07 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3793/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, вул. Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, якою просить: 1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №072050015509 від 12.11.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії № 072050015509 від 29.11.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії № 072050015509 від 17.12.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06 листопада 2024 року, зарахувавши до страхового стажу: період навчання у Воловецькому ПТУ №17 з 01.09.1979 року по 29.12.1980 року; період роботи з 13.06.1983 року по 06.08.1984 року на посаді вишкомонтажником-електромонтером 3 розряду у виробничому об'єднанні «Комігазпром» Вуктильської вишкомонтажної контори Вуктильського управління розвідувального буріння; з 07.08.1984 року по 02.11.1992 року - роботи на посаді радіомеханіка в Мукачівському радіотелеательє Закарпатського обласного підприємства «Побутрадіотехніка» та з 03.11.1992 року по 10.02.2006 року - на посаді механіка 4-го розряду в МКП «Янтар» (перейменоване з 26.01.1998 року в ТзОВ «Телеательє»).
19 травня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 12 червня 2025 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
03 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що записи щодо трудової діяльності в Закарпатському обласному підприємстві «Побутрадіотехніка» відповідають вимогам Інструкції №162. Зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно без виправлень, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази. За таких даних можна точно встановити місце, посаду та період роботи, а також номер і дату розпорядчих документів, на підставі яких зроблено записи. Отже, зазначені записи трудової книжки не потребують додаткового підтвердження документами. Нечіткий відтиск печатки, якою засвідчено запис №13 в трудовій книжці не спростовує достовірності зазначених відомостей. Відповідний недолік є формальними і не може впливати на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. Аргумент відповідача Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області щодо незарахування стажу через розбіжності у написанні по батькові є формальним і таким, що не відповідає вимогам принципу забезпечення прав громадян. Такі розбіжності не мають впливати на реалізацію конституційного права на пенсію, особливо за умов наявності інших підтверджуючих документів (трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02 лютого 1981 року та паспорта громадянина України, які підтверджують правильність написання по батькові « ОСОБА_2 »). Період навчання у Воловецькому ПТУ №17 було зараховано з 01 листопада 1979 року по 29 грудня 1980 року. Однак, відповідач дійшов помилкових висновків щодо початку мого навчання у Воловецькому ПТУ №17. Відповідно до запису № 1 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , навчання розпочалося з 01 вересня 1979 року і тривало до 29 грудня 1980 року. У спірних правовідносинах відповідачі не вчинили жодних дій для перевірки зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02 лютого 1981 року даних про трудовий стаж, натомість відмовили у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу. Відсутність даних про сплату страхових внесків у системі персоніфікованого обліку не є підставою для незарахування стажу роботи до страхового стажу за період з 01.01.2000 по 10.02.2006 року. Несплата страхових внесків роботодавцем - ТзОВ «Телеательє» (колишнє КП «Янтар») - порушує принцип рівності особи перед законом і не може бути підставою для позбавлення права на пенсію. Відповідальність за несплату внесків несе страхувальник.
29 травня 2025 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 страховий стаж Позивача складає 11 років 1 місяць 15 днів. До страхового стажу згідно наданих документів не враховано періоди роботи за записами в трудовій книжці з 13.06.1983 по 06.08.1984 на території російської федерації, оскільки статтею 241 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 російська федерація з 01.01.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме російської федерації, з 01.01.2023. Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода від 13.03.1992 припинила дію з 19.06.2023 щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної угоди. Як наслідок до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року. З врахуванням наведеного у Відповідача не було законних підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу.
30 травня 2025 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням в Донецькій області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 p. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 18 років 4 місяці 19 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. Згідно частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 р. №1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу роботи з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу право на пенсію настає після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років, та після досягнення 65 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 р. по 31 грудня 2026 року - від 15-23 років. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (структурний підрозділ, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення за №072050015509 від 17.12.2024 р. про відмову у призначенні пенсії. До страхового стажу зараховані всі періоди роботи згідно поданих документів. Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області лише повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії.
03 червня 2025 року відповідачем 4 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що страховий стаж Позивача на дату звернення становить 18 років 4 місяці 19 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Страховий стаж з 01.01.1998 обчислено згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Період з 01.01.2000 по 10.02.2006 не зараховано , оскільки відсутні відомості про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Враховуючи вищевикладене, Відповідач-4 вважає, що прийняте ним рішення від 17.12.2024 № 072050015509 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 7354 про призначення пенсії за віком.
12 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішенням № 072050015509 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки загальний страховий стаж складає 11 років 1 місяць 15 днів.
До страхового стажу згідно наданих документів не враховано періоди роботи за записами в трудовій книжці з 13.06.1983 р. по 06.08.1984 р. на території російської федерації, оскільки статтею 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі і на пільгових умовах, особам які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення пенсії. Період роботи з 07.08.1984 р. по 02.11.1992 р., оскільки звільнення завірено нечитабельною печаткою; з 01.07.2000 р. по 10.02.2006 р., оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків. Даний період рекомендовано підтвердити додатковими документами або актом перевірки.
