(про відмову у забезпеченні позову)
08 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/19659/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі спеціально створеної комісії щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, протиправною.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі спеціально створеної комісії надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості відновлення порушеного права у зв'язку із вчиненням Відповідачем дій по мобілізації. Забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків Позивача до розгляду справи по суті, оскільки відносно останнього може бути прийняте рішення про переміщення до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та значно ускладнить виконання рішення суду. А тому, вважає, що його заява підлягає задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, враховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цієї статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Слід зазначити, що забезпечення позову це, насамперед, вжиття судом, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи Позивача на такому етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Таким чином, законодавством установлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, установити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав Позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Суд звертає увагу, що Позивачем у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам Заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів Позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях. Не доведено належними доказами, що загроза його правам, свободам та інтересам має реальний характер.
Матеріали справи не містять доказів, що Відповідачем взагалі вчинялися дії щодо призову Позивача на військову службу під час мобілізації.
Також обґрунтовуючи заяву, Позивач зазначив що має право на відстрочку від призову за мобілізацією.
Водночас, суд наголошує, що такі твердження Позивача можуть бути підтвердженні лише під час розгляду справи по суті та за результатами хваленого судового рішення.
Твердження Заявника про те, що він втратить право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з набуттям ним статусу військовослужбовця, з огляду на відсутність належних доказів вчинення мобілізаційних дій відносно Заявника чи його призову на військову службу під час мобілізації, є наразі передчасними і ґрунтуються виключно на припущеннях Заявника.
Суб'єктивне переконання Заявника в тому, що його може бути призвано на військову службу під час мобілізації не може свідчити про очевидну протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та безумовну наявність правових підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову.
Отже, Заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відмова заявнику в забезпеченні позову не позбавляє права Заявника повторно звернутися до суду з таким клопотанням, надавши належні докази вчинення мобілізаційних дій відносно Заявника чи його призову на військову службу під час мобілізації.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк