призначення: для перевезення пасажирів; - тип двигуна - дизельний; - робочий об'єм двигуна - 1968см3; - потужність - 110 kw; - колісна формула 4*2; - маса в разі максимального завантаження 2150 кг; - такий що був у використанні; - тип кузова - універсал; - календарний рік виготовлення - 2016; - модельний рік виготовлення - 2016; - торгівельна марка - VOLKSWAGEN; - країна виробник - DE. Визначена митна вартість - 11300 EUR. В результаті консультацій декларанту роз'яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби. У разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз'яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду.
Цього ж дня, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення № UA206060/2024/000132.
Як наслідок, декларантом позивача подано нову МД №24UA206060005678U1, за якою автомобіль оформлений за резервним методом зі сплатою митних платежів.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу(частина 2статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1статті 53 МК України).
Згідно частини 2статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
У частині 3статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1статті 54 МК України).
Згідно пункту 1 частини 4статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як визначено частинами 4, 5 і 10статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Як вимагає частина 2статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З огляду на вищевикладене, витрати на транспортування додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
При цьому, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Суд зазначає, що згідно обґрунтувань зазначених відповідачем у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, митна вартість не може бути визначена за першим методом у зв'язку з невідповідністю обраного методу визначення митної вартості, рахунок фактура та платіжний документ містять розбіжності, тобто до митного оформлення не було подано повного переліку документів які б підтверджували задекларовану митну вартість автомобіля.
Так, аргументи відповідача зводяться до того, що у рахунку фактурі відсутні підписи сторін та штамп компанії, незаповнені відповідні графи, відсутня інформація про оплату та умови платежу, платіжний документ містить платника, якого неможливо ідентифікувати з фактурою, відсутня інформація про перевезення.
Однак, суд звертає увагу, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення (за ціною договору), разом з декларацією декларант надав митному органу, серед інших, документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме рахунок-фактура (інвойс) № 2024-0161 від 11.09.2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.05.2018 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 207091136658354.010001 від 11.09.2024року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 27092024_IF20240927-001 від 27.09.2024року; акт огляду від 27.09.2024року; митна декларації країни відправлення 24BEE0000060112014 від 16.09.2024року.
При цьому, рахунок-фактура (інвойс) від 11.09.2024 за № 2024-0161 містить всі необхідні реквізити сторін: продавця "Autohandel Wouter " та покупця ОСОБА_1 , інформацію про автомобіль який є предметом купівлі-продажу - VOLKSWAGEN TIGUAN, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , рік випуску 2016, інформацію, що автомобіль продано з пошкодженнями двигуна, дата та номер рахунку-фактури. Крім того, вказаний рахунок-фактура містить відомості про ціну транспортного засобу, а саме 6600,00 EUR, та вказано рахунок на який здійснюється переказ коштів - ВЕ84 738034545459.
Окремо слід зазначити, що згідно даних, які містяться в платіжному документі від 11.09.2024, оплата в розмірі 6600 Євро проведена на рахунок ВЕ84 738034545459 та вказано марку автомобіля та її ідентифікаційний номер.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо особи платника за вказаним платіжним документом, зважаючи на особливості проведення таких розрахунків. Крім того, така обставина жодним чином не вказує на невідповідність заявленої митної вартості транспортного засобу.
Більше того, митна декларація країни відправлення № 24BEE0000060112014 від 16.09.2024року містить усю необхідну інформацію про придбаний автомобіль, яка є основою експорту.
Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд також відхиляє твердження відповідача, що рахунок-фактура № 2024-0161 є неналежним документом через відсутність у ньому підпису та печатки.
Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) може бути підтверджений додатково-оформленими документами (як то акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг)).
Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний в Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 від 1 вересня 1983 року "Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148).
Слід зазначити, що у випадку інвойсу відсутній обов'язковий реквізит у вигляді підпису. Це означає, що у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов'язковим, і тому при митному оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису. Так, пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення "від руки" підписів на паперових документах, якщо це можливо.
Також, суд враховує те що автомобіль було продано з пошкодженнями двигуна, що підтверджується супровідними документами. Перекручуючи зміст та назву таких документів відповідач не спростовує це належними та допустимими доказами.
В той же час, митним органом не вказано, які саме документи мав надати декларант на підтвердження митної вартості товару/витрат на транспортування в розмірі 300 EUR.
Частинами 1 та 2статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Проте, в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребування від нього додаткових документів.
При цьому витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Так, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд вважає безпідставними доводи відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Таким чином, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що декларантом було надано достатній обсяг документів необхідних для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, які піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Однак, судом встановлено, що в спірному рішенні, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.
З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як свідчать зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, в графі 33 є посилання про визначення митної вартості за резервним методом, із зазначенням відомостей митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, а саме інша митна декларація за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля. Однак, жодної інформації щодо стану, комплектації, пробігу, інших даних, які безпосередньо впливають на його ціну, не вказано.
Відтак, при коригуванні митної вартості задекларованого позивачем товару митницею безпідставно використано як джерело інформації митну декларацію від 29.08.2024.
Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на положення пункту 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України за №598 від 24.05.2012, за змістом яких у рішенні про коригування орган доходів і зборів:
- поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо;
- у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відтак, суд зазначає, що відповідачем не враховано різницю в якісних, кількісних показника та виду товару, що завозився позивачем, від тих випадків, які використані в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до Митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.
Правильність визначення митної вартості позивачем, відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Протиправність рішень відповідача, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого статтею 64 МК України, не довів суду наявності обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах шостого методу, в тому числі в частині:
- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;
- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.
При цьому, відповідачем не доведено, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
Також, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2статті 53 МК України, і які подані декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за такий товар.
Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".
Суд вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (загальна вимога надати банківські чи інші бухгалтерські документи, що підтверджують вартість самого товару, або за їх відсутності - висновок експертної організації), з огляду на зауваження щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах щодо умов поставки (тобто фактично щодо можливого понесення позивачем додаткових витрат, які мали б бути включені до митної вартості товару тощо).
Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, не є безумовною підставою для настання негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Проте, відповідачем не спростовано належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією.
Враховуючи вищевказане, суд констатує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містять:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відтак, відповідач, приймаючи оскаржувані картку відмову та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206060/2024/000132 від 30.09.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2024/000109/2 від 30.09.2024 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування, а позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
В зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 3371, 34 грн. згідно квитанцій від 09.10.2024.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3371,34 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UA206060/2024/000132 від 30.09.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2024/000109/2 від 30.09.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 3371 (три тисячі триста сімдесят один) гривень 34 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.