м. Вінниця
08 серпня 2025 р. Справа № 120/8225/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження бещз виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича фірма "Технологія України" до головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія України" звернулося до суду з адміністративним позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям головним управлінням ДПС України у Вінницькій області протиправних рішень про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема, представник позивача вказує на те, що з метою виконання вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкової накладної та у зв'язку з зупиненням їх реєстрації, - позивачем було надано всі необхідні та наявні документи.
Головне управління ДПС у Вінницькій області адміністративний позов не визнало. Так, представник відповідача зазначив, що позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації податкових накладних.
Окрім того відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження, що мотивоване неможливістю останнього як учасника справи реалізувати у повному обсязі свої права та використати усі можливі засоби для доведення своєї правової позиції.
З цього приводу суд зауважує, що відповідно до положень статей 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частинами 5, 6 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З вищенаведеного слідує, що законодавчо не встановлено обов'язку прийняття рішення про призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін у разі наявності про це відповідного клопотання сторони.
Суд наголошує, що у поданому клопотанні не наведено жодних конкретних мотивів, обґрунтувань у чому полягає складність справи та необхідність проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з'ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання.
Державна податкова служба України своїм правом на подання відзиву не скористалася.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований зареєстрований 19.02.2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Основним видом діяльності позивача згідно КВЕД 27.90 є виробництво іншого електричного устаткування.
21.03.2024 між позивачем (як продавцем) та ДП "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (як покупцем) укладено з договір купівлі-продажу № 340624, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання (товар) в номенклатурі, кількості, за технічними характеристиками, які відповідають технічному завданню за цінами вказаними в Специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 1.2 цього договору сума договору - 67900000 грн (з урахуванням ПДВ).
На виконання умов договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1, у якій визначено товар та строк поставки товару протягом 300 робочих днів з моменту одержання 80% передплати, з можливістю дострокової поставки.
Передоплата у розмірі 80% була отримана 12.04.2024 року на суму 54320000 грн з ПДВ.
У подальшому, зазначені контрагенти дійшли згоди щодо зміни умов поставки товару, а саме змінити склад найменування продукції, ціну та загальну суму договору.
Так, 04.10.2024 року між зазначеними контрагентами укладено додаткову угоду № 1 від 04.10.2024 року, згідно якої внесено зміни до п. 1.2 договору та визначено, що сума договору на момент заключення становить: 56191666,67 грн без ПДВ, ПДВ 20% - 11238333,33 грн.
Крім того, сторони договору вирішили, у зв'язку зі зміною найменування та кількості Товару, його ціни та суми договору в цілому, внести зміни до Додатку № 1 (Специфікація №1) до Договору № 340624 від 21.03.2024 року та викласти його в новій редакції, а також додати до Договору № 340624 від 21.03.2024 року Додаток № 2 (Специфікація № 2).
Так, на виконання вимог податкового законодавства за датою фактичного отримання коштів за складено податкову накладну № 3 від 12.04.2024 року на суму 54320000 грн з ПДВ та відповідно підпункту "б" п. 187.1 ст. 187 ПКУ подано на реєстрацію.
За наслідками обробки податкової накладної № 3 від 12.04.2025року контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, з огляду на її відповідність п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Також запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження здійснення вищевказаної господарської операції, позивачем 05.03.2024 року направлено на адресу податкового органу Повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкової накладної реєстрацію якої зупинено з поясненнями та відповідним пакетом документів.
У подальшому контролюючим органом надіслано позивачеві Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття Комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.04.2025 року.
Так, позивачем направлено відповідачеві письмові пояснення щодо виявлених контролюючи органом розбіжностей
Разом з тим, 15.04.2025 року комісія регіонального рівня прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 12754682/40288959, зазначивши, що платником не надано документальне підтвердження щодо процесу виробництва /технологічного процесу продукції, відносно якої складено податкову накладну. Встановлено розбіжність в частині номенклатури, зазначеної в ЄРПН, та наданих платником специфікаціях. Відповідно до аналізу даних ЄРПН встановлено нетипове придбання ТМЦ, що не пов'язано з даною господарською операцією.
