про залишення позовної заяви без руху
08 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/19463/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 зверувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 № 1293-АД від 10.04.2024 року, № 1968-АД від 25.06.2024 року та № 1287-ОД від 21.04.2024 року, якими ОСОБА_1 оголошена сувора догана та він був позбавлений додаткової винагороди, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та премії, що передбачена розділом ХVІ Порядку №260 від 07.06.2018 року, за квітень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року відповідно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити старшому сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення з 09.04.2024 року по 13.04.2024 року (включно) та додаткові винагороди, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та премії, що передбачені розділом ХVІ Порядку №260 від 07.06.2018 року, за квітень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Перевіривши дотримання позивачем процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду, суд встановив наступне.
Згідно з абзацом першим частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржуються накази командира військової частини НОМЕР_1 № 1293-АД від 10.04.2024 року, № 1968-АД від 25.06.2024 року та № 1287-ОД від 21.04.2024 року, а з позовом до суду звернувся лише 04.08.2025, тобто, позивачем пропущений місячний строк звернення до суду щодо оскарження вказаних вище наказів.
Слід зазначити, що позивач подав клопотання про поновлення строку для звернення до суду, проте зазначені підстави для поновлення строку звернення до суду не є поважними, при цьому позивачем не наведено доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку .
Зокрема позивач зазначає, що звертався до командування військової частини стосовно недоотриманого грошового забезпечення, проте отримав відмову; звертався до адвоката для складання позовної заяви про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії, проте бездіяльність адвоката слугувала причиною повернення позовної заяви позивачу; звертався зі скаргою на бездіяльність адвоката до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Дніпропетровської області, проте ідповіді на день звернення до суду не отримав.
При цьому, документального підтвердження вказаних дій, направлених на відновлення свого порушеного права, позивач не надає
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що він є військовослужбовцем та перебуває у складі військової частини, яка входить до складу діючої армії.
Щодо тверджень позивача про проходження ним військової служби, як підстави для поновлення строку звернення до суду, то Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сил характеризується двома ознаками: по-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо); по-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Сама по собі обставина зарахування відповідача до складу Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили.
Разом з тим, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об'єктивно унеможливила виконанням ним зазначено процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.
При цьому, позивачем жодними доказами не доведено причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, а доводи заяви про поновлення такого строку не підтверджують існування обставин, що перешкоджали такому зверненню у визначений законодавством строк.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин пропуску процесуального строку.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Г.В. Чернова