25 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 7830/4241 про призначення пенсії за віком.
29 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області рішенням № 072050015509 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки загальний страховий стаж складає 16 років 10 місяців 18 днів.
Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи в росії з 13.06.1983 р. по 06.08.1984 р., оскільки в заяві відсутнє повідомлення особи про нездійснення пенсійних виплат пенсійним фондом російської федерації; з 01.07.2000 р. по 10.02.2006 р., оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків. За періоди роботи з 07.08.1984 по 02.11.1992 стаж зараховано згідно акту перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 18.11.2024 № 0700-1002-1/5765 (крім періодів 1987-1988 рр., так як по батькові ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 )), оскільки згідно записів трудової книжки звільнення завірено нечитабельною печаткою.
11 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 8161/4430 про призначення пенсії за віком.
17 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням № 072050015509 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки загальний страховий стаж складає 18 років 4 місяці 19 днів.
За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Страховий стаж з 01 січня 1998 року обчислено згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погодившись із рішеннями про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача записів про періоди роботи була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).
Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
При поданні заяв про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 було надано трудову книжку від 02 лютого 1981 року НОМЕР_2 .
Згідно з записами у трудовій книжці встановлено, що ОСОБА_1 :
- з 01 вересня 1979 року по 29 грудня 1980 року навчався в Воловецькому ПТУ (запис № 1);
- з 13 червня 1983 року по 06 червня 1984 року працював вишкомонтажником - електромонтером 3 розряду у виробничому об'єднані «Комігазпром» (запис № 6-7);
- з 07 серпня 1984 року по 02 листопада 1992 року працював радіомеханіком в Мукачівському радіотелеательє Закарпатського обласного підприємства «Побутрадіотехніка» (запис №8-13);
- з 03 листопада 1992 року по 10 лютого 2006 року працював механіком 4-го розряду в МКП «Янтар» (запис № 14-16).
В даному випадку відповідачі мали в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконував позивач, наявний відтиск печатки, тому суд констатує що відповідачі до обрахунку стажу позивача поставилися формально.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
Разом з тим, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Окрім того, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж.
Доводи відповідачів 2,3 в оскаржуваних рішеннях щодо не зарахування спірних періодів до страхового стажу, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків є безпідставними, оскільки відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди трудової діяльності позивача не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу який дає право на призначення пенсії за віком в зв'язку з тим, що обов'язок по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах в якості платників страхових внесків, покладений на роботодавців які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі - Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у місті Москві.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідачів на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Разом з тим, з протоколу про призначення пенсії, судом встановлено, що відповідачем 4 у спірні періоди зараховано страховий стаж з 01 листопада 1979 року по 29 грудня 1980 року; з 15 вересня 1984 року по 15 грудня 1988 року; з 15 лютого 1989 року по 15 липня 1992 року; з 15 вересня 1992 року по 15 жовтня 1992 року; з 03 листопада 1992 року по 31 грудня 1999 року.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01 вересня 1979 року по 31 жовтня 1979 року; з 13 червня 1983 року по 06 червня 1984 року; з 07 серпня 1984 року по 14 вересня 1984 року; з 16 грудня 1988 року по 14 лютого 1989 року; з 16 липня 1992 року по 14 вересня 1992 року; з 16 жовтня 1992 року по 02 листопада 1992 року; з 01 січня 2000 року по 10 лютого 2006 року є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача.
Таким чином, відповідачі приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії №072050015509 від 17 грудня 2024 року, №072050015509 від 29 листопада 2024 року; №072050015509 від 12 листопада 2024 року діяли всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, наслідком скасування, прийнятих за результатами розгляду заяв позивача про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
З огляду на встановлене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01 вересня 1979 року по 31 жовтня 1979 року; з 13 червня 1983 року по 06 червня 1984 року; з 07 серпня 1984 року по 14 вересня 1984 року; з 16 грудня 1988 року по 14 лютого 1989 року; з 16 липня 1992 року по 14 вересня 1992 року; з 16 жовтня 1992 року по 02 листопада 1992 року; з 01 січня 2000 року по 10 лютого 2006 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11 грудня 2024 року з врахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, що підтверджується квитанцією від 12 травня 2025 року № 73020365.
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 072050015509 від 12 листопада 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 072050015509 від 29 листопада 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 072050015509 від 17 грудня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01 вересня 1979 року по 31 жовтня 1979 року; з 13 червня 1983 року по 06 червня 1984 року; з 07 серпня 1984 року по 14 вересня 1984 року; з 16 грудня 1988 року по 14 лютого 1989 року; з 16 липня 1992 року по 14 вересня 1992 року; з 16 жовтня 1992 року по 02 листопада 1992 року; з 01 січня 2000 року по 10 лютого 2006 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11 грудня 2024 року з врахуванням висновків суду.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, вул. Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
7. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 серпня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль