08 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/24837/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №103550008440 від 15.11.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, починаючи з 11.11.2024, на підставі поданої заяви від 11.11.2024 з урахуванням трудового стажу, записи про який містяться в трудовій книжці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема до страхового стажу не зараховані всі періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата її видачі.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що спірне рішення є правомірним, оскільки у позивача відсутній законодавчо визначений страховий стаж.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке
Позивач 11.11.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачає, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням в Житомирській області прийнято рішення за №103550008440 від 15.11.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Встановлено, що загальний страховий стаж становить 21 рік 0 місяців 3 дні, при цьому відповідачем зазначено, що до страхового стажу не зараховані всі періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата її видачі.
Також позивачу не зараховано періоди роботи з 23.10.1990 по 15.02.1993 відповідно до наданої ним довідки, виданої членом ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області Євгеном Свистуновим від 18.06.2024 р. №238 ли, оскільки у ній відсутня дата та номер наказу про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Крім того, не зараховано період навчання відповідно до диплому НОМЕР_2 , оскільки відсутні періоди навчання.
Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як передбачено ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, згідно зі статтею 62 Закону №1788 та частиною першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі - Інструкція № 58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно. У разі виявлення неправильного або неточного запису виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, про що окремо зазначається у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
З урахуванням наведеного правового регулювання спірних правовідносин та усталеної судової практики, суд формулює висновок по суті спору, відповідно до якого позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки.
Виявлений відповідачем недолік (на титульній сторінці відсутня дата видачі трудової книжки), на переконання суду, ґрунтується на неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів.
При цьому суд зазначає, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 вказано, що вона оформлена на ім'я ОСОБА_1 , в розділі «дата народження» - ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта середня, міститься підпис власника трудової книжки та підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки .
Незважаючи на те, що на титульній сторінці трудової книжки позивача відсутня дата її заповнення, у відомостях про роботу перший запис зроблено чітко та без виправлень тією ж особою, яка заповнила титульну сторінку - ст. інспектором Зінченко, із зазначенням підстав для внесення даних записів (наказ 242 від 23.06.87) та проставленням штампу та печатки установи, де працював позивач з 24.06.1987 - Авдіївське спеціалізоване управління підприємства "Донбаскоксохімремонт".
Щодо незарахування періодів служби позивача в органах внутрішніх справ з 23.10.1990 до 15.02.1993 на підставі уточнюючої довідки, виданої членом ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Донецькій області Євгеном Свистуновим від 18.06.2024 р. №238 ли, оскільки у ній відсутня дата та номер наказу про прийняття на роботу та звільнення з роботи, слід зазначити таке.
У вказаній довідці зазначено, що у зв'язку із захопленням незаконними збройними формуваннями так званої «ДНР» адміністративної будівлі Головного управління МВС України в Донецькій області, архів ГУМВС (УМВС) України в Донецькій області залишився на тимчасово непідконтрольній українській владі території, у зв'язку з чим довідка складена на підставі відомостей інтегрованої інформаційно-пошукової системи регіонального рівня.
Слід зазначити, що відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII) державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Зі змісту наведених норм слідує, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом.
Разом з тим, суд звертає увагу на положення частини 4 статті 9 Закону №1207-VII, відповідно до яких встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, факт роботи позивача в спірний період підтверджується записами №№6-7 трудової книжки позивача, із зазначеннями наказів про прийняття та звільнення з роботи, засвідчені печаткою установи та підписом уповноваженої особи.
Щодо незарахування періоду навчання позивача у Донецькому політехнікумі згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки відсутні періоди навчання, суд зазначає таке.
Відповідач не ставить під сумнів навчання позивача у Донецькому політехнікумі, але вказує на відсутність у дипломі періодів навчання.
Дійсно, у дублікаті диплому молодшого спеціаліста, який підтверджує, що ОСОБА_1 закінчив у 1988 році Донецький політехнікум, відсутні періоди навчання.
Разом з тим, записами в трудовій книжці позивача підтверджено період навчання з 01.09.1984 по 30.06.1988 у Донецькому політехнікумі.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Про це зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду навчання позивача до страхового стажу, у зв'язку з відсутністю в довідці підстав її видачі, є безпідставними.
Тому період навчання навчання з 01.09.1984 по 30.06.1988 у Донецькому політехнікумі також підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії за віком.
Доказів того, що вказані документи визнані недійсними чи недостовірними відповідачем не надано.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми закону, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління в Житомирській області прийнято рішення №103550008440 від 15.11.2024 щодо відмови в призначені пенсії за віком позивачу прийняте відповідачем необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, також підлягає задоволенню позовна вимога повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, починаючи з 11.11.2024, на підставі поданої заяви від 11.11.2024 з урахуванням трудового стажу, записи про який містяться в трудовій книжці.
Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять в собі доказів понесення сторонами судових витрат, з огляду на що відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №103550008440 від 15.11.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, починаючи з 11.11.2024, на підставі поданої заяви від 11.11.2024 з урахуванням трудового стажу, записи про який містяться в трудовій книжці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
08.08.25