ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" серпня 2025 р. справа № 300/8748/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України, Житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Представник позивача Крутоголова Оксана Олександрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України, Житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України від 19 серпня 2024 року, оформлене протоколом № 5/2024, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;
- зобов'язати житлово-побутову комісію Служби зовнішньої розвідки України прийняти рішення про надання грошової компенсації ОСОБА_1 та подати його на затвердження голові Служби зовнішньої розвідки України, а також внести ОСОБА_1 до Списку осіб, щодо яких прийнято рішення про надання грошової компенсації, в порядку встановленому Інструкцією про порядок забезпечення і надання співробітникам Служби зовнішньої розвідки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби зовнішньої розвідки України від 20 жовтня 2008 року № 242;
Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України від 19 серпня 2024 року, оформленим протоколом № 5/2024, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
03.12.2024 року від Служби зовнішньої розвідки України через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у Службі зовнішньої розвідки України та відповідно до Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України № 912-ос/вс від 20.04.2023 р. позивача звільнено зі служби та знято з усіх видів грошового забезпечення. Вислуга років позивача у ЗСУ складає понад 22 календарних роки.
ОСОБА_1 з 07.08.2018р. перебуває на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов в Службі зовнішньої розвідки України під номером 1 та знаходиться у черзі на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення під номером 634.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, справа № 300/9058/23, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 728, та зобов'язано Службу зовнішньої розвідки України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання грошової компенсації та прийняти рішення про задоволення або відмову у її задоволенні відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 728 з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині цього рішення.
Листом відповідача від 07.10.2024 № 3/3/408/6і представника Позивача було повідомлено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 300/9058/23 житлово-побутовою комісією СЗРУ повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та надано витяг із протоколу № 5/2024 засідання житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України від 19 серпня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 було відмовлено в наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у зв'язку з тим, що у нього не настала черга на отримання жилого приміщення у поточному році, відповідно до пункту 5 Порядку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Закон України від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-ХІІ).
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи, 19 серпня 2024 року відбулось засідання житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України, в ході якого на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 300/9058/23 повторно розглянуто заяву позивача щодо надання грошової компенсації та прийняття рішення про задоволення або відмову у її задоволенні відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції про порядок забезпечення і надання співробітникам Служби зовнішньої розвідки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби зовнішньої розвідки України від 20.10.2008 № 242, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2008 року за № 1105/15796 (далі - Інструкція) за результатами розгляду на засіданні питань житлово-побутовою комісією приймаються рішення, які оформляються протоколом.
Рішення житлово-побутової комісії погоджується (у випадках, передбачених законодавством - затверджується) Головою СЗРУ.
Відповідно до пункту 12 Порядку рішення житлової комісії про надання компенсації або відмову в її наданні має бути затверджене командиром військової частини.
Суд зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що прийняте рішення щодо відмови в наданні позивачу грошової компенсації не було затверджено Головою Служби зовнішньої розвідки України, тож не було ухвалено в порядку, визначеному законодавством. Факт затвердження Головою Служби зовнішньої розвідки України підтверджується копією протоколу з відповідною відміткою.
Відповідно до пункту 3.7 Інструкції витяги з протоколів засідань житлово-побутової комісії про надання або відмову в наданні грошової компенсації, затверджені секретарем житлово-побутової комісії, є обов'язковими для долучення до облікових справ.
Щодо підстав та порядку виплати позивачу грошової компенсації за належне для отримання житло, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48-1 Житлового кодексу України порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах, за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення установлено Порядком.
Відповідно до пункту 2 Порядку його дія поширюється, в тому числі, на осіб, звільнених з військової служби в запас у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років.
Відповідно до довідки від 01.06.2023 № 861, календарна вислуга років підполковника запасу ОСОБА_1 становить 22 років 06 місяців 26 днів.
Отже, позивач має право на отримання грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення відповідно до вимог Порядку, що визнається відповідачу.
Однак, його звернення щодо виплати компенсації подано за відсутності підстав для задоволення та без дотримання встановленої законодавством процедури, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 Порядку черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов , та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Пунктом 9 Порядку визначено, що розвідувальні органи щороку протягом I кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.
Житлові комісії військових частин, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір (пункт 10 Порядку).
Відповідно до пункту 7.2 Інструкції житлово-побутова комісія щороку в разі затвердження бюджетних призначень для забезпечення житлом військовослужбовців СЗРУ на відповідний бюджетний рік інформує листом з повідомленням військовослужбовців та членів їх сімей (осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку, у разі їх смерті - членів сім'ї таких осіб), у яких настала черга на отримання житлових приміщень, про їх право на отримання грошової компенсації, її орієнтовний розмір та перелік документів, необхідних для отримання компенсації, або надає таке повідомлення особисто під підпис.
Пунктом 11 Порядку передбачено подання визначеного переліку документів, необхідних для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру.
Черговість надання грошової компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім'ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов , та/або включення до списків осіб, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень.
Як вбачається із долученого до позовної заяви позивачем витягу із протоколу № 5/2024 засідання житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України позивач та члени його сім'ї станом на 01.08.2024 знаходяться за № 634 по черговості на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.
Отже правові підстави для письмового інформування Службою зовнішньої розвідки України ОСОБА_1 про право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір відсутні. Інформування та виплата компенсації позивачеві без дотримання визначених норм законодавства призведе до порушення прав інших військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку за №№ 1-633.
Також суд зазначає, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Після появи законодавчо визначених підстав (настання черги на отримання жилого приміщення, затвердження бюджетних призначень для забезпечення житлом військовослужбовців СЗРУ на відповідний бюджетний рік), таке право позивача буде реалізовано в установленому порядку.
Суд серед іншого зазначає, що ійськовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення згідно з чергою , яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень. Передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служби та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Отже, тільки виключно в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а саме у порядку черговості, тобто після отримання житла або грошової компенсації (при її надходженні) особами, які знаходяться у черзі перед позивачем, позивач має право на отримання житла або грошової компенсації.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.