Також 21.03.2024 року між позивачем (як продавцем) та ДП "НАУКОВО - ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ ПАВЛОГРАДСЬКИЙ ХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 341624 з додатками до договору - Специфікацією № 1.
Згідно Розділу 1 цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець оплатити та прийняти обладнання в номенклатурі, кількості та якість якого, відповідає технічному завданню за цінами вказаними в специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною цього Договору. Сума договору на момент заключення становить 41450000 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно Специфікації № 1 цього договору строк поставки товару 300 робочих днів з моменту одержання 80% передплати, з можливістю дострокової поставки. Розрахунки за поставлений за цим Договором Товар проводяться в порядку: - 80% - передплата; - 20% - протягом 5 календарних днів після поставки Товару.
Передоплата у розмірі 80% була отримана позивачем 12.04.2024 року на суму 33160000 грн з ПДВ.
За фактом отримання оплати позивачем складено та направлено на реєстрацію податкову накладну № 4 від 12.04.2024 року.
За наслідками обробки податкової накладної контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про зупинення реєстрації цієї податкової накладної, з огляду на відповідність п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Окрім того запропоновано надати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Контролюючим органом направлено позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на те що щодо податкових накладних
На підтвердження здійснення вищевказаної господарської операції, позивачем направлено на адресу податкового органу пояснення №1 від 03.03.2025 року, №4 від 04.04.2025 року та № 6 від 15.04.2025 року з копіями необхідних документів.
За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення № 12754686/40288959 від 15.04.2025 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 12.04.2024 з підстав не надання документального підтвердження щодо процесу виробництва /технологічного процесу продукції, відносно якої складено податкову накладну. Відповідно до аналізу даних ЄРПН встановлено нетипове придбання ТМЦ, що не пов'язано з даною господарською операцією.
Рішення комісії головного управління ДПС України № 12754682/40288959 від 15.04.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 та № 12754686/40288959 від 15.04.2025 року були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг Державною податковою службою України прийняті рішення про залишення скарг без задоволення, а вищезазначених рішень комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Вінницькій області - без змін.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до матеріалів справи позивачем було складено податкові накладні № 3 та № 4 за фактом отримання передплати на виконання умов договір від контрагента, що підтверджується банківськивими виписками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165, яка набула чинності з 01.02.2020, затверджений, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
За правилами пункту 7 Порядку №1165 у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Згідно отриманої платником податків квитанції, реєстрації податкових накладних зупинені у зв'язку із їх відповідністю пунктів 1 або 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, одним із критеріїв ризиковості операції є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Згідно квитанції про зупинення реєстрації ПН, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН / РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Окрім того податковим органом сформовано повідомлення про необхідність надання документів із зазначенням переліку відомостей, що мають бути відображені у цих документах.
Відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520), перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і
-транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Отже, пункт 5 Порядку №520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку. Конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Згідно пункту 10 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
- ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Тобто, рішення Комісії регіонального рівня повинно містити чітку підставу для відмови у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Відповідно до пункту 44 Порядку № 1165, Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації.
Суд акцентує увагу на тому, що позивачем на виконання вимог законодавства було надано на розгляд головного управління ДПС у Вінницькій області письмові пояснення із наданням до них документів, що підтверджують, зокрема технологічний процес виробництва продукції, а саме: документи щодо придбання комплектуючих, договори та акти щодо отриманих послуг, штатний розклад тощо.
Проте комісія регіонального рівня фактично не досліджувала наданих позивачем документів, а лише вказала на неподання ним окремих документів.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Так, суд зауважує, що позивачем були надані пояснення та копії ряду первинних документів, складених під час здійснення відповідних господарської операцій за договорами на підтвердження відомостей, зазначених у податковій накладній, зокрема копій відповідних договорів, специфікацій та банківських виписок.
Підставою для відмови в реєстрації податкової накладної в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив "ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку".
Окрім того, в оскаржуваних рішеннях відповідачем у графі додаткова інформація вказано на факт придбання ТМЦ, що не пов'язано з діяльністю позивача, а саме: ручки в асортименті в кількості 3645,9 наборів, 231,7 тис.шт., 17665 шт; набір фломастерів - 1363 наборів, що становить всього фломастерів 932976 штук (код УКТЗЕД 9608);маркери - 30896 наборів та 28006 штук (код УКТЗЕД 9608); фарби для малювання в наборі з пензликом і полотном - 9576 штук (УКТЗЕД 5901); пластилін - 16800 наборів(УКТЗЕД 3407); гумка канцелярська 2185 шт (УКТЗЕД 4016)
З цього приводу суд зауважує, що у будь-якому разі така господарська операція не охоплюється правовідносинами між контрагентами, за якими були складені відправлені на реєстрацію податкові накладні. Тобто. аналіз вказаної операції виходить за межі досліджуваних у контексті цієї справи підстав для реєстрації податкової накладної.
Більше того, позивачем було надано пояснення щодо помилковості реєстрації ТОВ "Верона Продукт" такої податкової накладної, у зв'язку з чим 15.04.2025 року позивачем самостійно приведено у відповідність кредитний ліміт, зареєструвавши зведену податкову накладну на відповідні товари в рамках умовного продажу для анулювання реєстрації податкової накладної.
Суд вважає за необхідне зазначити, що усі сумніви контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення відповідних перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення, визначених нормами ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Щодо розбіжностей у наданих позивачем специфікаях до договору від 21.03.2024 року № 340624, то суд зауважує, що контролюючим органом не враховано наданих позивачем документів щодо факту зміни умов цього договору, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 04.10.2024 року.
Суд зазначає, що законодавство України передбачає свободу договору.
Натомість на виконання вимоги податкового законодавства позивачем за фактом отримання оплати ще на умовах попередньої редакції договору було подано на реєстрацію податкову накладну.
У свою чергу, зміна умов господарських правовідносин між сторонами не може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог законодавства.
Більше того, платник податку не позбавлений права на складання та реєстрації розрахунку коригування до відповідної податкової накладної.
Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет її реальності. При реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.
Отже, головним управлінням ДПС у Вінницькій області не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не наведено обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваного рішення, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Таким чином, у контролюючого органу були наявні достатні документи для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операцій, а наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Отже, оскаржувані рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головного управління ДПС у Вінницькій області про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд зазначає наступне.
Згідно з п. 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 3341) податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Отже, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, ніж зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України
Водночас, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 24224 грн.
Суд зауважує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19 зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з відмовою у реєстрації 2 податкових накладних.
Тобто позивач оспорює законність рішення контролюючого органу, яке не містить вартісної оцінки.
Згідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім того, судом враховано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Законом України "Про Державний бюджет України" на 2024 рік з 01.01.2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн.
Відтак, за позовні вимоги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
Суд наголошує, що надмірно сплачені позивачем кошти не можуть бути стягнуті з відповідача.
Щодо судових витрат на професійну правову допомогу, суд зауважує таке.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі № 810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року у справі № 686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Отже, для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Водночас, матеріали справи не містять жодних документів, що підтверджують судові витрати на професійну правову допомогу.
На підставі викладеного, враховуючи, що представник позивача всупереч положенням статті 134 КАС України не надав, зокрема, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах даної адміністративної справи та документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними.
Відсутність належного документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20, від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 , від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16.
Відтак, наразі підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія України" (вул. Данила Нечая, буд. 65, оф. 325, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40288959) до головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12754682/40288959 від 15.04.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 3, № 12754686/40288959 від 15.04.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 4.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія України" № 3 від 12.04.2024 року та № 4 від 12.04.2024 року датою їх фактичного подання.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технологія України" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович