08 серпня 2025 року Справа № 280/4316/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10; код ЄДРПОУ 38621185)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3; код ЄДРПОУ 37533381)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
26.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» (далі - третя особа), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 04.06.2025) просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи ЄДЕБО щодо позивача в частині послідовності навчання;
зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 навчається на 1 курсі денного відділення Державного навчального закладу «Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти». При формуванні довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) виявлено, що у ній зазначено про порушення послідовності здобуття освіти. Позивач із цим не погоджується, оскільки станом на день звернення до суду у нього наявна (здобута) загальна середня освіта та те, що після її здобуття позивач навчається за освітнім рівнем кваліфікований робітник не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту». Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 09.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4316/25 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 30.06.2025 № 32615), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Згідно з інформацією, що міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 14.08.2012 переведений на курс (дата початку навчання - 01.09.2010) для продовження здобуття освітнього ступеня бакалавра (НРК 6) у Приватному акціонерному товаристві «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» та відрахований з цього закладу освіти 15.01.2014. У 2024 зарахований для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня кваліфікованого робітника (НРК 4) до Державного навчального закладу «Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти». Здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Враховуючи вищевикладене, повідомляє про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки. Зауважує, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
22.07.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 36971), в якій він заперечує проти доводів відповідача.
Від третьої особи пояснень щодо предмета спору не надходило.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 здобув повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом від 26.06.2006 серії НОМЕР_2 .
З 18.09.2010 по 15.01.2014 позивач навчався за освітнім рівнем бакалавр фінансово-економічного факультету спеціальності фінанси і кредит заочної форми здобуття освіти Приватного вищого навчального закладу «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій». Підстави відрахування: наказ від 15.01.2014 № 06.2-8-1, за академічну неуспішність та невиконання умов Договору про цільову підготовку бакалавра. Зазначене підтверджується академічною довідкою від 09.01.2024 № 5/24.
Як вбачається із довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 11.04.2025 № 625438, 01.09.2024 позивач зарахований до Державного навчального закладу «Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти», рівень освіти: кваліфікований робітник, форма здобуття освіти: денна. Також у довідці зазначено про порушення послідовності здобуття освіти.
Не погоджуючись із встановленням факту порушення порядку отримання послідовності освіти, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.12.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Пунктом 8 цього Указу постановлено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
Суд враховує, що одним з документів, необхідних для надання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII є довідка, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Спір у цій справі виник, зокрема, з підстав неправильного, на думку позивача, відображення інформації щодо порушення послідовності здобуття освіти.
Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Закону № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Згідно з абзацами першим-п'ятим частини першої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII. При цьому обов'язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.
Судом встановлено, що відповідно до атестату від 26.06.2006 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 здобув повну загальну середню освіту. Тобто, наступним рівнем освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII є професійна (професійно-технічна) освіта (та фахова передвища освіта) або вища освіта (що починається з першого (бакалаврського) рівня вищої освіти).
Так, згідно академічної довідки від 09.01.2024 № 5/24 позивач у період з 18.09.2010 по 15.01.2014 навчався за освітнім рівнем бакалавр фінансово-економічного факультету спеціальності фінанси і кредит заочної форми здобуття освіти Приватного вищого навчального закладу «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій». Однак, на підставі наказу від 15.01.2014 № 06.2-8-1 був відрахований із навчального закладу за академічну неуспішність та невиконання умов Договору про цільову підготовку бакалавра.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
В даному випадку позивач не проходив атестацію на здобуття бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплом бакалавра із Приватного вищого навчального закладу «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, та додатку до диплома, у якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України. Наведене означає, що позивачем не було завершено перший (бакалаврський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.
За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його зарахування на навчання у 2024 році за рівнем освіти кваліфікований робітник не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».
З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи.
Посилання відповідача на судові рішення судів апеляційної інстанції не приймаються судом, оскільки за нормами частини п'ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а не в постановах суду першої і апеляційної інстанції.
Стосовно посилання відповідача на лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 суд зазначає наступне.
03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслало керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» лист № 1/9758-24, яким визначило алгоритм для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.
Водночас, листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз'яснювальний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не тягне для позивача правових наслідків.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.
Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що на МОН України як на розпорядника ЄДЕБО покладено організаційні та контролюючі функції ведення цієї електронної бази, а на ДП «ІНФОРЕСУРС» як на технічного адміністратора ЄДЕБО - виключно технічні функції.
Отже, саме МОН України має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.
За таких обставин, враховуючи роль МОН України як розпорядника ЄДЕБО у спірних правовідносинах, суд вважає протиправними дії МОН України у частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд, для ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати зазначені дії протиправними. Відповідно, позовні вимоги в частині визнання протиправною саме бездіяльності відповідача задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме, в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10; код ЄДРПОУ 38621185) щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
3. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10; код ЄДРПОУ 38621185) внести зміни до даних, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10; код ЄДРПОУ 38621185).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 08.08.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко